«домислів» — ПМД), а з іншого — добре семантично «зчіплювались» з іншими поняттями, ефективно моделюючи їхню структуру, як і створювані на їхній основі ендогенні поняття (ПМВ). — Щось не дуже ясно, хоч і багатослівно, — може зауважити читач. — І, звісно, буде правий. Чому? Нехай сам і подумає з урахуванням назви цього розділу і відповідних домовленостей щодо використовуваної в ньому мови. Тому підемо далі по шляху аналізу відомих і невідомих понять на основі задекларованих принципів, не описуючи їх явно як моделі, оскільки ми поки що аналізуємо поняття, а не синтезуємо моделі (хоч у принципі… подумайте). Отже, основний напрямок коректного (так, щоб потім можна було б зрозуміти, що ж ми таке наговорили) «зчіплення» — композиції понять згідно із зазначеними принципами порівняно ясний. Для початку створити якісь ендогенні поняття, виходячи з тих, що взяті за основу, по змозі використовуючи поменше інших (екзогенних) понять, які можуть виявитися просто домислами — (ПМД!). Ну і, крім того, якщо вже якісь додаткові поняття і використовуються, то бажано, щоб вони були «загальнозначущими», тобто такими, які всі розуміють (якщо взагалі розуміють) однаково (принцип ЕКА). Якщо при цьому вдасться «сконструювати» досить багато взаємопов’язаних ендогенних понять, є надія, що створювана модель (СІ) може бути цікавою (а може й Р-моделлю) не тільки автору (ІС), але й корисною для описування (моделювання) інших систем і моделей (зокрема? ІС і СІ). Але це вже залежить від того, наскільки вдасться задовольнити ПМВ у рамках процесу (ЕПЦМ) вибору понять (синтезу моделей). І тут саме час знову дорікнути мені щодо багатослів’я і повторів. І цей докір буде, звісно, правильним, але, щоб говорити коротше і ясніше, треба використовувати іншу мову, яка саме для цього і створюється людством протягом тисячоліть. Правильно, це мова математики (хоч і не тільки)! Але (і знову повтoри) я не можу розраховувати у цій книжці, що читач (з самого початку) належить до тих ІС, для яких ця мова інформативна (тобто є СІ). Отже, аби задовольнити ПІБ між («індуктивними») знаннями читача і («дедуктивними») математичними поняттями (моделями), треба йти поступово (ЕПЦМ). А чим це відрізняється від реалізації програми (СІ) реструктуризації економіки України, інтеграції її в ЄС, чи знайомства з новою книгою, чи людиною (ІС)? — «Яка ще там математика? — може обуритись читач, — якщо більшість тих, хто створює програми реструктуризації, не можуть домовитись, навіть звичайною мовою, зарубіжні «партнери» часто нагадують круп’є, а що стосується знайомств, особливо з привабливими ІС, то …навіть смішно собі уявити, що можна підійти до дівчини і спитати, що вона думає про функтори». — І, звісно, читач знову ж таки правий. Про функтори немов би не можна, а спитати, котра година, або подарувати квіти — в самий раз, що є …загальнозначущими моделями спілкування (як і математика). А що стосується розробників програм, то вони ж значно краще порозумілися після того, як Президент запропонував реалізувати таку «загальнозначущу» процедуру, як референдум. Відносно ж взаємозв’язків з іноземними країнами, то тут теж діють загальнозначущі моделі типу міждержавних угод. А що таке, взагалі, закони, постанови, правила… як не СІ, що претендують на загальнозначущість. І ось тут читач може мене спіймати. Про яку таку загальнозначущість ідеться, коли, скажімо, правило «не палити» дійсне тільки в університеті? Звісно, читач знову правий і доведеться, використовуючи вихідні поняття, комбінуючи їх, створювати інші, які (відповідно до ПМВ і не забуваючи про інші принципи) змогли б описати і такі ситуації. Ще раз звернімо увагу на те, що поки що в цьому розділі ми створюємо СІ звичайною (U-мовою), хоч і еволюційно намагаємося скоротити кількість екзогенних понять для поступового (ЕПЦМ) переходу до інших розділів (СІ). Для початку обговоримо, які ендогенні поняття бажано було б сконструювати, щоб краще описати, скажімо, ту чи іншу реальність або, точніше, її моделі — СІ (тобто задовольнити ПМВ). Розглянемо деякі типові ситуації. Так, Д. Рікардо вважав, як видно із наведеної вище цитати, що його «термінологія — правильна», а термінологія А. Сміта і Мальтуса — ні. Якщо припустити (а це більш ніж природно), що згадані ІС (А. Сміт і Мальтус) мали б прямо протилежну думку, то таку (типову) ситуацію можна було б назвати взаємним нерозумінням, або, якщо була б надія його ліквідувати, непорозумінням. А як це виразити, виходячи з принципу відповідності (відносності) ІС і СІ, не вводячи нових, по суті екзогенних, понять (типу «непорозуміння»…). Може постати питання, а чому, наприклад, «непорозуміння» є екзогенним? А спробуймо його визначити, тобто побудувати якусь модель, що індексується цим поняттям (або іншим подіб-ним). Напевне, кожен почне знаходити свої слова для визначення, в результаті маємо шанс отримати або міні-Верховну Раду (ну добре, до «оксамитової революції»), або бомбардування Косового, чи двійку на екзамені, чи знімемо можливі суперечності загрозою референдуму, або ж міжнародними домовленостями, чи «взаємопорозумінням» в буфеті, що може бути досить нетривким, якщо зрештою не знайдемо загальнозначущих понять (і моделей). 1.4.3. Від софізму… «Софізм (грец. sophisma — вигадування, хитрість) — логічний викрут, зумисне хибне міркування, яке видається за істинне…» [99]. Із визначення видно, що софізмами бавились не тільки грецькі філософи, а й, скажімо, марксисти, стверджуючи, що «марксизм — не догма», або продавці на ринках, котрі запевняють нас, що рідина жовтого кольору є вірменський коньяк, або… придумати приклади з цього питання для читача не становитиме жодних труднощів, бо, власне, більша частина людського спілкування — то «логічний викрут». Інша справа, що не завжди він спрямований на те, щоб свідомо обманути іншого. Частіше він пов’язаний просто з неоднозначністю понять U-мови, що неминуче призводить, наприклад, до порушень ПМД або ПМВ. Що ж робити практично, а не на рівні закликів типу «всім вивчати математику», або «всі — на референдум»? Тут доведеться забігти трошки вперед (див. частину 2) і спробувати переконати читача, що такі поняття, як «множини», і операції з ними, такі як об’єднання множин, їх переріз (для початку — досить) є загальнозначущими. По-перше, про що б ми не говорили, ми маємо на увазі якісь елементи, об’єкти, що належать до якоїсь множини подібних, наприклад, множини інвесторів, студентів чи економічних понять. Звернімо лише увагу, що перші дві множини — це множини ІС, а остання — приклад множини СІ. Цілком очевидно, що множина інвесторів може бути об’єднанням таких, що вже інвестують українську економіку, таких, що думають інвестувати, і таких, що чомусь про це не думають. Приклади для ілюстрації операцій з множинами для інших понять може навести й сам читач. Хіба що було б цікаво подивитись на об’єднання економічних понять Д. Рікардо і А. Сміта, або Кейнса і Фрідмана. Може, це наступні економічні теорії, що поступово (ЕПЦМ) об’єднуються в якусь нову синтетичну модель. — А це вже провокація, — скаже читач, — оскільки об’єд-нання множин, за визначенням, не передбачає ще якихось у принципі екзогенних понять, як-от визначення нових елементів на основі даних, і т. п. — І це правильно. Так що читач розуміє загальнозначущість поняття множин і операцій з ними. Якщо ж якийсь читач (ІС) цього не розуміє, тобто множина відповідних СІ якого має поро-ж¬ній переріз із аналогічною множиною СІ читача (ІС), що це розуміє (і має непорожній переріз із відповідною множиною СІ автора), то хай нам повірить, дочитає книгу до частини 2 або закине її за шафу. Можна уявити, одначе, такого читача — ІС, який знає все те, що й я, та ще багато такого, про що я — ІС1 й не здогадуюсь, але знає точно ще якийсь інший читач — ІС2. Тобто, розглядається три ІС з відповідними (суміщеними, сполученими, власними) СІ. При цьому СІ найбільш знаючого читача є об’єднанням усіх моїх СІ — тобто СІ cуміщених (сполучених) зі мною як ІС1, і всіх СІ читача ІС2 (хоч таке припущення для авторів і не характерне, але ж, як бачите, бувають і винятки… це так, для розрядки). Так от, як би назвати цього «всезнайку» (все-таки не витримав) — ІС порівняно з нами — ІСі (і = 1,2), виходячи з принципу відповідності (зв’язності, відносності, cуміщення, сполучення) ІС і СІ? Назвемо його інформативним об’єднанням інформаційних систем — тобто це така ІС, СІ якої є об’єднанням СІ інших ІС. У нашому прикладі їх було усього дві, але ж може йтися про довільну їх кількість (індекс і в дужках може набувати не обов’язково тільки два значення). Тепер за аналогією легко визначити і інформативний переріз інформаційних систем як таку інформаційну систему, яка відповідно cуміщена, сполучена з множиною інформативних систем, що є перерізом множин інших інформативних систем, сполучених із відповідними інформаційними системами (серед яких, звісно, може бути й автор — ІС1, якому в такій ситуації не так дискомфортно).
Вы читаете Інформатика інвестування
