характеристика Міра істинності Первинне не Держава і не Право і Особа ІС1 0,125 Ідеалістичне не Держава і Право і не Особа СІ 0,125 Ефективне не Держава і Право і Особа ІС1/\СІ 0,125 Я поки що не хотів би коментувати цю таблицю, і значення мір істинності, оскільки це пов’язано з більш послідовним використанням інших понять, зокрема таких, як час. 3.3.7. Логіка розвитку і потенційні наслідки… лібералізму. Динамічна імплікація Перш ніж перейти до наслідків, згадаємо, бодай на інтуїтивно¬му рівні, поняття узагальненого гомоморфізму (підрозд. 2.7.3), який, власне, є звичайним гомоморфізмом, деякі властивості якого чомусь не догледіла сучасна наука [34]. Наочно можна його уявляти як зміну (зокрема з часом) сигнатури системи (в алгебраїчних моделях — розд. 2.5) при якійсь базовій множині в рамках ПІБ. З точки зору сучасної науки в замкнених системах з часом зменшується впорядкованість (зростає ентропія), що, з урахуванням узагальненого гомоморфізму, означає, по суті, зменшення сигнатури системи і наближення системи до чистої множини [34]. Можна трактувати це і як збільшення індуктивного компонента «за рахунок» дедуктивного в разі задоволення ПІБ. Мовою логіки, по суті, ця обставина і виражається імплікацією, де антецедент має «більшу» сигнатуру, ніж консеквент, а, власне, імплікація і реалізує згаданий узагальнений гомоморфізм [34], зменшуючи зміст і збільшуючи обсяг понять. Тому наслідки у принципі можна теж розглядати як ІС (зрозуміло, як їхні моделі, оскільки не моделі нам невідомі), зокрема — суспільства. Але в зв’язку з тим, що сигнатура цих моделей зменшилась, їх не можна однозначно ідентифікувати, що практич¬но означає появу в кожному наслідку (кон’юнктивному члені ДКНФ) диз’юнкції (на противагу ДДНФ, де кожна гіпотеза ідентифікувалась порівняно однозначно за рахунок кон’юнкцій). Тому, трактуючи наслідки, зокрема як ІС (суспільства), я буду вживати поняття їх потенційного стану, що визначатиметься безпо¬середньо за виглядом форми. Це буде видно краще на подальших прикладах. Цілком зрозуміло, що визначальним тут є поняття часу, яке «вмонтоване» в АСА-діаграму. Перейдемо тепер до наслідків. Їх всього — 5. Перший: Держава або Право або Особа. З мірою істинності 0.875. Виходячи з того, що в цьому наслідку можуть бути істинні всі три компоненти, таку організацію суспільства природно назвати потенційно гармонійною (ІС3 \/ СІ \/ ІС1). Слово «потенційно» тут принципово важливе, оскільки для істинності цієї форми не обов’язкова реалізація всіх можливостей (диз’юнкція може бути істинною і в разі істинності хоча б одного фактора). Але в такому разі можливий і найгірший варіант, коли залишиться лише один фактор. Що це може означати, хай читач поки що подумає, а я повернусь до цього пізніше, бо бачу, що Володя має принципові запитання. Зазначу тільки, що ступінь системності держави позначимо цифрою 3 для узгодження з попередніми визначеннями (скажімо, у міжнародній економіці, де СС = 2 зарезервовано для юридичних осіб у державі). Крім того, до таблиці для скорочення не вводитиму міру істинності, яка для всіх наслідків однакова і дорівнює 0.875. Зрозуміло, що за тієї чи іншої зміни умов міра істинності може відповідним чином варіюватися, що принципово важливо для моделювання. Володя: — Я все ж не до кінця зрозумів, що означає потенційність. Бажано було б навести деякі приклади. — Добре. Давайте «змістовно» розглянемо можливий розвиток якоїсь ІС, ну нехай суспільства. Історія свідчить, що суспільства і цивілізації виникають, розвиваються, а потім занепадають, розпадаються. Це нашою мовою означає, що на основі тих чи інших передумов (що відносяться, звісно, теж до якихось суспільств чи їх моделей) розвиваються суспільства з їх еволюцією (точніше, у рамках моделі ЕПЦМ), так би мовити, від передумов — до наслідків. Цей розвиток мовою логіки відображається імплікацією. Якщо кожне можливе суспільство (із «передумов») має якісь атрибути чи фактори, то вони всі можуть реалізуватися, оскільки кожний набір цих факторів з’єднано кон’юнкцією, а можливі варіанти вихідних суспільств (елементарних кон’юнк¬цій) — диз’юнкціями. «Балансова» модель (у нашому випадку синтезована комп’ю-тером модель (1) з підрозд. 3.3.4) для кожного суспільства (із «передумови») є консеквентом, тобто меншою за змістом і більшою за обсягом. У свою чергу, окремі суспільства (моделі) — наслідки, у свою чергу, є консеквентами для балансової моделі, і ще менші за змістом, тобто менш визначені (за рахунок диз’юнк¬цій) і можуть бути істинними за більшого розмаїття значень змінних, що й виражається поняттям потенційності. Звісно, пояснення можна реалізувати і без апеляції до динамічності (на рівні ПІБ), але, мені здається, воно буде менш наочним. Якщо обрати таку позицію, то у своєму подальшому розвитку (переході до «наслідків») суспільства (і взагалі ІС) мають можливості різних форм реалізації, аж до більш ефективних, саме в зв’язку зі зменшенням сигнатури. Історія знає такі приклади, скажімо сучасний розвиток (точніше, поки що напрямок розвитку) Східної Європи після розпаду СРСР або Німеччини після Другої світової війни. Але потенційні можливості (на основі ЕПЦМ) країни реалізують по-різному, звісно, залежно і від «успадкованої» сигнатури, яка «зменшилась» ще й не «однаково» і, що головне, від тих чи інших програмно-цільових рішень. Із цього, між іншим, випливають дуже цікаві висновки для всіх ІС, зокрема для людини і її організації… Оксана: — Знову за своє… Чи не здається Вам, що ми знову, м’яко кажучи, відволіклися. Воно, звісно, про медицину і біологію всім цікаво, але ж це, як Вам вже було в свій час сказано, все-таки інша спеціальність. Так що давайте до економіки… — Що правда, то правда. Давайте. Другим потенційним наслідком (дивіться екрани комп’ютера в підрозд. 3.3.4 зокрема рис. 7 — надалі я не буду про це нагадувати) є: (~Держава \/ Право \/ Особа). Іншими словами, суспільство може у процесі свого розвитку залишитися у принципі ліберальним, але зважте на те, що тільки може, бо диз’юнкція істинна і тоді, коли залишиться тільки одна можливість, так що може не бути ні Права, ні первісності чи визначальності (підрозд. 3.3.5) Особи. Тобто, суспільство взагалі розпадеться і перестане існувати. Як видно існують й інші, хоч і менш, але все ж неприємні можливості: первісним (істинним) може бути, скажімо, Право, а все інше — хибним. Ясно, що маємо чудову можливість повернутися в тоталітарний «рай» або вперед до «ідеалізму» Канта (див. вище). Мені здається, що інші можливості читач зможе з урахуванням попередніх обговорень синтезувати і сам. Домовимося тільки щодо назви цього потенційного суспіль- ства. Будемо визначати її, виходячи з самого виду форми, або, що те саме, за рядком у таблиці істинності, що має нулі для змінних, які до форми входять із запереченням, і одиниці — для змінних без заперечення (такий рядок будемо інколи називати базовим). Умовно, так би мовити, за максимально сумісною за істинністю виду форми і її значення — «найкращій» можливості для даної форми (цей самий принцип застосуємо і для визначення назв у інших аналогічних випадках). Із семантичного погляду ясно, що найгірше в усіх випадках для наслідків (за винятком гармонійного суспільства, яке не може бути істинним, коли хибні всі фактори) — повний розпад суспільства. Звісно, це не стосується і суспільства, яке вже розпалося «за визначенням». Для наслідку, що розглядається, — найкращий, базовий варіант (коли всі три фактори «дають» «одиничний» — істинний вклад з урахуванням заперечення) досягається, коли первісними є Особа і Право. Тобто, можна вважати таке суспільство потенційно ліберальним. Іншими словами, незважаючи на можливість деградації (хибними будуть якісь два фактори), суспільство може й зберегтися, зокрема як ліберальне, і може у принципі навіть виключити «небезпечні» рядки з таблиці істинності. Звісно, це можливо в разі доповнення сигнатури відповідними програмно-цільовими моделями з їх реалізацією, тобто виконанням усіх процедур, що регламентуються АСА-діаграмою, для приведення моделі у відповідність з моделлю Ліберального суспільства ((1) підрозд.
Вы читаете Інформатика інвестування
