За іншою термінологією (може, сукня й краща) одне з голов-них завдань полягає у визначенні ноуменологічного аспекта СІ з використанням їх феноменологічних характеристик (структурна теорія семантичної інформації) або спостереженням властивостей відповідних ІС (феноменологічна теорія). Тут необхідно дещо сказати про ці поняття. У [99, с. 391] зазначається: «Ноумен (греч. noumenon) — термин… обозначающий умопостигаемое, в отличие от феномена, означающего явление данное нам в опыте, постигаемое при помощи чувств. В философии Канта под ноуменом понимается непознаваемая «вещь в себе», находящаяся… по ту сторону явлений (феноме-нов)». Якщо ці поняття здаватимуться досить прийнятними, то можна спробувати побудувати відповідні моделі і на основі цих понять або принаймні щось за їх допомогою прояснити. Все-таки саме Кант чи не вперше в новітній філософії у своїх «антиноміях» по суті на прикладі найбільш загальних понять продемонстрував, що можна логічно довести в принципі будь-що, виходячи з різного правдоподібного розуміння вихідних понять (щоправда, він ставив інші традиційно філософські завдання, але, здається, зробив значно більше). Використовуючи ці поняття, можна сказати, що розкриття ноуменологічної сутності через феноменологічні параметри і є завданням будь-якої наукової теорії. Інтуїтивно очевидно, що для будь-якої ІС існує множина СІ, різноманітних у феноменологічних аспектах (письмове й усне мовлення), але тотожних ноуменологічно. Образно кажучи, ноуменологічні характеристики СІ є інваріантом кодування. Цікаво за аналогією визначити ноуменологічні характеристики ІС (розум?). Звичайно, коли йдеться про ІС і СІ (як і взагалі про будь-що) припускаються деякі генеральні сукупності, на основі котрих і будуються відповідні визначення. Необхідність введення просторово-часових (та інших) характеристик і властивостей випливає аж ніяк не з бажання автора «не применшувати загальності». Справді, навряд чи в дитинстві нас цікавили ті самі книги, що й тепер, тому залежність від часу — очевидна. Аналогічно трамвайний квиток є для контролера СІ, але тільки в трамваї (тобто в деякій просторовій області). Більш серйозні приклади: Держплан як ІС існував тільки в деякому просторово-часовому просторі, як і «всеперемагаюче вчення» (СІ). Можливих прикладів, здається, багато, хоч у принципі тут не все так просто. Що, скажімо, можна відповісти на таке запитання: «Чи були загальнолюдські цінності інформативною системою (СІ) в СРСР під час його («чотиривимірного») існування?» Найпростіша відповідь: «Дивлячись для кого — тобто для яких ІС». Щоправда, негайно можна заперечити, що кожний громадянин, а також різні інституції — ІС, наприклад КДБ, дитячий садок, Київський інститут народного господарства і т. д., просто визначали «загальнолюдські цінності» по-різному, але ж якось розуміли або… не розуміли, тобто якась («семантична»?) інформація була. Критерій ефективності різних визначень, якщо виникають сумніви, як завжди, тільки один — практика, або «поживемо—побачимо». Але це правильно тільки (?) в демократичному середовищі (а що це?), оскільки перевірити істинність визначень (ска¬жімо, у СРСР), відмінних від загальнодекларованих, часто було неможливо у зв’язку з хибністю другої частини попереднього речення, а «практика» доводила завжди те, що треба… якимсь ІС. Відтак із критеріями (СІ) теж якось важкувато, якщо спробувати «вимірювати» інформацію. Тож узяти за основу якісь інші метапоняття, в усякому разі, припустимо… в демократичному суспільстві. Цей пасаж — для того, щоб ще раз подумати і… засумніватись, що, можливо, те саме. На закінчення цього пункту кілька прикладів, коли «перевдягання» істини «в іншу сукню», скажімо, може зробити її більш доступною чи привабливою (залежно від особливостей читача як ІС), а зрештою — ілюструвати можливу ефективність принципу відповідності ІС і СІ. Ось цитата із А. Сміта: «До винаходу книгодрукування поняття «студент» і «жебрак» були… майже синонімами. У ту пору ректори деяких університетів часто видавали своїм студентам дозвільні свідоцтва на право просити милостиню» [4, с. 195]. (Цікава інформація для сучасних студентів.) Як можна було б коротко описати це явище, виходячи з визначених понять, причому так, аби не тільки констатувались якісь факти (СІ)? Наприклад так: «До винаходу книгодрукування» інформативний переріз суспільства і науки як ІС був незначним, що й могло бути однією з основних причин малої ефективності (зв’язності?!) зокрема економіки, а також її незначного розвитку. А ось ще згадаємо Кейнса. Його основна праця, як відомо, називалась «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». Звер¬німо увагу, що «зайнятість» є поняттям, що стосується робітників, тобто ІС, а «процент» і «гроші» — явно — СІ. Отже, одягнувши назву книги в дещо більш «абстрактну» сукню, можна було б сказати, що вона зветься «модель відповідності деяких (економічних?) ІС і СІ», а це вже немовби і ІНФОРМАТИКА. — Ну то й що? — запитає читач. — А поки що нічого, крім того, що для ІНФОРМАТИКИ є можливість (так мені здається) побудувати коректні моделі, що задовольняють принцип ефективності коректної абстракції (ЕКА див. розділ 2.4), а отже, є надія, що й зрештою, зокрема ефективність економічної теорії, визначатиметься в тих чи інших умовах не піс¬ля, а до її використання. Чому, скажімо, теорія Кейнса спрацювала в 30-ті роки, а в 80-ті спрацювали альтернативні теорії Фрідмана чи Хаєка. А може, в усіх випадках взагалі спрацювало щось інше? Тобто, «чи був хлопчик?», досі не зовсім ясно багатьом економістам. Читач: — І знову автор вводить мене в оману, немовби непомітно «переодягаючи» цілком ясну цитату із А. Сміта в якесь нове вбрання, з використанням слів «інформативний переріз, зв’яз-ність…», про які раніше не було й згадки, а я це помітив… — Якщо це так, то я дуже радий, бо хотілося звернути увагу читача на дуже важливі, як на мою думку, поняття ІНФОРМА-ТИКИ, яку я визначав як теорію (модель, СІ) відповідності, зв’язності ІС і СІ, деякі поняття якої (і, зокрема, ті, які я «непомітно» ввів) буде розглянуто в наступних розділах. — Ну так, — скаже читач, — «принцип відповідності» названо теорією, нехай моделлю, СІ (різниці не бачу), а далі — обіцянки в розрахунку на те, що до наступного підрозділу я все забуду і та сама «яхта» пливтиме далі вже під іншою назвою. — Правий читач, правий і щодо відсутності принципової різниці між поняттями теорії, моделі та СІ, і щодо зміни назв… коли мова йде на такому рівні абстрагування. Тобто, якщо не провести подальшого уточнення слів, а це означає синтезувати (на основі ЕПЦМ!) дезагрегованої моделі, то «победа» без «обеда» (своєчасної дезагрегації) = «беда», і тоді вже може не допомогти ніяка «еда», а залишиться сказати «да» або просто «а», пригадавши відоме колись поетичне творіння: «Ты спрашивала шепотом, а что потом, а что потом?» Ні, ні, я не відволікаю читача, а тільки хочу збільшити наш інформативний переріз. А по суті, щоб перейти від принципу до теорії, спробуємо зрозуміти, що таке відповідність з урахуванням того, що в цьому розділі ми тільки аналізуємо поняття, а не синтезуємо моделі, так що визначення для початку (ЕПЦМ) має бути дуже агрегованим. Зробимо цей перший крок. Одне з можливих визначень (ми ж користуємось U-мовою): «Відповідність між ІС і СІ — форма взаємодії ІС з СІ, опосередкована активним відображенням ознак СІ. Активність відображення виявляється насамперед у пошуку і випробуванні майбутніх дій у плані ідеальних уявлень». Чому я взяв це визначення в лапки, буде видно в кінці цього пункту. Читач: — Нехай так, але при чому все-таки тут економіка? Всі зага-ль¬ні розмови про інформаційні і інформативні системи, якщо навіть вважати їх цікавими, ніякого явного стосунку до основних понять економіки не мають, в усякому разі — як можливі причини якихось економічних процесів. — Ну що ж, послухаємо одного із найвідоміших економістів, Дж. М. Кейнса (доведеться навести досить велику цитату): «Таким чином, ми можемо іноді розглядати наші повністю незалежні змінні як такі, що складаються: 1) із трьох фундаме-н¬тальних психологічних факторів, а саме: психологічної схильності до споживання, психологічного сприйняття ліквідності і психологічного припущення про майбутній прибуток від капіталь¬них активів; 2) одиниці заробітної платні, що визначається домовленістю між наймачами і найманими, і 3) кількістю грошей, яка визначається діями центрального банку» [160, с. 271]. — Тепер нехай читач скаже, які з цих факторів є власне економічними, ураховуючи ще й те, що це — визначальні фактори «повністю незалежні змінні». Перші три фактори — «фундаментальні психологічні»; другий фактор «визначається домовленістю», тобто обміном інформацією (СІ) між двома ІС (їх інформативним перерізом за відповідними підмножинами СІ); третій фактор — кількість грошей з урахуванням, що гроші — СІ — теж можна віднести до понять інформатики. Так що маємо надію, що все-таки, якщо економіка і не
Вы читаете Інформатика інвестування
