— Думаю, якщо врахувати фактор часу, мова йде про суспільства, де різниця між прийнятими тут догмами інтерпретацій не суттєва, у зв’язку з існуванням якоїсь моделі (метамоделі?), зокрема, з іншими додатковими факторами, і-інверсія яких більш важлива. Можливо, наприклад Білорусь, об’єднавшись з Росією, без усяких програмно-цільових і-інверсій еволюційно перейде до ринкової економіки, якщо, звичайно, вона буде в Росії. Звісно, з розширенням кількості факторів можлива і більш дезагрегована класифікація, ніж та, що в підрозд. 3.6.2. Та у всіх випадках, як про це вже говорилось, існує якась причина тих чи інших змін, що може бути (а може, завжди і є) і-інверсією, зміною якихось факторів. Свого часу ([30]) я назвав це досить очевидне положення гіпотезою первісності десинхронізації (ГПД). Можна інколи останнє слово замінити на «дезінтеграції», чи ще якийсь зручний в тих чи інших умовах термін (для ІС). Для СІ можна було б при «інверсії» того самого скорочення (враховуючи принцип зв’язності ІС—СІ) говорити, скажімо, про принцип досконалості перетворення гіпотез (ДПГ), дезагрегації чи дезинтеграції послідовності границь (СІ), чи, скажімо, поки що загадковий принцип доповнюваності первинних гіпотез. Думаю, що читач звернув увагу і на інверсію в попередньому підрозділі принципу ЕКА. Не маючи змоги більш докладно проілюструвати, як на мене, важливу «семантику» такої операції, думаю, читач це спробує зробити і самостійно. Читач (скептик): — Ну і навіщо ця словесна еквілібристика? — Поки для того, щоб викликати можливі асоціації, які збільшуватимуть зв’язність між СІ, а там, дивись, чого доброго, з урахуванням ГПД, і приведуть до і-інверсії багатьох звичних інтерпретацій з наступною трансформацією ІС у більш зручному напрямку. — Еге ж, і так психічні лікарні переповнені, хоча, напевне, праві французи: «Світ повний безумців, і якщо не хочеш на них дивитися, зачинись у себе вдома і розбий дзеркало», так що нічого не поробиш… ідіть собі далі. — Дякую. Та поки що замість того, щоб розбивати дзеркало, розглянемо ще інші нетривіальні можливості навіть найпростішої лінійної схеми цього пункту. Подумайте (підрозд. 2.7.5) про білінійні схеми і надлишковість «бі» у нашому випадку. Цікаві інтерпретації третього рядка таблиці істинності — на рис. 1. Конспективно: перехід від державно-економічної до економіко-державної моделі економіки може бути реалізований еволюційно (не забувайте про значення СС) відносно держави і програмно-цільовим чином відносно економіки. Іншими словами, держава може у принципі (якщо допустити деяку часову послідовність, яку в цій найпростішій моделі, як це й обумовлено раніше, я не індексую) у рамках ЕПЦМ реалізувати зрештою і ринкову економіку. Можливо, саме це і робить Україна та інші ті країни перехідної економіки, де держава (якщо інтерпретувати її за деякими О, Ф, М чи Ц як систему управління) не настільки змінилась, щоб говорити про її трансформацію на рівні і-інверсії. У традиційних термінах логіки можна також сказати, що достатньою умовою переходу від державної до ринкової економіки (для такої специфікації моделі — третій рядок) є еволюційний характер переходу для держави і програмно-цільовий — для економіки, тобто відносини в економіці мають бути все ж кардинально змінені, і тут принциповим уже буде фактор часу. Читач (колега): — Мені вже зрозумілі можливості ЕПЦМ, і напевне цими «ножицями» («дві літери, дві пари дужок і стрілочки між ними») вже нічого не «вирізати?» — Не скажіть. Для ілюстрації ефективності формалізації давайте залишимо формулу на рис. 1 без змін, як і всю «худу» модель і навіть ті ж «змістовні» поняття — держава і економіка, але тільки їх переставимо — змінимо догму інтерпретації — (попередню). Тобто, нехай тепер a — економіка — Е, а b — держава — Д. За такого визначення йдеться вже про можливість переходу від економіко-державної до державно-економічної догм інтерпретацій. Чи можна це розуміти як трансформацію «ринкової» економіки в неринкову? На цьому рівні агрегації, в принципі, можлива і така «крайня» інтерпретація, хоча допустимі й інші, менш радикальні «семантичні» морфізми. В усякому разі, в історії цивілізацій щось подібне, напевне, було згідно з теоремою Гегеля і принципом зв’язності ІС—СІ. Так що для скорочення будемо говорити про трансформацію ринкової економіки в державну. Звернімося до рис. 1, який, як і решта СІ, де використовуються абстрактні змінні, інваріантний стосовно різних догм інтерпретацій (Оксано, Ви ж тепер зрозуміли наш діалог на початку підрозділу?). Перший і останній рядки симетричні відносно зміни інтерпретацій, а другий і третій — аж ніяк. Для другого рядка йдеться про трансформацію ринкової економіки у державну в разі програмно-цільової зміни первісної істинності «економіки», тобто в економіці змінилась основна парадигма (стала хибною), що і може спричинити подальші зміни — трансформацію з перестановкою антецедента і консеквента, з переходом до визначальної ролі держави саме як антецедента. Тобто це привело б до трансформації економічно-державної догми в державно-економічну. Але це — неможливо (в останньому стовпці цього рядка стоїть 0), тобто ринкова економіка виявляється напрочуд сталою навіть в такій ситуації. Чи існує якась Р-модель такого явища? Думаю — так. Це економічні кризи, які часом дуже серйозно змінюють економічні парадигми, але економіка не втрачає своєї ведучої ролі. Щоправда, допустима й інша інтерпретація: держава — b «сві¬домо» змінила якимсь чином істинність парадигми економіки, реалізувала її і-інверсію, без зміни власної. У результаті чого трансформація… все одно не відбулася, хоча держава дуже цього й хотіла. Може це — ще одна модель причин невдач економічних експе¬риментів типу радянських, заснованих на Н-моделях, що, як видно навіть на цьому агрегованому рівні, не можуть мати Р-моделі. Розглянемо третій рядок таблиці істинності на рис. 1. Тут перехід від економіко-державної догми до державно-екомічної є можливим (1 — «істина» в останньому стовпчику), причому «з ініціативи» економіки, яка в цілому зберігає свою парадигму, але змінює її у держави, так би мовити, наполягаючи на такій трансформації. Чи існують Р-моделі такого роду? Ну що ж, велика американська депресія 30-х років з подальшим посиленням ролі держави може слугувати непоганим прикладом відповідної ситуації. Читач (економіст): — Але ж з часом все, так би мовити, стало на свої місця, і сьогодні аж ніяк не можна говорити про «державність» американської економіки. — Абсолютно правильно, уся справа в часі (дивись наведені вище застереження про неповноту моделей за цим параметром). А «змістовно», неформально можна тільки зауважити, що після зазначеної трансформації через деякий час могла бути й інша, так що ніяких суперечностей немає. — Непогано було б специфікувати, або принаймні якось ідентифікувати ці «часові» параметри. Це була б дуже цікава модель. — Згоден. «З часом» може й зробимо, але вже, можливо, в інших шкалах, які в цій книзі свідомо докладно не розглядалися (хоча б через ефект «вузьких полів… книги» Ферма). 3.6.6. Логіка ЕПЦМ: стани суспільств А тепер перейдемо до більш «змістовного» (в суспільно-економічних категоріях) обговорення логіки ЕПЦМ. Це просто, як і завжди, означає намагання зменшити кількість понять (за Оккамом) при необхідності їх збільшення (при дезагрегації). У рамках «еволюції» останніх пунктів реалізуємо кардинальну програмно-цільову «революцію» — збільшимо кількість змінних на 1 (від двох — до трьох). Звичайно, Ви вже здогадались, що ми повертаємося до (1) підрозд. 3.6.2. Виходячи з введених там (ще раз наголошую!) умовних позначень (КС) різних суспільств, чи, можливо, точніше суспільно-економічних формацій (це ж теж тільки КС), поставимо собі за завдання побудувати таблицю можливих їх станів, яку для скорочення назвемо таблицею станів суспільств. Авторів відповідних догм виписувати не будемо, тим більше, враховуючи їх знову ж таки, умовність. Що записуватиметься в таблиці, стане оче¬видним… коли ми до неї дійдемо. Володя:
Вы читаете Інформатика інвестування
