цим не розуміли, а отже, книга не тяжіє до повного анархізму. На початку цього розділу була домовленість про те, що тут використовуватиметься мова економістів, але, як на мене, навіть і за допомогою щедрого цитування не дуже вдалося розвіяти туман навколо основних понять економіки. Тож мої «зриви» на іншу мову в кінці можна принаймні зрозуміти. 1.6. ЕКОНОМІКА І ІНФОРМАТИКА Усе, чого я хотів, — це згоди з моїми бажаннями після конструктивної дискусії. В. Черчілль 1.6.1. Ми і гени Тепер, коли (сподіваюсь) стало незрозумілим, що таке вартість, а отже, і все, що з цим поняттям пов’язане в економіці (а що не пов’язане?), або принаймні зрозумілим, що це погано описуване поняття, бо немає загальнозначущої моделі, час перейти до якоїсь конструктивної позиції. А це зрештою означає спробувати запропонувати (на етапі визначення) таку систему понять, а надалі (на етапах ідентифікації і специфікації) моделей, яка дасть змогу відкинути виділену щойно частку не. Для цього спробуємо більш систематизовано перекласти основні поняття економіки мовою інформатики. Насамперед (як про це вже йшлося) економіку можна розглядати і як СІ (теорія), і як ІС (народне господарство). — «Але ж економіка не тільки ІС, якщо навіть із цим погодитись, адже до неї причетні, наприклад, і ті, хто плавить сталь чи вирощує кукурудзу, а не лише дискутує, як це робити», — це читач. — Звісно, він (читач) правий, коли не брати до уваги, що під час плавлення чи вирощування будь-чого ті, хто це робить, все одно мають справу з якимись моделями (СІ), тобто є ІС. Хай навіть і за припущення, що «існують системи консервативні і кумулятивні» (підрозд. 1.3.4). Але оскільки читач правий завжди, в рамках взаємних, відповідних йому СІ (принцип ІС—СІ), це означає, що або він не читав розділ 1.3, або його не задовольнили пояснення стосовно введених там понять. Що робити в першому випадку — цілком ясно, а от щодо другого існують кілька варіантів: від подальших намагань збільшити на основі ЕПЦМ наш інформативний переріз, до таких, скажімо, рішучих дій, як вигукнути деякі СІ на адресу автора і закинути книгу якомога далі або подарувати її своїй тещі. Це залежатиме від його (читача) СІ, що, можливо, сумісні ще з генами як ІС чи СІ. А втім, питання, якими саме — інформаційними чи інформативними системами є гени, можливо, визначальне для нашого життя і подальшого розвитку системи знань (СІ) біологічного (та й не тільки) напрямку. Зверніть увагу, з одного боку гени — носії генетичного коду, який лежить в основі розвитку організмів (тобто — СІ), а з іншого — вони беруть участь у «передаванні генетичної інформації в напрямку ДНК — іРНК—білок…». А про¬те «…було показано можливість передавання зазначеної інформації і у зворотному напрямі» [168]. Оскільки будову гена у принципі розшифровано (тобто існує якась загальнозначуща модель), то якщо він тільки СІ, усі зміни в ньому мають виконувати якісь ІС, а якщо він сам ІС, то зможе змінюватись і без сторонньої допомоги, зокрема (!?) під впливом якоїсь інформації (?). Це зветься мутацією генів. І тут знову читач може не витримати: — До чого тут біологія? А якщо це навіть якась СІ, то як вона причетна до економіки в цьому сенсі, адже вихідні поняття в цих СІ різні. — Так, але тільки в разі їхньої конкретизації (дезагрегування відповідних моделей), а на рівні понять вищого ступеня системності (інтуїтивно ясно, про що мова, а докладніше — див. другу частину книги) вони можуть бути не такими вже й різними, що може підвести до вельми цікавих запитань, про що саме й свідчить наша дискусія. Справді, для нас може бути не принциповим, що таке ДНК—іРНК—білок, але те, що інформація передається і в зворотному напрямі, — це вже ознака... «демократії» в управлінні ІС — біологічною чи соціальною системою. А щодо непростого питання про те, чим є, скажімо, ген — ІС чи СІ, то пропоную перевести його у площину економіки. Для неї первинним поняттям є людина, що, здавалося б, безсумнівно — ІС. Але якщо всі зміни у відповідних їй СІ відбуваються тільки під впливом зовнішньої інформації (як «мутації» (?) у генів), то… висновок робіть самі. — Але ж ми, можливо, не маємо загальнозначущого пояснення поняття «мутація»? — Можливо, але все ж воно більш визначене, ніж, наприклад, поняття «творчість», що може бути корисним при створенні відповідних моделей. Та я згоден із читачем, що пора перейти ближче до СІ його як економіста, інакше наш інформативний переріз як ІС може привести до якоїсь спільної ІС, не дуже відмінної від мухи, що заважає нам обом, або набути асимптотичного в актуальній чи потенційній нескінченності характеру (терміни не мають жодного значення для подальшого викладу і вводяться для читачів, яким набридло все розуміти). Тим, хто бажає все-таки бути завжди такими ІС, див., наприклад, [34]. Якщо в читача (можливо, і не без підстав) виникла підозра, що множина його економічних СІ і множина таких самих СІ автора мають не дуже велику спільну частину (чи можна назвати це визначеним раніше інформативним перерізом ІС, якими є читач і автор?), то пошукаємо беззаперечних авторитетів у галузі економіки і розглянемо наступне питання. Чи може інформаційний переріз їхніх поглядів (СІ), які поділяли, а можливо, і досі поділяють (хоча б частково) більшість економістів, та СІ, що пропонуються в цій книзі, не звестись тільки до мене одного? Звісно, це я тільки для того, щоб нагадати введені вже поняття, переформулював погано визначене поняття U-мови — взаєморозуміння між згаданим авторитетом, читачем і мною. 1.6.2. Економісти-класики як спеціалісти з інформатики Цю тезу (згідно із загальним задумом книги) висловлено дещо в парадоксальній формі, оскільки багатьом із тих економістів, яких ми розглядатимемо, слово «інформатика» або просто незнайоме, або нецікаве (як, між іншим, і багатьом не економістам). Та я все-таки вважаю, що «всі ми говоримо прозою» (згадайте Журдена — героя п’єси Мольєра), тобто як ІС обмінюємося СІ, що б ми не робили і ким би не були (навіть економістами). І керувати будь-чим можна тільки тоді, коли є відповідні знання, тобто СІ. Ось і В. Петті так думає: «Незнання… часто є причиною того, що населення невиправдано потерпає, зазнаючи подвійного оподатковування та незручностей через два або більше податків там, де можна було б обійтися одним» [4, с. 24]. Тут цікаво не лише те, що Петті розуміє значення знання (СІ), а й те, що він, по суті, говорить про ситуацію, що склалася в Україні, причому, можливо, з тих самих причин. Читач: — Знову підтасування, адже у відкинутій частині цитати йдеться про «…кількість населення, промислів і багатств народу…», а такі відомості ми нині маємо — статистика у нас… не те що колись. — Ну що ж, тим гірше для нас, бо тоді, виходить, ми не знаємо якоїсь важливішої СІ — загальнішої дедуктивної моделі, що дала б нам змогу ефективно реалізувати ПІБ, а інакше чому ж Петті все-таки правильно ще кілька століть тому наголосив на необхідності для України якнайшвидшого ухвалення Податкового кодексу? А що ж до труднощів зі створення відповідної моделі та ролі статистики й подібних до неї вправ із фактами без урахування ПІБ, то саме Петті, як на мене, дуже влучно зазначив: «…Розра-хунки дуже важкі, якщо не неможливі… Та разом з тим я скажу…» (повністю СІ — дивіться, якщо забули, в підрозд. 1.5.4). Такого висновку дійшов і О. Бальзак (правда, не економіст, а все ж розумна людина): «Нерозумно, як факт». Втім серед класиків «першої хвилі», напевне, найцікавішим інформатиком був А. Сміт (може, саме тому він і найвідоміший). Ось послухайте:
Вы читаете Інформатика інвестування
