просторі та часі об’єктів, що моделюються, — «гострота чотиривимірного зору». При цьому зв’язок моделі з об’єктом здійснюється за допомогою деяких параметрів, визначених із екзогенних міркувань (найчастіше експериментально). А що можна сказати про економіку як науку з цього погляду? У неї, зрозуміло, теж є вихідні поняття, такі, наприклад, як вартість, праця, капітал, інвестиції і т. д., які частково немов би і визначаються в самій економіці, але, з одного боку, не всі з цими визначеннями згодні, а з іншого — неясно, які з цих понять все-таки екзогенні (не визначаються в самій економіці) і, якщо такі є (а їх не може не бути, як це буде показано в наступних розділах), то звідки вони беруться і чи не забагато їх як вихідних взагалі? Крім цього, які поняття як власні — «внутрішні», ендогенні — слід визначати в самій економіці, враховуючи вже набутий досвід з епопеєю визначень (поки що в іншій галузі), яку ми навмисне довели до абсурду в попередніх пунктах, а далі проводитимемо цю неблагородну операцію в економіці, керуючись виключно ідеями самих економістів… але про це йтиметься далі. 1.3.4. Нові «пісні» про відоме Отже, на початку треба (точніше — не можна не) вибирати якісь вихідні поняття. Так, вибір первісних метапонять — «сила» і «маса» — Ньютоном заклав основи сучасної цивілізації, а одна із Н-моделей взаємозв’язку метапонять «труд» і «вартість» (як це ми обговоримо в розд. 1.5) привела до «при- видів комунізму, що почали бродити по Європі» і ледь не привели до загибелі цієї цивілізації. Звичайно, жодні слова, поняття, книги, лозунги, газети… коротше — СІ (бачте, як зручно мати один узагальнювальний термін!), не приведуть ні до яких результатів, якщо не будуть сприйняті народними масами, елітою, окремими людьми, державами… — ІС (!), тобто не будуть СІ для відповідних ІС. Сформулюємо те саме у «стверджувальній» формі: для всякої ІС існує деяка множина СІ і навпаки (принцип відповідності, або відносності, або зв’язності), який я інколи для скорочення позначатиму ІС—СІ і вважатиму основою для визначення ІНФОРМАТИКИ як теорії (моделі), що заснована на цьому принципі. А що таке з цього погляду економіка? Як система знань, наука — це, безсумнівно, СІ. Але ж під цим терміном розуміють і «народне господарство, що охоплює галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери» [21]. Поставимо для початку «дитяче» запитання: а чи можна хоч щось зробити будь то в «матеріальному виробництві» або тим паче в «невиробничій сфері», чи взагалі де-небудь, не переробляючи чи не створюючи інформації (надаючи цьому поняттю — насправді, можливо — метапоняттю, інтуїтивного змісту). Адже щоб щось зробити, для початку треба побудувати у свідомості якусь модель (СІ) цього «щось». Отож економіка як «народне господарство» — ІС? Звісно, із цим не погодиться жоден економіст, бо що ж тоді таке, наприклад, гроші? Звернімось знову до [21], причому з огляду на спірність питання процитуємо визначення мовою оригіналу: «Деньги: металлические и/или бумажные знаки, являющиеся мерой стоимости при купле-продаже и выполняющие роль всеобщего эквивалента, то есть выражающие стоимость всех других товаров и обмениваемые на любой из них». Для початку гроші — це знаки, а отже — СІ, бо знаки мають хоч якийсь сенс, коли несуть якусь інформацію, скажімо про вартість товарів (тобто задовольняють «принцип відповідності» ІС і СІ). А що стосується «вартості», то цій справді цікавій СІ ми далі присвятимо спеціальний пункт. Якщо навіть погодитись із тим, що гроші це — СІ, то що таке інші «матеріальні» товари, скажімо шоколад чи сталь? Ясно, що вже в самій відповіді на запитання «що таке?», коли ми говоримо ці слова, ми маємо, або хочемо мати їх модель (СІ), інакше — про що мова? «Але ж, — може сказати читач, — ми їмо не інформацію, так що нічого тут змішувати праведне (а що це?) з грішним (тим більше неясно)». Залишимо питання, що ми їмо, спеціалістам (як ІС), котрі перероблять відповідну інформацію в тій чи іншій формі — СІ і, може, нам скажуть (СІ) щось і не зовсім звичне, а поки що погодимось із читачем, що існують якісь системи (товари…), котрі можуть ще якось використовуватись, відповідно до того, що ми про них знаємо, тобто вони не тільки СІ, але… СІ — обов’язково. Але в такому разі доведеться погодитись і читачу, що економіка як наука — СІ, а як «народне господарство» — ІС (хай… не тільки). Для того, щоб все-таки не привести до травми кішку, в яку читач може запустити книгу після повної неясності, про що, власне, йдеться, припустимо, що існують системи консервативні і кумулятивні [32]. До перших належать такі («матеріальні товари») системи (вода, шоколад…), які можна поділяти і якась міра (наприклад, маса) яких зменшиться, якщо передати кудись якусь їхню частину. Для кумулятивних систем це не так — їх «феноменологічна» (далі буде) міра не зміниться від передачі іншим їх або їхньої частини. Інформацію можна (з відповідними застереженнями) віднести до кумулятивних систем, бо, скажімо, від того, що цю книгу прочитають більше людей, її інформативність не зменшиться (?). За великого бажання з цим можна не погодитись, посилаючись, скажімо, на те, що інформація є мірою невизначеності. Крім того, вона «старіє» (хоч може й молодіти, про що свідчать відкриття, що визнавались через багато років), так що різниця між консервативними і кумулятивними системами… все-таки існує і, крім того, все-таки треба рятувати кішку, якось відрізняючи ковбасу від трамвайного квитка. Та облишимо поки що це принципове питання як інформацію до роздумів, виправданням якої є те, що, може, непомітно ми ще раз проілюстрували можливий перехід від спірного поняття «інформація» до більш, як мені здається, наочних понять — ІС і СІ, які не важливо що переробляють і «несуть», але пов’язані одне з одним (принцип зв’язності ІС—СІ). «І навіщо ця словесна еквілібристика?» — може спасти на думку читачу. Вона абсолютно непотрібна, якщо це речення йому в голову не прийде, бо це означатиме, що йому все ясно, або навпаки. І в тому і в іншому разі цей абзац можна було б відкинути (а можливо і всі попередні та наступні). А коли речення (СІ!) прийшло, то ще раз нагадаємо (поки що U-мовою) про головне завдання ефективного моделювання — скорочення кількості застосовуваних понять без погіршення опису частинних випадків з огляду на те, що «сутності множаться без потреби» (це висловлювання, як про це вже згадувалося, приписується англійському богослову Оккаму, так звана бритва Оккама). Враховуючи, що Оккам жив у ХІІІ столітті, слід погодитись із тим, що проблема вже давно (а точніше — завжди) актуальна. Так що коли б вдалося знайти щось нове, використовуючи старі терміни (що я і розраховую зробити в подальших розділах), то Оккам був би задоволений. А це важливо, адже він був явно розумною людиною («ефективною» (?) ІС — порівняйте принцип ефективності коректної абстракції — ЕКА — розділ 2.4). 1.3.5. Трохи про вбрання А зараз спробуємо ще раз підійти до порозуміння з поняттям «інформація», яке використане як екзогенне при визначенні ІС і СІ. У всіх випадках застосування цього поняття виникає особливість, пов’язана з тим, що це поняття настільки ж звичне, наскільки й невловиме, особливо якщо використовувати його з епітетом «семантична». Тому ми й зробили спробу розглянути як основні метапоняття ІС і СІ, оскільки вони (сподіваюсь) є більш наочними, «відчутними», сумісними з інтуїцією об’єктами (Р-моделями), і вже з їх допомогою вивчити «інформацію», дослідивши її в менш звичній, але наочнішій ситуації. Вживаючи слово «інформація», матимемо на увазі, що поки це «річ у собі». Можна вважати, що будь-яка СІ має два аспекти: зовнішній — феноменологічний (символи, звуки, тексти і т. ін.) і внутрішній — ноуменологічний (зміст, інформація). Отже, поняття інформації з’являється знову в інших формах, і це неминуче, оскільки навряд чи в принципі коли-небудь нам вдасться описати істину як таку (оголеною без тих чи інших мовних=умовних суконь). Як зазначив один із доволі відомих (навіть у колишньому СРСР — як ідеаліст і реакціонер) вчених Л. Віт¬генштейн, мові притаманна властивість «перевдягати думки» (цит. за [98]).
Вы читаете Інформатика інвестування
