Напевне, було б цікаво знайти можливі підтвердження цього факту, який, слід підкреслити ще раз, отримав сам комп’ютер, починаючи від самостійного синтезу логічної форми і закінчуючи відповідними розрахунками. Це я для того, щоб викликати… ага, так і є… Читач («чистий» гуманітарій): — Ну й навіщо оця «локшина на вуха»? Що б зробив ком-п’ютер, якби не було відповідної програми і «перекладу» спочатку його мовою, а потім і навпаки? — А щоб зробили Ви, «якби…» (далі за Вашим же текстом). Різниця, звісно, є — відомо, за якими (і чиїми) програмами діє комп’ютер, а ось ми часто не усвідомлюємо навіть цього. Для початку наголосимо, що при відповідній дезагрегації моделей і інтерпретації міри істинності, очевидно, можна говорити і про зв’язок вихідних форм з іншими об’єктами відповідних класів із можливим визначенням різних співвідношень на основі ГПЗ і ГСЗ. Цим можна виправдати структуру табл. 1. Та підемо далі. Використаємо ГПЗ і ГСЗ для оцінки ролі Права — пS і Особи — рS в ліберальному суспільстві (Л). Дані, наведені в таблиці, досить цікаві. По-перше, у такому суспіль- стві комп’ютер вважає, що і парціальний і системний вплив Права і Особи однакові, тобто Право й Особа мають однакову «вагу», як у «внутрішніх», так і в «зовнішніх» справах. Як можна перевірити й інтерпретувати цей факт, нехай дадуть відповідь спеціалісти. Цікаві й самі значення мір істинності. Якщо прийняти задекларовані вище гіпотези, то зв’язність Права й Особи під час визначення ліберального суспільства як такого, виявляється не тільки, ба навіть і не стільки в їх «внутрішньому» впливі на це суспільство, скільки в узгодженому відношенні до «зовнішніх» щодо моделі факторів (системна «кореляція» у два з половиною раза більша від парціальної, як це видно з таблиці). Чи означає це, що ліберальне суспільство сильне насамперед за рахунок адаптації (порівняйте АСА-діаграму) — знову (зовсім не тривіальне) питання до спеціалістів. 3.4.6. Про корисність схематичного мислення Читач (логік): — Я не спеціаліст з історії чи економіки, а тому й не берусь судити, наскільки попередній матеріал може бути цікавим цим спеціалістам. Допускаю, що, як деякий незвичний погляд на відомі (напевне) речі, він може бути таким і стимулювати відповідну дискусію чи навіть творчість, але з точки зору логіки… Досить сказати, що логічна форма (Л), що визначає лібералізм, має таку саму міру істинності, як й інша за тієї ж схеми (у Вашій термінології). Іншими словами, які завгодно суспільства за такої схеми, так би мовити, однаково ймовірні. — Абсолютно правильно. Я міг би бути повністю задоволеним, якби справдилась перша частина зауваження, а тому цим результатом були б виправдані й можливі некоректності, які, в усякому разі, теж змушують задуматися. А от щодо другого заува¬ження, то воно, звісно, правильне відносно форми в цілому… Та більш уважно проаналізуємо деякі результати попереднього пункту. Передусім згідно з ГПЗ і ГСП ми дістаємо результати для міри істинності, специфічні саме для вибраної форми. Щоб у цьому переконатися, досить у формі Л зняти заперечення у сS, щоб отримати зовсім інше значення парціальної зв’язності, при тому ж значенні міри істинності для форми в цілому. Так що за тієї самої (імплікативної) схеми, але зі зміною заперечень матимемо у принципі різний характер впливу тих чи інших факторів. Іншими словами, вихідна форма, котра являє собою, зокрема, модель того чи іншого (агрегованого) поняття, допускатиме різні висновки щодо співвідношення цих понять під час модифікації заперечень, що, звісно, цілком природно. Таким чином, що стосується другої частини (справедливого) зауваження читача, то мова, власне, йде про інтерпретацію міри істинності вихідних форм, що відрізняються унарним оператором «заперечення» в рамках деякої схеми. Найпростіший шлях — просто вважати відповідні логічні форми різними схемами. Формально це правильно, оскільки можна (а часом і треба) включити у визначення схеми всі логічні оператори. Це правильно, але в такому випадку мені не вдалось би зробити ефектний кінець підрозд. 3.3.5, та й взагалі зацікавити читача або викликати у нього супротив (що те саме). Та й крім того, але про це… далі. А тепер ще стосовно визначень, якщо вибирати між коректністю і зацікавленістю. Добре відомо, що множина булевих операто¬рів надлишкова. Зокрема, їх можна у принципі замінити одним — штрихом Шефера чи стрілкою Пірса. У цьому разі поняття схеми буде більш однозначно визначеним, але… чомусь у практиці цю можливість не використовують. Річ у тім, що така мова дуже далека від звичайної, і тому необхідна зв’язність моделей зі «здоровим глуздом» й інтуїцією не забезпечується. Так що і далі виходитимемо з основного завдання книги — стимулювати твор¬чість, а не бюрократію. Володя: — Так я не зрозумів — оцінки кількості ліберальних країн і взагалі міркування на основі теореми Гегеля і поняття міри істинності некоректні? — Можливо, й так, а можливо й — ні. Річ у тім, що в рамках по-різному визначених схем їх множина при одних і тих самих значеннях змінних складається зі взаємозалежних форм. Якщо ці форми агрегувати на основі тих чи інших міркувань, то цілком можливо, що результати будуть близькими, бо людина привнесе відповідну екзогенну інформацію, що відповідає тій чи іншій реальності, тобто знову повертаємося до пріоритету творчості. Читач (гуманітарій): — Я ж казав, що головне — це людина і її захист від усяких там збочень. — Абсолютно правильно, тільки не зрозуміло, звідкіля ці «збочення» взялися, і що треба робити, щоб їх було менше. — Як що? Мислити. — Точно. 3.4.7. Логіка перехідних суспільств Іра: — А може все ж таки час повернутися до діла? — І Ви …теж праві. Повернімось до обговорення поняття міри істинності, але вже на прикладі Перехідного суспільства (формула (2) і перший рядок табл. 1 з підрозд. 3.4.5). Нагадаю тільки, що аналізу і можливій інтерпретації цієї форми був присвячений досить докладний матеріал попередніх розділів. Оксана: — Я саме про це. Було досить цікаво, коли йшлося, скажімо, про конкретний аналіз Стратегічних цілей Кабміну, а потім якось це все перейшло в іншу площину і деякі форми взагалі були забуті, наприклад, із підрозд. 3.2.2. Я згодна, що наведені там формули в «чужій» мові досить громіздкі (наприклад, формула (4)), але, може, «наша» мова полегшить бодай їх змістовне осмислення. — Приймається. При цьому слід зазначити, що згадана форма була лише задекларована і, по суті, далі не використовувалась повністю. Більше того, «перехідне суспільство» визначалось без урахування пЦ4 Уряду, тобто не враховувалась ціль, безпосередньо пов’язана з правами особи і держави. Водночас ці КС використано під час синтезу комп’ютером моделі «ліберального суспільства» (підрозд. 3.3.5). Тому Оксана права стосовно, напевне, більшої ефективності «нашої» мови. Візьмемо ту саму форму (4) і перепишемо її «нашою» мовою, з
Вы читаете Інформатика інвестування
