Або …для такого абстрактнішого поняття: …З(t1) ? З(t2)? З(t3) ? З(t4) ?…, де t1 < t2 < t3 < t4 <… . (3) Зрозуміло, що вже «суто формально» можна різними комбінаціями створити досить багато різних формул типу наведених раніше. Більш того, це вже може зробити і комп’ютер на базі первісних визначень. А ми з читачем міркуватимемо про те, що ж такого ми з комп’ютером формально скоїли. 1.4.6. Повторення — мати розуміння — Нічого собі перспектива, — скаже читач, — хтось (мається на увазі — я) говорив, що треба переходити від «комп’ютерно-людських» ІС, коли людина, по суті, «слугує» комп’ютеру, адаптуючи свої СІ до його сприйняття (скажімо, придумуючи мови, які він розуміє, а більшість людей — ні), до «людино-комп’ютерних» СІ, де все буде навпаки. А тут взагалі пропонується думати над тим, яка така нісенітниця прийде комп’ютеру «в голову», чи кудись там ще, не кажучи вже про якісь формули, котрі так щоб дуже зрозумілі, то ні. Отож пора переходити… — Правильно, переходити треба, але як? Звісно, читач вже зрозумів, що в загальному випадку, збільшуючи «взаєморозуміння» між ним і комп’ютером, тобто збільшуючи їх інформативний переріз — ІП шляхом створення відповідних «спільних» СІ, а далі… Ну добре, давайте послідовно — це буде «повторення пройденого» на прикладі умовної Р-моделі. Нехай ІС1 — читач, а ІС2 — комп’ютер із відповідними СІ — {СІ1} і {СІ2}. Разом читач і комп’ютер можна розглядати як деяку інформаційну систему — ІС, якій відповідає об’єднання відповідних інформативних систем. Таку ІС, нагадаю, ми назвали інформативним об’єднанням відповідних (суміщених, сполучених) інформаційних систем і позначали ІО, тобто: ІО = ІО(ІС1, ІС2) ? {СІ1} {СІ2}. (1) Аналогічно можна ввести і позначити інформативний переріз інформаційних систем — ІП: ІП = ІП(ІС1, ІС2) ? {СІ1} {СІ2}, (2) де подвійна стрілочка означає, як звичайно, «тоді і тільки тоді». Для «чистоти експерименту» припустимо, що спочатку {СІ1} {СІ2} = ?, (3) тобто у читача і комп’ютера немає спільних інформативних си-с¬тем. Що можна сказати про їх інформативний переріз, тобто інформаційну систему — ІС = ІП, яка сумісна (за принципом ІС—СІ) з означеними СІ? Її нема, оскільки, іншими словами, читач і комп’ютер абсолютно не розуміють один одного. Яким ще іншим чином можна виразити той самий факт, використовуючи інформативну термінологію? Незалежно від того, розуміють один одного читач і комп’ютер, чи ні, їх разом можна подавати як (звичайне) об’єднання, якому, як ми вже знаємо, відповідає інформаційне об’єднання інформативних систем — ОІ. Тому за аналогією до попереднього можна записати: ОІ = ОІ(СІ1, СІ2) ? {ІС1} {ІС2}. (4) — Е, ні, — скаже читач, — по-перше, незрозуміло, що таке СІ1 і СІ2, по-друге, про які множини ІС йдеться, якщо кожна з них — одна. Що стосується «по-перше», то під СІ з тим чи іншим індексом ми можемо розуміти або окремі інформативні системи, що сполучені з відповідними ІС, так і довільні підмножини загальної множини таких систем (про що, звісно, робиться застереження). Що стосується «по- друге», то і навпаки — окремий елемент може розглядатися як множина (у даному разі позначення множин введено ще й для полегшення подальшого узагальнення). Що являтиме собою ОІ в даному випадку? Зрозуміло, що як інформативна система, відповідна об’єднанню інформаційних систем ОІ може збігатися і з об’єднанням множин, суміщених з ІС СІ, тобто: ОІ ? {СІ1} {СІ2}, (5) де ? означає, що ОІ включається (або може й збігатися) з множиною, що входить до правої частини виразу. А як бути з ПІ, враховуючи «по-друге» читача? Можна було б просто зробити вигляд, що все вже пояснено, але ж читач може помітити, що об’єднання множин, навіть якщо кожна з них складається із одного елемента, ще якось зрозуміти можна, а от переріз? У цьому разі звернімось до паралелей, що існують між теорією множин і логікою і під перерізом двох елементів будемо розуміти логічне «і» або кон’юнкцію, тобто переріз означатиме, що розглядаються лише такі властивості із класу якось визначених, які є спільними для обох систем. Виходячи з визначень і застосовуючи формулу (4) «формально» (якщо читач добре засвоїв попереднє, він може обрати й інший шлях визначення, скориставшись «комутативністю відповідної діаграми), можемо записати: ПІ = ПІ(СІ1, СІ2) ? {ІС1} {ІС2}. (6) — Ну й що дає ця еквілібристика з формулами? — може запитати читач, — і так ясно, що коли в мене і комп’ютера немає спільних СІ (формула (3)), то «як не сідай, а музики не буде», тобто ОІ дасть формальну ІС мене і комп’ютера, а ІО, таке саме об’єднання СІ. А щодо перерізів — хоч інформативного, хоч інформаційного, то нічого, крім порожньої множини, ми не дістанемо. — Правильно, а що буде, коли Ви, умовний читачу, чогось навчитесь і будете, як наш реальний читач, мати з комп’ютером якусь спільну частину множин СІ? Щоправда, для цього ще потрібен якийсь час, аби перейти у співвідношенні (3) від знака «=« до знака «?«. Отже, з часом комп’ютер чогось навчиться в читача, а читач — у комп’ютера… — Яким це чином, якщо, як ми домовились, {СІ1} {СІ2} = ?, тобто ніхто нікого не розуміє? — Читач абсолютно правий — у зазначених умовах нічого не зміниться, хіба що читач просто продасть комп’ютер комусь іншому, якійсь іншій ІС3, в якої (це ж може бути й дівчина, а тому нехай читач не ображається з приводу роду системи) з комп’ю¬тером більше спільного, тобто {СІ3} {СІ2} ? ?. Та він, себто читач, може вчинити й інакше — познайомитись із цією ІС3 (пробачте, дівчиною) і розширити множину своїх СІ, вивідавши в неї відповідні знання. Така ситуація можлива, якщо йтиметься про заміщення, скажімо, однієї вакантної одиниці на престижній роботі, тобто про конкуренцію. Якщо це так, тобто Ви познайомились, не посвячуючи ІС3-дівчину в справжні причини своєї зацікавленості нею, це, зрозуміло, неблагородно, погано, і взагалі, наш читач таке не зробить. Можливо й так. У такому разі він може вчинити інакше — створити, скажімо, сім’ю — тобто об’єднання: ІС = ІС1 ІС2 ІС3 (я, ти і комп’ю-тер), де поповнення його (читача) знань — розширення {СІ1} — відбуватиметься, звісно, більш інтенсивно і в безперервному режимі. Зрозуміло, є ще й інший вихід. Якщо читач, скажімо, не любить ризику або надто сором’язливий чи благородний, він може розширювати свій інформативний переріз — ІП з комп’ютером, читаючи відповідні книжки чи регулярно слухаючи лекції на факультеті інформаційних технологій. Між іншим, чи не здається читачеві, навіть якщо він «крутий» і може у когось щось випросити чи забрати, що «внутрішні» інвестиції, що б ми під цим не розуміли, у загальному випадку найбільш ефективні, оскільки, наприклад, гроші (СІ) не виходять за межі держави (ІС). Розумію, розумію, що може сказати читач, але перш ніж він це скаже, пораджу йому подумати про ситуацію, скажімо, в Україні, і ще раз оцінити переваги абстрактних моделей взагалі та ІНФОРМАТИКИ зокрема. Так чи інакше, у будь-якому разі йдеться про відповідні інтелектуальні інвестиції, отримані, щоправда, різними способами. Звідси «ще раз» очевидно, що вони найважливіші, оскільки виникають у багатьох різних ситуаціях. Відповідно важлива і пов’я¬зана з цим поняттям
Вы читаете Інформатика інвестування
