— А причому тут краса? — Якщо дуже коротко, то прості, красиві схеми дозволяють найбільш ефективно вирішувати задачу Анни, тобто реалізувати ефективний вибір альтернатив, які не приведуть нас «під потяг». — Може, все це й ефектно, але не дуже переконливо. Для початку слід наголосити про погану визначеність (у Вашій же термінології) використовуваних понять. Я вже не кажу про співвідношення «краси» і «простоти», але можна сказати про багато інших, навіть визначальних для всієї книги, наприклад «модель», «морфізм», «ступінь системності» і т. ін. Більше того, можна привести приклади «ненормативного» вживання багатьох понять, що призводить, знову ж таки виходячи із запропонованих термінів, до зменшення інформативного перерізу і в результаті — зв’язності нас як ІС. — Зауваження слушне, особливо якщо врахувати використані терміни (звісно ж я не позбавлений авторського самолюбства). Судячи з усього читач вже до них звик, а це означає, що його зв’язність зі мною збільшилась. — Але мені це ні до чого, якщо терміни не допоможуть синтезувати більш ефективні моделі. — Мені — теж, але перевірити це можна тільки на практиці. А тепер все ж декілька слів відносно «визначень». Сподіваюсь, читач прочитав (чи проглянув) другу частину книги. Якщо ні, то просто нагадаю йому назву одного з підрозділів: 2.4.3. Повнота чи замкненість… альтернативи пізнання. Там, зокрема, говорилось і про теорему Геделя… — Знаю, проглянув, навіть прочитав, але ж мова там йшла про теорії, хай про моделі, але ж не про поняття, які… — …можна вважати просто назвами моделей, або навіть теорій чи категорій, чи… чого завгодно, бо все відоме — моделі. І значить, якщо вважати це поняття екзогенним найвищого ступеня системності, його визначення може мати тільки пояснюючий характер. Навіть якщо обмежитись тільки здоровим глуздом, ясно, що за якої завгодно процедури визначень ми або визначатимемо «все через все» (U-мова), обертаючись, зрештою, у «порочних» колах, або будемо якось звикати до нових понять (навіть спочатку погано описаних), якщо їх мало і вони в кінці кінців зменшать загальну кількість понять, тобто задовольнять Оккама. Звісно, це все в рамках чистої конкуренції з іншими поняттями на ринку моделей, де існує відповідний порядок (ну, зрозуміло, я маю на увазі формалізовані «науки»), але ж відомо, що перед ринком був (і є, відомо де) базар, де кожен, часом дуже багатослівно, вихваляє свій товар в товстих книгах. Та це теж нормально, бо кінець кінцем, як зазначав Леонардо да Вінчі: «Истинные науки — те, которые опыт заставил прой-ти сквозь ощущения и наложил молчание на язык спорщиков. Истинная наука не питает сновидениями своих исследователей, но всегда от первых истинных и доступных познанию начал постепенно продвигается к цели при помощи истинных заключений, как это явствует из первых математических наук, называемых арифметикой и геометрией, т. е. числом и мерой» [93]. Не знаю, як Вам, а мені навіть трохи ніяково від того, що півтисячоліття тому уже знали про те, що багатьом невідомо і зараз. — І чого б це я так хизувався, в кінці кінців Ви ж робите те ж саме в цій книзі, яка і товста, і багатослівна. — Так я ж на базарі… Іра: — Кінчайте цей базар і давайте до діла для початку хоч би про ще один новий термін — імплікативний граф. — Ну це зовсім просто — морфізм, під яким я розумію яку завгодно модель направленого бінарного зв’язку між якимись моделями (об’єктами, поняттями, теоріями, системами) можна інколи трактувати як імплікацію і тоді графи, що моделюють множини моделей (як Вам мій зв’язок з Оккамом — «модель» у різних варіантах, аж чотири рази!) з їх морфізмами природно назвати імплікативними графами. Складніше зі зв’язком цього поняття з першою частиною назви пункту. В принципі я можу виправдатись тим, що поняття краси використовували не тільки на базарі, а й на ринку моделей, де діють досить жорсткі закони відносно погано визначених понять. Ось точка зору одного із засновників сучасної квантової механіки П. А. М. Дірака: «Исследователь в своих усилиях выразить фундаментальные законы природы… должен бороться главным образом за математическую красоту» [69]. Так що з поняттям краси немов би розібралися. Що ж стосується мого «махрового ідеалізму» (це улюблений вираз тих, хто вважав свої ідеї первісними), то «матеріаліст» (бо ж вивчав «об’єктивну реальність») Дірак пише: «…С течением времени становится все более очевидным, что правила, которые математик находит интересными, совпадают с теми, которые избрала природа» [там само]. Ще один голос за теорему Гегеля. Для мене (як, сподіваюсь, вже і для читача) це абсолютно зрозуміло, бо ж, як я намагався довести в цій книзі, у нас з Анною немає ніякого іншого виходу, як тільки разом з Оккамом за допомогою формалізації («математики») зменшувати кількість одночасно розглядуваних понять. І тут імплікативні графи можуть бути, як на мене, дуже корисними. Іра: — Знову якийсь базарний закликальник. А ну — до діла! — Добре, добре… Так ось формула (1) підрозд. 3.5.2 «нормального суспільства» за одних і тих самих понять значно красивіша від формули (4) підрозд. 3.5.3, для якої і АСА-діаграму важко побудувати. Звісно, можна ввести відповідні позначення для заперечень на стрілочки і вузли (за логічної інтерпретації морфізмів) і ще деякі умовності і все-таки «картину написати», але зразу ж ясно, що вона буде «некрасивою» — порушуватимуться «нормальні» послідовності морфізмів, буде багато умовних позначень, коротше, аналіз—синтез—адаптація моделей при морфізмах схеми в різні категорії буде важким. Тому-то Кабмін не винний, і їм там, «за горбом», в рамках красивих схем управляти, звісно, значно простіше. — Не вмер — так змерз… не зазиває, так «поливає». Давайте все ж на закінчення обмежимося просто описом комп’ютерних програм, які, може, якось допоможуть позбутися базарних звичок, тим більше, що цитувати тут нікого не потрібно, оскільки мова йде про власні розробки. Крім того, не забувайте про «нові навчальні технології», адже до цього зобов’язує не тільки заголовок розділу, але й КНЕУ, завдяки якому й вийшла ця книга. — Все… згоден! 3.5.5. АСА-діаграма в комп’ютері Перш за все слід наголосити, що мова йде про комп’ютерні програми, які розробляються на основі ЕПЦМ, а значить, живуть і розвиваються. Ну й по-друге, оскільки Іра — одна із авторок цих програм, то їхній опис буде досить академічним, що відповідає її, та й їхньому характеру. На сьогодні програми можна згрупувати в три блоки: 1. Аналіз—Синтез—Адаптація Понять, Моделей, Категорій, що включає послідовне «зняття» епітета «погано» з трьох задекларованих раніше етапів стану погано описаних СІ: погано визначені, погано ідентифіковані, погано специфіковані (блок — АСА—ПМК). Тобто мова йде про первісний опис тих чи інших СІ. Оскільки поки що блок АСА—ПМК як програма перебуває на первісних етапах еволюції, його назва (й із педагогічних міркувань) скромніша і дохідливіша — АСА моделей понять (АСА—МП). Це, звісно, не означає, що існує якась принципова різниця з точки зору інформатики між СІ, що задекларовані вище, оскільки все, що відомо, «як відомо» — моделі, але ідентифікація і специфікація цих понять може під час дезагрегації мати деякі особливості (як це було розглянуто раніше). Гадаю, немає особливої необхідності підкреслювати, що різниця в назві комп’ютер¬ного блоку і раніше (частина 2) розглянутих моделей АСА-по¬нять, АСА-моделей і АСА-категорій визначається не «змістом», а лише «формою» їх реалізації. 2. Аналіз—Синтез—Адаптація Системи Експертного Ранжування за ступенем компетентності експертів і моделей за їх ступенем системності (блок АСА—СЕР).
Вы читаете Інформатика інвестування
