наукова дисципліна, яка цими інвестиціями займається, оберігаючи читача як від небезпечної конкуренції, так і від невиважених рішень. Ясно, що йдеться про можливий розділ інформатики — інформатику інвестування, яка, як Ви вже давно зрозуміли, саме цим і займається. Отримані інтелектуальні інвестиції, або знання, забезпечать збільшення ІП («спільної» ІС) в усіх трьох випадках і, можливо, рано чи пізно — розширення сфери взаєморозуміння, тобто поповнення множини спільних СІ — перерізу «власних» СІ. Як може розвиватися ситуація далі в усіх трьох випадках розширення множини СІ — конкуренції (множина первинних ІС розширюється відповідним чином), об’єднання (розширення згаданої множини на основі взаємної узгодженості) і в третьому випадку — за рахунок власних інтелектуальних інвестицій, без змінювання множини ІС? Розглянемо спочатку третій варіант, коли Ви з комп’ютером наодинці і за рахунок інтелектуальних внутрішніх інвестицій збільшили Ваш із ним ІП, тобто хоч трішки та «порозумілися». Формально це означатиме, що співвідношення (3) вже не буде правильним. Збільшення ІП може привести з часом за відповідних умов до збільшення ПІ і т. ін., тобто можемо записати: …ІП(t1) ? ПІ(t2)? ІП(t3) ? ПІ(t4) ?…, де t1 < t2 < t3 < t4 <… . (7) При цьому, виходячи із попередніх умов, відповідні «перерізи» збільшуються з плином часу. А якщо ми вчимося погано чи суспільство розвивається як Україна, принаймні до початку нового століття, то у принципі співвідношення (7) все одно лишається правильним і, на перший погляд… малоінформативним. Чому? Ну хоч би тому, що воно відбиває тільки той, у цілому очеви-д¬ний, факт, що з часом взаєморозуміння будь-яких ІС змінюється. Та слід зазначити, що формула (7) навіть у такому вигляді несе якусь нетривіальну інформацію, вказуючи на послідовність процесу пізнання, який починається з контактів з якоюсь ІС, навіть якщо це комп’ютер або Ви самі, що приводить до можливого збільшення взаєморозуміння (СІ), яке, в свою чергу, може полегшити контакти, що… . Тобто фіксується увага на тому, що пізнання є процес взаємодії ІС і СІ, тобто принцип ІС—СІ визначає динамічну модель. А цей факт вже сам по собі у процесі подальшого синтезу моделей може бути визначальним для цього синтезу. Щоб у читача не склалось враження, що я просто користуюсь відомою сентенцією: «Не похвалиш сам себе, то...», нехай він подумає про зв’язок формули (7) з поняттям арбітражних операцій на фондовому ринку, або з послідовністю виникнення конфліктів — від сімейних до міжнародних, або зі співвідношенням невизначеності у фізиці. Але хоч про це і можна подумати, багато чого без якихось додаткових СІ сказати не вдасться. Хоч би й про те, як все-таки бути з дівчиною і комп’ютером, якщо вже вас стало троє. Іншими словами, як зміниться формула (7), якщо одночасно зі зміною ІП і ПІ може змінюватись ІО і ОІ. Скажімо, Ви вирішили вивчати комп’ютер разом з усім своїм курсом чи, скажімо, інвестори вирішили об’єднатись, щоб допомогти Україні (смішно, чи не так?), або всі партії та рухи вирішили об’єднатись (це вже не просто смішно). Як описати ці і подібні явища, виходячи із загальної моделі? Зрозуміло, що Ви вже знаєте — ввести загальніше поняття, що й було зроблено в попередньому пункті. Так, це поняття — ЗВ’ЯЗНІСТЬ. Думаю, що тепер співвідношення попереднього пункту, як і взагалі основні ідеї ІНФОРМАТИКИ у викладеному розумінні стануть більш зрозумілими і наша з Вами (а може і загальна) зв’язність збільшиться. 1.4.7. Без сумнівів — ані кроку Читач: — А чи не «притуплюємо ми «бритву Оккама», вводячи нові екзогенні поняття на кшталт «морфізм, комутативність» і взагалі, як визначити, які ж вихідні та й усякі інші поняття будуть корисними й ефективними? — Що стосується першої частини сумнівів читача, то — ні. Річ у тім, що такі поняття (які в цьому разі є одними із вихідних в дуже абстрактній галузі математики — теорії категорій [37]), як правило, загальнозначущі, тобто не мають подвійного смислу, а з іншого боку — абстрактні, тобто мають широку сферу використання. Іншими словами, вони задовольняють як ПМД, так і ПМВ. А от щодо їх вибору… Напевне, поки що в нас нема загальнозначущого алгоритму, хоч є загальнозначуща процедура — конкуренція. Справді, одні СІ (поняття, погляди, теорії…) витіснялись із часом іншими при взаємодії (на основі принципу взаємності) з різними ІС, а останніми — один з одним. Так що можна сказати, що «ринок» СІ, де «покупцями» виступають ІС, зрештою закріплює відповідний вибір. Послухаємо у зв’язку з цим економіста — класика Дж. С. Мілля (все-таки, що не кажіть, історія, в основному справедлива, і класик — це все-таки «класна» ІС — це я, щоб декого позлити). Ітак, Мілль: «Мені слід раз і назавжди попередити, що я розглядаю лише ті випадки, коли вартість і ціна визначаються тільки конкуренцією. Лише настільки, наскільки вони визначаються подібним чином, їх можна звести до визначеного закону, який можливо встановити» [160, с. 80]. Читач: — Знову непотрібний софізм, адже Мілль говорить про ринок товарів, а не про якісь СІ. Тому в принципі не можна розраховувати на підтримку класиків. — По-перше, Мілль говорить про «вартість» і «ціну», а що це, як не носії інформації, тобто — СІ, а по-друге, хіба СІ — не товар. Згадайте, хто найбагатша людина в світі. Так, так — Білл Гейтс, який зробив свої гроші на ринку …СІ. Так-от нарешті читач неправий, якщо він, звісно, не марксист, бо «найпередовіше вчення», хоч і «не догма, але керівництво до дій» (яких — усім добре відомо) щодо тих, хто серйозно сприймав першу частину наведеної другої цитати, або інакше — чий інформативний переріз — ІП з марксистами не збігався з черговим вождем як ІС (що я таке написав, аж страшно, але ж не вважати вождів ІС все-таки несправедливо). Та згідно з тезою, що читач не може бути неправим, тим біль-ше, коли він не марксист, знову повернемось до думки Мілля. Якщо читач прискіпливий, він може відмітити, що «вартість і ціна» це не просто СІ, а інформаційний переріз — ПІ (а може, і міра зв’язності) якихось оцінок — СІ суб’єктами ринку — ІС, або Держпланом в економіці як ІС і, наприклад, К. Марксом і його послідовниками — в економіці (як СІ). А це вже, скажімо обережно, — нетрадиційне визначення деяких основних понять економіки в термінах ІНФОРМАТИКИ. Ну і, звичайно, з цим я не можу не погодитись, так що відповідно до відомого анекдота праві всі, з урахуванням того, що прискіпливий (а отже, і передбачливий) читач замінив у своєму запереченні деякі слова: «софізм» — на «морфізм», «непотрібний» на «потрібен», ну а в слові «не можна», ясно що частка «не» — зайва. Останні кілька абзаців написані для того, щоб читач не став зразу математиком після розгляду попереднього матеріалу та наведеної там діаграми, до якої (оскільки загроза минула), ми й повернемось, розглянувши ще один можливий шлях для визначення, скажімо, ПІ. Читач: — А навіщо, адже все вже визначено? — Погляньте на «ланцюжки» — СІ в попередніх підрозділах і знайдіть відповідь самі. Так що, який же інший шлях вибрати при визначенні ПІ? Нехай читач спробує різні, а потім порівняє результат, а я, оскільки ще треба розбиратися з тим, що такого ми навизначали, виберу морфізм ІП?ПІ. Виконуючи відповідні формальні заміни термінів, дістаємо визначення ПІ: ПІ («вихідних») інформативних систем — це СІ, множина відповідних ІС якої є (звичайний) переріз множин ІС відповідних («власних») для «вихідних» СІ. Звернімо увагу на те, що «результатом» ПІ інформативних систем є інформативна система, що може мати зовсім інші властивості, ніж «вихідні» СІ і, зрозуміло, не є звичайним їх перерізом. Крім того, першим словом у скороченні ПІ є слово «інформаційний», що нагадує про (звичайний) переріз яких систем ідеться. Звісно, читач помітив, що й це пояснення «списано» із пояснення при визначенні ІО і ІП, з відповідною заміною понять, так що можна сказати, що ми реалізували ще один морфізм: (пояснення до визначення ІО і ІП) ? (пояснення до визначення ПІ).
Вы читаете Інформатика інвестування
