подається цікаве визначення: «Інвестиції в людський капітал (human capital investment) — будь-який засіб, що використовується для підвищення продуктивності праці робітників (шляхом підвищення їхньої кваліфікації і розвитку здібностей); видатки на поліпшення освіти, здоров’я робітників або на підвищення мобільності робочої сили» [там само]. Так все-таки інвестиції це «будь-який засіб…, чи видатки», які?… фінансові (гроші?), чи якісь інші? На щастя, незабаром наводиться визначення поняття: «Інвестиційні товари, засоби виробництва (capital goods) — капітал». Отож інвестиції — це витрати капіталу. Але що ж тоді «капітал?» «Капітал (capital) — створені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосередньо не задовольняють потреби людини; інвестиційні товари (підкреслення моє. — Б. Б.), засоби виробництва» [там само]. Таким чином, «інвестиційні товари це — капітал», а «капітал — …інвестиційні товари…». Щоправда — зокрема, але від цього логічна помилка «порочного кола» не стає більш привабливою. А якщо заплющити очі і спробувати зрозуміти «не зокрема, а взагалі» (як це дуже добре робили в недалекому минулому), то вийде, що інвестиції — це витрати капіталу, а отже, чого завгодно, навіть товарів, «які безпосередньо не задовольняють потреби людини»… Щось не в’яжеться. Здається, Макконел і Брю теж (як, між іншим, і їх «неринкові» опоненти) користуються принципом Дідро. 1.5.2. …А наша-то краща… Спробуємо ще зрозуміти, що таке інвестиції, використовуючи нашу наукову літературу. Слушно зазначити, що наші вчені більш обережні з визначеннями (напевне, наслідки «школи комунізму», коли можна було визначити все що завгодно через що завгодно, користуючись однаковими словами, не пройшли даремно). Розглянемо, на мій погляд, одну з найкращих праць — «Инвестиции» А. Мертенса [130]. Хоч у ній автор теж не проти того, щоб читач, після ознайомлення з книгою, заробив гроші на фондовому ринку (що поробиш, «ринкова» економіка), але він, здається, має надію, що читач інколи все-таки подумає: «А що я, власне, роблю?» Тому книга починається саме з визначень: п. 1.1 так і називається «Інвестиції». Перша ж фраза цього пункту виявляється дуже цікавою. На відміну від тих, хто міг визначити все (спробували б не погодитись!), або наших західних колег, які явно сповідують принцип Дідро, просто заробляючи гроші (навіть у логічно порочному колі), А. Мертенс пише: «Поняття «інвестиції» є надто широким, щоб можна було йому дати єдине і вичерпне визначення. У різних розділах економічної науки і різних галузях практичної діяльності його зміст має свої особливості» [там само, с. 3]. Далі розглядаються «інвестиції в макроекономіці… інвестиції в мікроекономіці… інвестиції у фінансовій теорії… реальні і фінансові інвестиції…», тобто класифікація...чого? Адже ясно, що в усіх випадках йде уточнення поняття «інвестиції», яке, власне, не визначене. А. Мертенс це явно відчуває і дає, на мій погляд, може найбільш цікаву модель цього визначення: «Між інвестиціями і капіталом існує нерозривний взаємозв’язок, де інвестиції є змінною потоку, а капітал — змінною запасу (як у відомому прикладі — потік води із крана і об’єм води в резервуарі)» [там само, с. 4]. Що ж до поняття «капітал», то «як і в разі з інвестиціями, тлумачення поняття «капітал» також залежить від контексту» [там само]. Як уже наголошувалося, «тлумачення» справді «залежить від контексту», але все-таки треба знати, що, власне, «тлумачиться». Модель визначення інвестицій і капіталу, як «змінних потоку і запасу» є визначальною, оскільки пов’язує ці поняття з іншими, більш загальними, по суті загальносистемними поняттями «потоку та маси» [32], які «інвестують» економічну теорію інформацією, що може допомогти їй вийти із порочного кола теоретичної невизначеності і практичного свавілля, що, власне, чітко взаємозв’язані. Суть у тому, щоб перш ніж відповісти на те, що таке інвестиції, капітал… спочатку треба відповісти на більш загальне запитання: …а що таке «що таке?» Чому, власне, треба? Бо, коротко кажучи, не можна визначити найбільш загальні поняття теорії в рамках самої теорії, а без загальнозначущих визначень можна дістати все що завгодно, наприклад, «соціально ринкову економіку» у фашистській Німеччині — згадайте, що гітлерівська партія називалась «націонал-соціалістичною німецькою робітничою партією» (підкреслення моє. — Б. Б.) — або сучасний шведський соціалізм. Я повторююсь, але, можливо, це «Спогад про майбутнє» (був фільм із такою назвою). Якщо не зовсім ясно, але цікаво — прочитайте цю книгу до кінця. Але перш ніж перейти до основного змісту, який з погляду деяких економістів, можливо, прямо не стосується економіки, все-таки спробуємо проілюструвати, що без загальносистемних понять економічна теорія розвиватись не може, а економічна практика… може як завгодно. Ще раз звернімось до книги [130]. Незважаючи на наведене вище твердження про залежність поняття «капітал» «від контексту» і образне загальносистемне визначення цього поняття як «запасу», А. Мертенс робить ще одну спробу визначити це поняття в категорії економіки (я не помилився, що використав не множину для понять, як буде видно далі). Він пише: «У найзагальнішому сенсі під капіталом можна розуміти ва-р¬тість, інвестовану в той чи інший об’єкт». Але ж зрозуміло, що, оскільки поняття «інвестування» по суті не визначене, це знову «порочне коло», або в найкращому разі погано описане поняття. А. Мертенс, судячи з усього, це добре розуміє, і тому до цього визначення робить симптоматичну примітку: «Тут доречно згадати слова А. Сміта, котрий визначив капітал як «частину майна людини, із якого вона розраховує добути прибуток» [130, с. 4]. Але ж чи можна визначити поняття «прибуток» без поняття вартості, яка пов’язана з поняттям капіталу та інвестицій? Здається — ні. Тому, напевне, треба вибрати якісь первісні поняття (у попередній частині книги вони називались екзогенними, чи метапоняттями), за допомогою яких визначати решту. Що може бути такими метапоняттями. Для цього досить звернутися до історії розвитку економічних вчень і простежити, про що говорять найвидатніші економісти всіх часів і народів, які, по суті, саме це і намагалися зробити. З чого починалися практично всі економічні теорії? Найчастіше йшлося про поняття вартості, яке намагалися звести до інших понять, шукаючи, по суті, найбільш вдалі (в якому сенсі?) метапоняття. Спробуємо частково відстежити ці спроби, залишаючись у категорії економіки як за поняттями, так і за їх відношенням (тобто залишимо комп’ютер дівчині з огляду на мализну ІП, чи зв’язності з нею у Вас, або з комп’ютером у когось із вас двох — підрозд. 1.4.6). 1.5.3. Що таке вартість? Слід попередити, що я ні в якому разі не розглядатиму в цьому розділі те, що називається історією економічних вчень, тут не буде ні історії, ні географії, а будуть деякі міркування, які полегшать розуміння подальшого і його зв’язку з попереднім. Те, що «знання — сила», ніхто у принципі не заперечуватиме. То, може, досить вивчити те, що «ногромадило людство» з економічних наук, аби менше говорити і більше діяти, зокрема в напрямку ефективнішого інвестування? Щоправда, відносно інвестування відразу (з урахуванням щойно зазначеного) постає запи¬тання: чим інвестувати, кого інвестувати і що означає «ефективно». Іншими словами, доведеться розглянути й інші питання, пов’язані з цими більш загальними поняттями. Та не будемо «винаходити велосипед» — людство знає справді великих вчених-економістів, які, напевне, можуть дати відповідні рекомендації. Оскільки згідно із Законом про інвестиції «інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей», а з допомогою сучасних вчених-економістів, як випливає з попереднього пункту, чогось істотного до цього визначення не додано (нічого не скажеш: «закон є закон»), то головним тут є поняття цінності. Отже, доведеться для початку зрозуміти, що це таке. В економічній науці докладніше розглядається поняття вартості. Не будемо поки що аналізувати взаємозв’язок цих понять, адже видається очевидним, що, зрозумівши поняття «вартість», ми зможемо щось сказати й про цінність. Отож візьмемо вартість за основне поняття, і тоді, сподіваємося, з інвестиціями все буде ясно. Так що ж таке вартість? «Втілена й уречевлена в товарі суспі-ль¬на праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, що пов’язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами» [73]. Здається, ясно. Але відразу постає запитання: а як, власне, цю «економічну категорію» виміряти? А вимірювати доведеться, бо «розміри» вартості треба якось порівнювати — інакше це поняття буде просто декларативним. Оскільки йдеться про найважливіші поняття економіки, не можна, звісно, не апелювати до авторитетів, тому буде багато цитат.
Вы читаете Інформатика інвестування
