Читач: — Я так зрозумів, що автор весь час відволікатиме увагу від економіки, яку він, судячи з усього, не дуже й знає. — Нехай вам відповість Ф. Кафка: «Життя увесь час відволікає нашу увагу; і ми вже не встигаємо помічати, від чого саме». 1.1. ВСТУП. ДЬЮЇЗМ ЯК ФІЛОСОФІЯ І ДІАГНОЗ Усе в цьому світі має свій початок, хоча не завжди відомо, який саме. Проте напевне можна стверджувати, що в разі взаємодії (довільних?) інформаційних систем — ІС усе починається з розмов (а часто ними й закінчується). Отже, не порушуватимемо цієї традиції. Доволі відомий у свій час філософ Дьюї на запитання, до якої філософської школи він себе відносить, не замислюючись, відповів: «До дьюїзму, звичайно». Якщо це спеціалізація, то, слід визнати, остання набуває загрозливого характеру. І слово «загрозливий» тут не просто трюїзм. Про це свідчить, скажімо, той стан, в якому опинилась економіка України. А в тому, що існує безпосередній зв’язок між згаданою «спеціалізацією» і станом економіки, неважко переконатися, послухавши хоч би раз трансляцію пленарного засідання Верховної Ради України (принаймні до 2000 року), де майже всі виступаючі солідарні, по суті, з Дьюї. Зрозуміло, у рамках власної «філософської школи», але з додаванням загальних фраз про перехід до ринкової економіки або у прямо протилежному напрямку. I ось що цікаво: прихильники кожного з цих напрямків аргументують його переваги доволі, як на їхній погляд, переконливо, а взаємна критика зводиться зрештою до обміну люб’язними зізнаннями типу «сам такий». Що було б, якби під час проектування, наприклад, літака прибічники різних його конструкцій вдавалися до таких самих аргументів? Напевне, з літаками було б те саме, що й з економікою України протягом останнього десятиріччя ХХ століття — вони б падали. Чому ж аргументи різні? Безперечно, економічна система складніша за будь-який літак, та чи справді сучасна наука не зда-т¬на запропонувати такої мови, яка давала б змогу відшукувати спільну платформу навіть у найскладніших ситуаціях перехідного періоду? Чи, можливо, усе простіше, і правий філософ середньовіччя Спiноза: «Незнання не є аргумент»? Читач: — Незнання чого? — Моделей, зокрема моделей їх аналізу—синтезу—адаптації. «Які ще моделі?» — може спитати читач, котрий під моделями звик розуміти якісь абстрактні математичні вирази, від самого погляду на які стає моторошно хоча б тому, що далеко не завжди знаєш, правильні вони чи помилкові. Надалі такі абстрактні моделі називатимемо номіналістичними, або Н-моделями. До його запитання, можливо, приєднається й читачка, яка з приємністю згадає показ моделей нового сезону як істину в «останній інстанції», що в усякому разі цілком реальна. Відповідні моделі називатимемо реалістичними, або Р- моделями. Повернувшись до головного завдання цієї частини книги, наголосимо: усі праві і… неправі залежно від того, як визначити те чи інше поняття. А що означає «визначити»? Це якось пов’язати одну модель з іншою, вдаючись до якихось дій, функцій, що регламентуються моделлю «визначити». А навіщо ми все це робимо? До того ж, не забувайте — протягом усього нашого життя, та й не тільки ми — люди, а й інститути, держави, комп’ютери і навіть Верховна Рада (загалом — інформаційні системи — ІС). Саме для того, аби щомиті ми могли робити якийсь вибір серед сили-силенної переважно взаємовиключних (стосовно нашого вибору) альтернатив, і потрібні нам моделі. Адже, маючи ту чи іншу мету, ми свідомо чи підсвідомо безперервно ранжуємо відомі нам моделі, щоб зробити правильний, а може, і неправильний вибір. При цьому беремо до уваги якісь системи, що є носіями інформації, зрозумілої для нас (інформаційних систем — ІС), тобто є інформативними системами — СІ. Звісно, спочатку мають бути деякі моделі, і до них поступово потрібно звикати — адаптувати їх до своїх власних понять. — А чому поступово? Річ у тім, що моделі будь-яких систем проходять у своєму розвитку умовно три етапи. Вони спочатку «погано визначені» (про що йдеться?), потім «погано ідентифіковані» (які загальнозначущі моделі застосовувати?), і нарешті — «погано специфіковані» (які параметри та взаємозв’язки цих моделей?). І лише після того, як пройдено черговий етап (зникає слово «погано»), можна переходити до наступного. А якщо відразу записувати якісь формули або оперувати деякими показниками, не сформулювавши відповідних коректних визначень, то буде те, що й з нашими законами, які часто суперечать один одному, ускладнюючи і без того непросту ситуацію. Водночас розуміння поетапності та еволюційності пізнання — важлива передумова культури спілкування, якої нам так бракує, зокрема, у ВР. Ось, наприклад, усі там говорять про соціальну справедливість. А що це — рівність можливостей чи рівність доходів? Це так — до слова. Тому слід почати з найважливіших і найзагальніших понять (великого ступеня системності — СС). Це стосується, на наш погляд, такого, скажімо, поняття, як «загальнозначущість», що просто означає можливість довести кому завгодно правильність або хибність того чи іншого положення (наприклад, 2 • 2 = 4 — загальнозначуще твердження, у розумінні якого єдині навіть комуністи і рухівці). Ще приклад — еволюційне програмно-цільове управління (ЕПЦУ) і відповідний метод — ЕПЦМ, що об’єднує індуктивний і дедуктивний компоненти пізнання і яким, власне, усі користуються, не здогадуючись, що «говорять прозою» (ця обставина, як ви пам’ятаєте, дуже здивувала Журдена — одного з героїв п’єси Мольєра). Між іншим, у зарубіжній практиці проектного фінансування (project financing), по суті, широко застосовується розроблений в Україні згаданий щойно ЕПЦМ як одна з моделей, зокрема — як модель інформатики інвестування в інтуїтивному її розумінні. Але якщо нам подеколи невідомо, якою прозою спілкувався герой Мольєра, то точно відомо, що «проза» багатьох із тих, хто приймає рішення, складається часто-густо з численних не дуже пов’язаних між собою слів, тобто моделі в них, м’яко кажучи, не адекватні ситуації. Непогано було б для загальнозначущості поглянути на відповідні моделі очима, скажімо, комп’ютера. Читач (який поки що не звик до незвичного): — Авторе, протріть свої очі, які там «очі» у комп’ютера? — Інші. А взагалі-то, як зазначав В. Черчілль, «по світу ходить неймовірна кількість брехливих домислів, а найстрашніше, що половина з них — чиста правда». Ну це так, до слова про неприйнятність для декого в Україні ринкової економіки, а в нас («…кое-где порой…») — нових навчальних технологій. Читач (економіст): — А якісь конкретніші економічні питання все-таки будуть розглядатися? Чи мені доведеться пригадати вислів невідомого американця: «Обкладинка — найбільш захоплююча частина багатьох книг»? — Будуть, але у зв’язку з аналізом понять (перша частина книги), синтезом моделей (друга частина) і адаптацією (до) реальності — третя. А поки що приємно, що читач має почуття гумору і знайомий із цікавою книгою [19], до якої я також звертатимусь. Зокрема, якщо вже апелювати до американців, то «ніколи не суди про обкладинку по книзі» (американське прислів’я). А щодо можливих помилок при нашому обговоренні, то тут, на щастя, діє «закон Вайла»: «Ніхто не слухає того, хто виступає, поки він не помилиться». 1.2. ЩО ТАКЕ ІНФОРМАТИКА?
Вы читаете Інформатика інвестування
×