— Взагалі-то це питання не просте, оскільки не однозначно можна визначити і ознаки, і ступінь лібералізму, тим більше, що якихось загальновизнаних агрегованих показників взагалі-то і не існує. Тому, якщо використовувати запропоновану термінологію на агрегованому рівні, напевне, слід віднести це поняття до погано специфікованих понять. — Абсолютно з Вами згоден. Може, давайте приймемо гіпотезу, що лібералізм якось пов’язаний із розвитком економіки і спробуємо віднести до ліберальних суспільств країни з високими доходами і з доходами вище середнього рівня (що визначаються за ВВП на душу населення). Такі розрахунки і відповідну класифікацію зроблено в [91]. — У першому наближенні можна, напевне, це зробити, щоб хоч якось специфікувати це, може, навіть і погано ідентифіковане поняття. Що ж маємо? — Всього країн на той час 209. Із них до означених класів належать 35 + 44 = 79 країн. Значить, приблизно питома вага ліберальних країн десь близько 0.378 (див. також підрозд. 2.7.10). — Ну що ж, із цими оцінками можна погодитись. В усякому разі вони в умовах поганого опису поняття лібералізму можуть здатися правдоподібними. — Повністю з Вами згоден і… комп’ютер теж. Він підрахував, що міра істинності лібералізму в світі його СІ дорівнює 0.375 (див. рис. 8 попереднього підрозділу). — Ну це просто випадковий збіг… — ..? 3.3.6. Лібералізм: його передумови У принципі було б цікаво знайти взаємозв’язки між різними моделями, зокрема імплікації різних гіпотез у різні наслідки для поняття «лібералізм», або, інакше, для ІС, що є відповідним (за принципом ІС—СІ) для цього поняття. Формально мова йде про аналіз синтезованої комп’ютером моделі (1) попереднього пункту. Давайте якось її назвемо. Іра: — Оскільки аналіз почався з неї, то «за визначенням» назвемо її вихідною. — Але ж аналіз не є єдиною категорією АСА-діаграми, з якою ми маємо справу. Якщо взяти до уваги синтез і адаптацію, то там вихідною може бути якась інша модель, а ця, наприклад, балансовою, виходячи, скажімо, з ПІБ. — Не бачу проблем… перейменуємо. — Ну, звісно ж, Іра права, оскільки ми разом із комп’ютером визначаємо зв’язність понять в основному U-мовою у відповідних семантичних категоріях, тому поки що не будемо вводити спеціальної назви, зробимо це пізніше, коли читач до всього звикне (ЕПЦМ). Для того щоб наблизитися до мети аналізу можливих морфізмів (і, зокрема, імплікацій) моделей, проаналізуємо для початку семантично всі гіпотези і наслідки з позначенням результатів аналізу за допомогою ключових слів (КС), тобто ми послідовно використовуємо результати попередніх розділів. Нагадаємо, що тим самим ми досягнемо не тільки більшої наочності, але й спробуємо зрозуміти, що мав на увазі комп’ютер, уявляючи саме таку множину гіпотез і наслідків. Почнемо з першої гіпотези, яку ми скопіюємо в комп’ютера (див. рисунки підрозд. 3.3.4): «не Держава і не Право і Особа». Істинність цієї гіпотези є достатньою умовою для істинності вихідної моделі. При цьому міра її істинності = 0,125. Ця гіпотеза істинна тільки в одному випадку, коли хибні обидва фактори — і держава, і право (що, звісно, видно і безпосередньо із самої гіпотези). Про яке суспільство можна говорити за таких умов? Ну якщо без фантазій, то, напевне, щось на зразок первісно-общин¬ного. Якщо ж пофантазувати, то це може бути суспільство Канта, коли мораль, тобто іманентні властивості людини, і будуть організаційними факторами, що синтезують необхідну зв’язність суспільства як ІС. Давайте назвемо це суспільство первинним (або першого ступеня системності — ІС1), оскільки логічно приписати саме людині (в економіці) таку (найменшу) СС. У табл. 1, яку наведено на с. 337 після (умовної — це просто КС) назви суспільства, де буде зведено результати, вказуватимемо його позначення з відповідною мірою істинності. Другою гіпотезою буде форма: не Держава і Право і не Особа з мірою істинності теж, природно, 0,125. Але, на відміну від попереднього випадку, тут істинним є СІ-Право, тобто мова йде, власне, не про суспільство як таке (ІС), а про деяке уявлення про його організацію, точніше, про деяку дедуктивну модель, що регламентує чи повинна регламентувати таку організацію. Відповідне «суспільство» доречно назвати просто ідеальним, або, може, точніше — ідеалістичним, без уточнення його ступеня системності, оскільки за даного рівня агрегації неясно, про яке (цивільне, кримінальне…) право йде мова. Прикладами Н-моделей такого суспільства могли б бути всілякі гіпотези про ідеальне суспільство, а Р-моделями, наприклад, тоталітарні суспільства, що ґрунтуються на таких Н-моделях. При цьому тут можливі в принципі Р-моделі типу СРСР, який насправді був реалізацією саме ідеалістичної, а не так званої матеріалістичної моделі, оскільки як «об’єктивна реальність» був таким собі морфізмом категорії хворобливих фантазій (чи комплексів) окремих осіб на матерію, що за визначенням В. І. Леніна є «об’єктивная реальность, существующая вне и независимо от человеческого сознания и отражаемая им» [184]. Так що сам факт існування СРСР викликав цікаві питання, хто кого «отражал». Можливі й ідеалістичні моделі типу чилійської, коли Піночет «отражал» «отражение». В усіх випадках мова йде, по суті, про впевненість, що «світ є не я, створене моїм я» (здається, Фіхте). Так чи інакше дістанемо другий рядок у першому стовпці табл. 1. Нарешті, третьою гіпотезою є: не Держава і Право і Особа. Очевидно, що таке суспільство можна трактувати як таке, де первинними системами є особа (ІС1) і право (СІ), а держава може розумітися просто як похідна система, тобто як дещо вторинне, що визначається первинними елементами ІС1 і СІ і, власне, як самостійна система не існує. Таке суспільство, виходячи з нашого уявлення про найбільш ефективний шлях синтезу моделей (від індукції — ІнС), можна було б назвати ефективним. Очевидно, що воно збігається з сучасним справді ефективним «західним» суспільством. Ясно, що при цьому міра істинності теж буде 0,125. Таким чином, можна вважати, що достатніми умовами для виникнення ліберального суспільства, або, якщо перейти до «причинного» тлумачення імплікації, «передумовами» (якщо говорити про СІ), або «попередниками» (ІС), такого суспільства є (чи, точніше, можуть бути) суспільства (КС) які ми обговорили. Оксана: — Щось я не зрозуміла, чим відрізняється і чи відрізняється взагалі ліберальне суспільство від ефективного. — Я — теж не зразу зрозумів. Річ у тім, що Ліберальне сус- пільство має логічну форму (1) підрозд. 3.3.5, а Ефективне — іншу, хоч і схожу, форму, в якій можливості лібералізму реалізовані («або — \/ «змінено на «і — /\»). Надалі хотілося б розглянути інформативний баланс між різними формами, зокрема окремими передумовами і наслідками. Це, можливо, дозволить з урахуванням динамічності схем, що використовуються в АСА й інших (похідних) діаграмах, моделювати розвиток суспільства на логічному рівні. При цьому вихід¬на комп’ютерна модель (1) попереднього пункту — Ліберальне суспільство може розглядатися як балансова модель. Передумови можуть розглядатися як відповідні дедуктивні, а наслідки — як індуктивні моделі. З урахуванням ЕПЦМ, можливо, більш наочною є «динамічна» точка зору, коли мова йде про можливі шляхи розвитку суспільства. Будемо використовувати обидві інтерпретації. Поки що зведемо характеристики суспільств-передумов у невеличку таблицю (табл. 1). Таблиця 1 СУСПІЛЬСТВА — ПЕРЕДУМОВИ Суспільство (КС) Логічна форма Символьна
Вы читаете Інформатика інвестування
