Цікаво, а чим займалось «общество» протягом усієї своєї історії, як не «преобразованием… сферы…». Щоправда, може «некачественно», бо не використовувало сучасних визначень і обчислювальної техніки, яку все-таки воно й придумало. Ні, щось тут не в’яжеться. Підійдемо все-таки ближче до економіки. Тим більш, що в цікавій книжці [73] немає, наприклад, «інформатики», а є просто «Інформаційна економіка — …її інтегруючим показником є рівень інформації…». Попри все наведена частина визначення є ключовою. Очевидно, ситуація може прояснитись, якщо буде визначено поняття інформації. Знову звернімось до [21]. «ИНФОРМАЦИЯ: сведения о чем-либо, являющиеся объектом сбора, хранения, переработки. Стоимость И. включает в себя: время руководителей и подчиненных, затраченное на сбор И., а также фактические издержки, связанные с анализом рынка, оплатой машинного времени, использованием услуг внешних консультантов и др.» Зважимо, що «объектом сбора, хранения, переработки» може бути що завгодно. Що ж до поняття «стоимость», яке «включает (?) время», то поки що облишимо цей пасаж, оскільки в розглядуваному контексті він не стосується визначення, а тільки суспільної або індивідуальної оцінки того, що визначається. Але якщо відкинути кінець наведеної щойно цитати, то початок — це не визначення, оскільки слова «сведения» та «ИНФОРМАЦИЯ» можна просто поміняти місцями без втрати або надбання якихось нових «сведений» чи «информации». Якщо ж …не відкидати, то… також нічого не зміниться. Я не буду втомлювати читача подальшими цитатами. Спроби прояснити ці поняття за іншими словниками нічого не змінюють. Отже, на цьому шляху постають запитання, і якось відповісти на них потрібно, оскільки, не знаючи, що таке інформація, не можна визначити, що таке інформатика і про що йтиметься в цій книзі, коли вживатиметься це слово. Та якби тільки… Звісно, питання значно ширше: воно стосується взагалі проблеми (не)взаєморозуміння або дьюїзму, адже, визначаючи одні й ті самі слова по-різному, можна виправдати що завгодно. Так, у зв’язку з поняттям «соціалізм», можна згадати і націонал- соціалістичну партію Німеччини, і радянський соціалізм і не-соціалізм шведський. 1.2.3. Інші думки Власне, основне завдання книги (оскільки вона присвячена, по суті, «загальносистемним аспектам») саме й полягає в тому, щоб запропонувати якусь модель можливого вирішення порушеної проблеми. Звісно, з цією моделлю можна не погодитись (а з чим не можна не…?). Зрештою людство (та й кожен із нас) довго не погоджувалось ні з чим, та на якийсь час все ж таки (як це іноді не «гидко») змушене було це робити, оскільки інакше його просто не було б (і навіть нас (!) теж). Цей процес створення й переробки інформації (хоч би як її визначати) має чітко виражений еволюційний програмно-цільовий характер, тобто застосовується еволюційний програмно-цільовий метод (модель) — ЕПЦМ («говоримо прозою»!) інформативного балансу між індукцією і дедукцією, що регламентується відповідним принципом — ПІБ (привчаємось і далі до поки що незрозумілих слів), згідно з яким зменшується кількість застосовуваних понять за рахунок їхньої поступової агрегації. Тому відповідно до цього процесу (який є, як я вважаю, основою ІНФОРМАТИКИ?… далі буде…), у цьому розділі на інтуїтивній основі розглядаються лише деякі загальні поняття, що далі уточнюватимуться. Поки що можна лише зауважити: визначити будь-яке поняття — це зрозуміти (побудувати модель) його зв’язку з іншими, які вже визначено («зрозумілі»). А до того, звісно, можна застосовувати це поняття у звичайній — «U-мові» (частина 2) в інтуїтивному його значенні. Це стосуватиметься, зокрема, і поняття «інформація». А щодо попередньої критики «визначень» цього поняття, то вона якраз і мала на меті проілюструвати те, що це поняття загалом може використовуватись (принаймні поки що) в U-мові тільки як зовніш¬нє — екзогенне щодо декларованих теорій. Звісно, це стосується й інших понять (як правило, вищих СС), таких, наприклад, як модель чи система, згідно з уже згаданим принципом: усе, що існує — системи, а все відоме — моделі, або не-систем — немає, а не-моделі нам не відомі. Тому вже тут намагатимемося використовувати найбільш загальні поняття, щоб зменшити завдяки цьому кількість решти, бо без цього порозумітись важко, як показує практика. А вона, що б там не говорили, все ж таки — «критерій істини» (інша справа — якої). Хотілось би відразу застерегти читача, що надалі я майже не говоритиму про звичні для прикладних, зокрема економічних, задач такі поняття, як (числові) значення якихось показників або звичні рівняння «напівбухгалтерських» розрахунків. І не тому, що це не важливо, скоріше — навпаки. І саме тому, перш ніж щось рахувати чи обліковувати, потрібно визначити, про що, власне, йдеться, тобто (повторимо вже інтуїтивно введені поняття) етапу специфікації передують етапи визначення та ідентифікації. Згодом (частина 2) ми з читачем переконаємося, що існують різні шкали, в яких «вимірюються» ті або інші поняття, а послідовність використання цих шкал (від номінальних до абсолютних) визначається, по суті, згаданими етапами. Тому логічно, що майже вся ця книга присвячена першому і, частково, другому етапам. Читач: — Чому «майже»? — Бо без винятків немає правил, або, точніше, «майже» немає. А винятки я робитиму, щоб поступово (згідно з ЕПЦМ) разом із читачем переправитися зі звичного й непогано освоєного берега пізнання на інший, де буде, як на мене, значно цікавіше, але потрібно, аби читач насамперед захотів сісти в човен… Отож пропоную поки що в цій частині поговорити про звичне у звичній формі, тим більш, що воно не лише само по собі важливе, а й прямо пов’язане з одним із найважливіших понять — інформацією (визначення якому нам так і не вдалося дати). Читач: — Ви ж суперечите самому собі: як можна говорити про невизначені поняття? — А справді, як? Тільки підвищенням їх зв’язності з іншими, які здаються або й справді є більш знайомими й зрозумілими. Власне, кожне визначення до цього й зводиться, оскільки ми завжди визначаємо «щось» через «щось». Якщо після всіх наведених пояснень читач, переставши розуміти, про що йдеться, роздратується, але захоче все-таки з’ясу¬вати «секрет», куди йдемо ми з ним, є надія, що ми з ним не розлучимося принаймні до кінця книги. А щоб просуватися швидше, просто поки що домовимось (а чому б і ні?) про дещо специфічне використання й позначення двох інтуїтивно зрозумілих понять (до яких я вже згідно з ЕПЦМ звертався): Інформаційна система (ІС) — система, що створює або переробляє інформацію. Система інформативна (СІ) — носій інформації. Отже, наприклад, наука як система знань — це СІ, а як суспі-ль¬ний інститут — ІС. Книга, яку ви читаєте, хороша, цікава, зрозуміла СІ, а самі ви — ІС, що якось ставиться до книги. Тут читач може не витримати і, звертаючись до автора, поду-м¬ки «видати» йому відповідну інформацію: — Сам ти — ІС..! І буде правий… в усякому разі в першій частині речення (до крапок). 1.3. ПРИНЦИП ВІДПОВІДНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА ІНФОРМАТИВНИХ СИСТЕМ
Вы читаете Інформатика інвестування
