Так, у книзі з логіки [15] є розділ 2 «Імена», де подається таке визначення: «Ім’я — вираз мови, що позначає предмет або множину, сукупність предметів. При цьому предмет розуміється у найширшому, узагальненому сенсі слова». Та в цій книзі немає відповідного розділу щодо терміна «поняття», і це слово навіть не внесено до предметного покажчика. А ось у [193] є розділ «Поняття», але немає розділу «Ім’я», більш того, у розділі «Словник основних термінів» сказано: «Ім’я — не логічний термін…» У [79] подається таке визначення (щоб не припуститися неточностей, зберігаю мову оригіналу): «Понятие — это мысль, в которой обобщены в класс и выделены из некоторого множества предметы по системе признаков, общей только для этих выделенных предметов. Слово «предмет» употребляется здесь в самом широком смысле» [там само, с. 135]. У цій самій праці читаємо: «Имя — это слово или словосочетание, обозначающее какой-либо предмет» [там само, с. 17]. Чи можна це розуміти так, що «мысль», виражена у словах (тобто «имя») є поняття? Якщо ні, то яким ще чином логіка може використати «мысль»? Ще в одній праці [106] термін «имя» визначається аналогічно, а от «понятие» — це вже «форма мышления». Яка «форма» — словесна, знакова, чи..? Коли словесна, то знову постає зазначене щойно запитання. Аналогічно тлумачаться терміни в [58], з тією різницею, що «понятие» — це, як уже зазначалося, «форма абстрактного мышления», звідки відразу випливає запитання про існування конкретних понять, тоді як не знімається й попереднє запитання. — Як же це так, — скаже читач, — кількома абзацами раніше відзначалась чіткість визначення в тій самій книзі, а тут… — Правильно, а тут ідеться про ті 4 слова, що їх я в поперед-ньому підрозділі запропонував відкинути, і тоді справді непросте питання про співвідношення термінів «поняття» та «ім’я», можливо, не поставало б так гостро. Тобто, не слід забувати Оккама, і може, саме в цьому принципова різниця між логікою і математикою. А те, що питання це актуальне, випливає хоч би й із того, що, наприклад, усі характеристики понять (зміст, обсяг…) у книзі [15] стосуються терміна «имя», а в [58; 79; 106; 193] — терміна «поняття». Цікавим є огляд визначень терміна «поняття» в українському підручнику [98]. І хоч автор вибирає визначення (як і в посібнику [10]), що тлумачить поняття також як «форму мислення…», але, говорячи про термін «ім’я», він, як на мене, дуже чітко визначає: «…Вирази природної мови можна розглядати як знаки, що є носіями імен. З огляду на це всі осмислені (значущі) мовні вирази в сучасній логіці розглядаються як імена. У процесі пізнавальної та практичної діяльності предметом людської думки стають реально існуючі або умовні речі. Без позначення цих предметів людина не може обійтись». Але що таке «реально існуючі або умовні речі», якщо взяти за основу нашу головну тезу «усе суще — це системи, а все відоме — моделі»? Пам’ятаючи про Оккама, можна назвати все системами, а їхнє відображення в нашій свідомості — моделями, або СІ. І тоді, скажімо, наведену щойно цитату можна було б сформулювати й так: «Ім’я — це позначення моделі системи». Але ж не-систем — немає, а не-моделі нам невідомі, тому мо-ж¬на сказати й коротше: ім’я — це модель моделі, тобто модель2, або СІ2, оскільки «позначення» — це також модель якогось процесу (динамічної системи). Читач: — Ну то й що? Від того, що багато разів повторювати «солодко, солодко» — солодше не стане. — Не скажіть, бо вже вираз «модель моделі» наштовхує на подальші скорочення, наприклад модель2, що еволюційно приводить до поняття ієрархічності (СС!) у моделюванні. А це на шляху подальшого скорочення понять — «літер» може привести нас не тільки до імені «беда» з відповідними наслідками, а й до інших більш приємних систем моделей чи моделей систем (?). А якщо серйозно, то тільки на шляху скорочення одночасно вживаних «незалежних» понять можна побудувати практично важливі моделі, як про це свідчать математика і найвизначніша «прикладна» наукова теорія — теорія Ньютона (звісно, не тіль-ки). А чому? Читайте далі, а якщо не хочете, то подумайте, чи не тому, що моє багатослів’я (зумовлене в цьому розділі застосовуванням виключно природної мови — U-мови) утруднює вам вибір сумісної з вашими знаннями моделі того, про що йдеться, серед численних альтернатив. Отже, все-таки… читайте, щоб здобути відповідну «інформацію». Читач: — Отут-то я Вас і спіймав! Адже майже в усьому поперед-ньому пункті йшлося про те, що це поняття погано описане, а тут знову його використовують. Може все-таки воно загальнозначуще? 1.3.3. «І знову — зустріч» Щоб все-таки зняти із себе закономірну підозру в тому, що тільки я і не знаю, що таке інформація, наведу ще одну цитату. При цьому не філософів, які все знають, навіть прямо протилежне, що узаконюється діалектикою (яка також, безумовно, права), і не практиками, яких частіше цікавить тільки результат (у чому вони теж, зрозуміло, праві), а, скажімо, математиків-економістів, які (в усякому разі так вважається) висловлюють загальнозначущі істини. Звернімося до джерела, що має симптоматичний підзаголовок: «Словарь современной экономической науки» [115]. На сторін¬ці 196 читаємо: «Информация (information) — основное понятие кибернетики, точно так же экономическая И. — основное понятие экономической кибернетики. Определений этого термина много, они сложны и противоречивы. Причина этого, очевидно, в том, что И. как явлением занимается много разных наук, и кибернетика лишь самая молодая из них. И.— предмет изучения таких наук, как наука об управлении, математическая статистика, генетика, теория средств массовой И. и пропаганды (печать, радио, телевидение), информатика, занимающаяся проблемами научно-технической И., и т. д. Наконец, последнее время большой интерес к проблемам И. проявляют философы...», а також, напевне, члени Кабміну, засоби масової інформації, космонавти і некосмонавти (а отже, решта, включаючи студентів після багаторазових спроб здати екзамен). Якщо й тепер читачеві ясно, що таке И. — він, скажімо, пова-ж¬ний економіст-міжнародник або викладач теоретичної економіки, то, може, він пояснить, у чому полягає його діяльність, якщо экономическая И. — основное понятие экономической кибернетики (підкреслення моє. — Б. Б.). Так що экономическая И. — не його И. Дамо «знаючому» читачеві ще один шанс: «У визначенні йдеться не про И., а лише про закони, що нею управляють, а наприклад, у теоретичній економіці вивчають не закони, а саму И.» А закони — це не И., так що ж? (И. до роздумів: як можна, скажімо, водити авто, не знаючи «законів» взаємозв’язку повороту керма і коліс?) Звісно, завжди є вихід — «и т. д.», особливо коли врахувати, що до проблем И. останнім часом виявляють зацікавленість навіть філософи (чим же вони цікавились раніше?). Може здатись, що все це поганий (чи непоганий) жарт, хоч насправді визначення це — основна проблема И., що б ми під цим не розуміли. Але ж ми розуміємо і незалежно від усяких там визначень. Розуміємо… та часто свідомо чи підсвідомо визначаємо об’єкт нашої думки (модель) кожний по-своєму (згадайте Дьюї). А в результаті — непорозуміння, що закінчуються далеко не завжди поганим чи непоганим жартом (И.!?). Якщо читач вже «дозрів» до повного нерозуміння, що ж таке И., перейдемо до аналізу зрозумілих ситуацій, де ця И. якось виявляється у зрозумілій (а що це?) формі. Але перед цим ще раз повторимо деякі терміни, щоб поступово їх засвоювати. Нехай створено модель системи засобами якоїсь мови, так що ця модель «синтаксично правильна», але ми достеменно не знаємо, чи відбиває вона необхідні властивості системи, тобто чи є семантично істинною. Назвемо її номіналістичною моделлю (Н-моделлю). Якщо ж вона і «семантично істинна», говоритимемо про реалістичну модель (Р-модель). Цих понять ми вже «торкнулись» раніше, а оволодіватимемо ними — пізніше (ЕПЦМ). Синтезуючи моделі, ми застосовуємо певні поняття, які або визначаються в самій моделі (ендогенні), або беруться з інших моделей (екзогенні). Деякі з них мають найвищий ступінь системності — СС і «визначаються» хіба що засобами U-мови. Назвемо їх метапоняттями. Коли модель синтезовано, можна вже прогнозувати поводження досліджуваної системи, аналізуючи можливі альтернативи розвитку. Як уже зазначалося, зв’язок із первісною системою здійснюється визначенням множини параметрів, яких у рамках даної моделі достатньо для прогнозування. Говоритимемо, що сукупність таких параметрів утворює повний набір (детерміністичний або стохастичний — залежно від характеру прогнозування). При цьому відповідно до принципу Херріка «властивості, приписувані звичайно будь-якому об’єкту, є зрештою назвами його поведінки» [209]. Введені метапоняття застосовуються для побудови загальнозначущих і, отже, математичних моделей, що описують поведінку об’єкта, а отже, і визначають його властивості (Херрік). Основний показник корисності теорії — це ступінь точності прогнозування поводження у
Вы читаете Інформатика інвестування
