4 Хибність, Істина Із Т не випливає М Т->М — завжди істинна 5 (Істина, Хибність) і (Хибність, Істина) Еквівалентність М<=>Т — завжди істинна 6 (Істина, Істина) і (Хибність, Хибність) ІХ-несумісність М<=>Т — завжди хибна Читач (економіст): — Що у Вас за така система: як тільки починається щось більш-менш цікаве, скажімо про співвідношення типів суспіль-ств, як зразу ж відволікаєтесь на якісь кросворди, що ніяк не стосуються суті справи? — Мають, і саме для визначення співвідношень, а що стосується їхнього більш загального «кросвордного» характеру, то, може, вони згодяться і для більш ефективного визначення своїх відносин навіть для якої-небудь Анни. Втім повернімося до «суспільств». 3.3.9. «Несумісність» і «спільність» суспільств Для початку ще раз подумаємо, що і, головне — навіщо ми будемо робити не досить докладний аналіз співвідношення суспільств, придуманих комп’ютером. Синтез і адаптацію до реальності ми робити не будемо, оскільки навіть для такої простої моделі не вистачить ні місця, ні часу. Це також одна із причин, чому аналіз буде не дуже докладним. Так що на перше питання — «що…» відповідь у цілому є. А от «навіщо», якщо все так складно..? Коротко кажучи, для того, щоб проілюструвати, що навіть у такій гуманітарній галузі, як та, що визначається вибраними ключовими словами (не знаю, як її назвати — може, логікою суспільств, чи цивілізацій, або взагалі — систем?), можна за допомогою комп’ютера проводити, зокрема, аналіз і класифікацію так, аби можна було спілкуватись і розуміти один одного, перш ніж ставити несправедливо «двійку», робити революцію або синтезувати програму, про яку забудуть озразу після її затвердження. Для початку на основі табл. 2 з підрозд. 3.3.8 можна зразу зробити кілька корисних класифікацій. Введемо для подальшого деякі скорочення. Позначимо первісну комп’ютерну модель ліберального суспільства (див. рис. 4, підрозд. 3.3.4) — КМЛС. Із попереднього матеріалу ясно, що, позначивши передумови КМЛС літерою М, а саму КМЛС — літерою Т, дістанемо третій рядок згаданої таблиці. Тобто, імплікація передумов в КМЛС завжди істинна. При цьому мова йде як про кожну з передумов окремо, так і про диз’юнкцію їхніх довільних підмножин. Але що це, власне, означає? Тільки те, що неможлива ситуація, коли передумова істинна, а КМЛС — хибна (тобто, відповід¬ний варіант виключається для всіх можливих значень змінних). Аналогічно, якщо КМЛС — антецедент, то отримаємо четвертий рядок таблиці з відповідними висновками щодо наслідків, розглянутих частково в попередніх пунктах. Поки що розглядається стандартний статичний варіант співвідношень. А якщо ввести час і динамічну імплікацію (підрозд. 3.3.7)? Залишимо це питання як «згадку про майбутнє». А поки що почнемо з визначення співвідношень передумов КМЛС. Звернімося до табл. 2 із підрозд. 3.3.8 і запитаємо у комп’ютера, до якого класу слід віднести суспільства, які ми визначили як передумови ліберального. Звернутись до комп’ютера можна по-різному. Наприклад, визначити для початку, чи буде тавтологією заперечення кон’юнкції двох довільних передумов (перший рядок табл. 2 із підрозд. 3.3.8 ), а значить, тотожно хибна сама кон’юнкція. У нашому випадку початок виявився кінцем. Комп’ютер видав істину для заперечення кон’юнкцій будь-яких комбінацій змінних, тобто всі суспільства-передумови є І-не¬сумісними. Читач (економіст): — Ну то й що? — А те, що не можна уявити суспільство, яке одночасно було б, скажімо, Первинним і Ефективним. Це стосується й решти суспільств-передумов. Неважко обчислити, що можливі 3 ком-бінації по 2 і одна — по 3 суспільства, які всі будуть І-несумісні. Який економічний, політичний, чи ще якийсь зміст можна надати цьому висновку. Можна дискутувати, але вже в рамках визначених моделей, що синтезовані за допомогою трьох ключових слів. Можливо, ці моделі не відповідають інтуїтивному або ж історично-науковому визначенню (для наведених моделей, напевне, так воно і є, бо ні я, ні комп’ютер не є такими вже знавцями історії, а значить, придумуємо не найкращі КС), але важливо, що є конкретний предмет дискусії, скажімо, ввести ще одне або кіль¬ка понять чи змінити вихідну модель. І це предметна розмова на логічному рівні. Звісно, висновок про І-несумісність передумов якоїсь моделі для ДДНФ є загальнозначущим і у принципі очевидним із самого вигляду передумов як логічних форм, але ми ще раз поспілкувались із комп’ютером, оскільки далі все буде вже не таким очевидним. Подумаємо «змістовно» над таким вже менш очевидним фактом, як, скажімо, чи пов’язані Ефективне і Ідеалістичне суспільства для КМЛС? Звісно, оскільки комп’ютер цю модель придумав, то буде справедливим, якщо він і розбиратиметься в цьому питанні. Щоправда, нам слід зрозуміти, що ми, власне, хочемо зрозуміти. Те, що ці суспільства різні, ми вже з’ясували, більш того, вони не можуть існувати одночасно в розумінні І-несумісності, що виявилось очевидним і без усякого комп’ю-тера. Так що нас може зацікавити щось інше, наприклад, чи є в них щось спільне. Читач (економіст): — Як це спільне, якщо вони несумісні? — А у Вас не було випадків, коли Ви не могли навіть знаходитись в одній кімнаті з іншою «несумісною» з Вами, але ж людиною, як і Ви? Або ж чому воюють держави, які часто мають багато спільного? Так що несумісність означає лише неможливість одночасної істинності двох логічних форм, що можуть бути моделями чого завгодно. В нашому випадку суспільств, а краще — взагалі ІС або й просто систем, якщо трохи поміняти назви вихідних понять. Оксана: — Спільне, звісно, є: вже самі змінні, або вихідні поняття. Але я розумію, що з того, що всі ми люди, аж ніяк не випливає, що між нами нема різниці. Різниця між цими суспільствами очевидна із їхнього визначення, але цікаво, що скаже комп’ютер стосовно їхньої спільності. Запитаємо в нього, яка міра їхньої спільності. Але як формально це зробити? Читач (економіст): — Перш ніж щось робити, слід все-таки зрозуміти, про яку спільність йде мова? Я зрозумів приклад, але мені неясно, як якийсь комп’ютер у рамках трьох слів може моделювати спільність у несумісних суспільств, нехай ІС. Що це, використовуючи Вашу ж термінологію, формально означає? — Це означає, що хоч суспільства і несумісні, тобто їхні моделі при тих чи інших значеннях змінних не можуть бути одночасно в цілому істинними, ті чи інші змінні, які спільні для обох моделей можуть мати одночасно однакову ознаку («істина» чи «хибність»), а моделі при цьому можуть бути одночасно хибними. Тобто спільність в їхній одночасній «хибності». Держави можуть воювати одна з одною, навіть якщо більшість їхнього населення і має спільні погляди в один і той самий час. Іра: — Повернімось все ж до питання про те, як пов’язані Ефективне і Ідеалістичне суспільство в цьому розумінні. Формально для визначення, скажімо, міри спільності можна вважати одну із цих моделей вихідною, другу Н-моделлю і запропонувати ком¬п’ютеру їх порівняти. Матимемо відповідь «хибність» стосовно їхньої еквівалентності, але міра «спільності» їхньої еквівалентності (зв’язності?) досить велика — 0.750. — Між іншим, було б досить цікаво знайти конкретні історичні приклади суспільств із такою високою мірою спільності, з відповідною семантичною дезагрегацією цього факту. Зокрема, це було б непоганим завданням для студентів відповідних спеціальностей або справжніх спеціалістів, що завжди залишаються студентами.
Вы читаете Інформатика інвестування
