«Поділ праці …являє собою наслідок …певної «схильності… до міньби, торгівлі, до обміну одного предмета на інший. У наше завдання в цей момент не входить дослідження того, чи є ця схильність однією із тих основних властивостей людської природи, яким не може бути дано ніякого подальшого пояснення, або, що здається більш імовірним, вона є необхідним наслідком здатності міркувати і дару мови» [160, с. 26]. Отож «більш імовірним» є те, що «на початку було Слово…» і …формування на основі ЕПЦМ відповідності між ІС і СІ, тобто Р-моделі інформатики. Але тут читач може зауважити, що мій оптимізм стосовно А. Сміта як інформатика передчасний. Далі він пише: «Ця схильність притаманна всім людям і… не спостерігається ні в якого іншого виду живих істот… Майже в усіх … видів тварин кожна особина, досягнувши зрілості, стає цілком незалежною й у своєму природному стані не потребує допомоги інших живих істот; тим часом людина постійно потребує допомоги своїх ближніх…» Отже, читач має всі підстави стверджувати, посилаючись на А. Сміта, що тварини — не ІС, якщо до таких систем віднести людину. Але чи правий А. Сміт, коли вважає, що тільки стосовно людини можна говорити про інформативну зв’язність (про це, по суті, й ідеться в наведеній цитаті). А як тоді бути з такими феноменами, як бджолина сім’я чи вовча зграя, чи мурашник? Втім, і кожна окрема тварина, безперечно, переробляє інформацію, приймаючи, скажімо, рішення про те, укусити Вас зараз чи пізніше в залежності від Вашої поведінки? Звісно, тварини не підписують угод (які потім не виконуються), але хто знає: чи не залишаться вони з часом єдиними жителями Землі? В усякому разі інформацію вони явно переробляють, а отже, належать до ІС. — Так, переробляють, але ж інформацію не економічну, — резонно заперечить читач. — Абсолютно правильно, якщо під економікою розуміти те неподобство (з погляду деяких ІС), що його створила людина. Та загалом із читачем доведеться погодитись: А. Сміт — сказати б, що інформатик… так не зовсім, але цілком напевне він не любив тварин. І все-таки ІП з ним не порожній, бо він припустив, що економічні процеси є «наслідком здатності міркувати і дару мови». І на тому спасибі — цього вже досить, аби порозумітися. Якщо звернутись до наступних ІС, що розвивали економіку як СІ, то не можна не помітити такого явного інформатика (і, безперечно, видатного економіста), як Дж. М. Кейнс. Я вже багато цитував його, зокрема й з цих позицій — у підрозд. 1.3.5, де він особливо чітко визначає «повністю незалежні змінні», що є повністю... змінними ІНФОРМАТИКИ. На підтвердження того, що це не випадкове враження стосовно його істинної спеціалізації як ІС, наведу ще кілька характерних цитат із його основної праці [4]. Ось назва одного з розділів (5-го): «Припущення як фактор, що визначає розміри виробництва і зайнятість» [там само, с. 168]. Здається, навіть дитині (яка, звісно, не економіст, хоча вже ІС) ясно, що «припущення» — аж ніяк не економічне поняття, а очевидно, якась СІ, наприклад, сумісна з такою ІС, як Ваша добра (?) знайома або народний депутат України зі значком неіснуючої держави. А ось назва розділу 9: «Схильність до споживання: ІІ-суб’єк-тивні фактори» [там само, с. 220]. Невже Ви вважатимете, що схильність до Вас якоїсь милої ІС завжди має економічне підґрунтя? Назва розділу 12 «Стан довгострокових припущень» [там само, с. 350] навряд чи потребує додаткових коментарів щодо поняття «припущення» або «стан» — це явні «інформативні» (від слова «інформатика») поняття, а от що стосується «довгострокових», то хоча це, звісно, СІ, та пов’язана вона з поняттям часу, що принципово відрізняє теорію абстрактних систем (ТАС) — математику від абстрактної теорії систем (АТС) (порівняйте «діалог із читачем» та [34]). У зв’язку з цим цікава інша думка Кейнса: «Краще за все було б знати майбутнє. Та оскільки воно невідоме, якщо ми маємо намір контролювати функціонування економічної системи, змінюючи кількість грошей, важливо, щоб міркування про майбутнє розбігалися» [4, с. 270]. Якщо з цієї цитати вилучити слово «економічної», а «кількість грошей» замінити загальнішим поняттям — СІ, то матимемо типове твердження ІНФОРМАТИКИ або навіть АТС як, за деяких припущень, загальнішої моделі (або навпаки). Зокрема, використовуючи раніше введені поняття, переформулюємо думку Кейнса, починаючи зі слова «змінюючи». Це мог¬ло б бути так (?): зі збільшенням множини СІ інформативний переріз (відповідних) інформаційних систем — ІП має зменшуватись, або коротше: ?СІ?? ІП. Іншими словами (див. підрозд. 1.4.5), якщо визначити міру інформативної зв’язності — ІЗ як відношення мір (скажімо, кількості елементів) множин ІП і ІО, то, за Кейнсом, зв’язність зі збільшенням множини СІ має зменшуватись. Чи справедливе це твердження в такій більш «інформативній» формі, нехай подумає читач, але, безсумнівно, воно дуже принципове. Більше того, здається навіть більш імовірним твердження: ?СІ??ІП, якщо не враховувати, скажімо, можливу інфляцію, що ще раз дає змогу зафіксувати увагу на специфіці СІ як кумулятивних систем (див. підрозд. 1.3.4). Розглянемо це питання докладніше. Якщо збільшується множина СІ, то це можливо або завдяки збільшенню множини ІС, і тоді слід очікувати, що ІП, принаймні, не може зменшитись (поки що динаміка не розглядається), або ?СІ завдяки розширенню кількості атрибутів СІ. У цьому разі можна уявити й таку ситуацію, що ІС стають більш «спеціалізованими», а це може й справді призвести до зменшення ІП. А що тоді, скажемо «глобалізація»? Правда цікаво? Можна очікувати, що ІС, які є результатом «великого» ІП, чутливіші до змін СІ. А це за інших однакових умов означає, що вони швидше стабілізуються і, напевне, швидше й динамічніше розвиватимуться. У сучасному світі такою країною є, безсумнівно, США. Тому, якби Кейнс був послідовним інформатиком, він міг би «…краще знати майбутнє», ураховуючи, що у США «…усі схильні притримуватись одночасно однієї і тієї самої думки…» [там само], що означає більший ІП і, отже, більші можливості для розвитку за відповідно великого ІО, тобто більшу зв’язність. Може саме тому Велика Британія все-таки відстає у своєму розвитку від США, де, можливо за Кейнсом, «…різниця в поглядах — більш звичне явище». — Не можна вважати, що наведені міркування доволі переконливі, — це читач. — Він, звісно, правий. Більш того, якщо подумати про співвідношення відповідних понять у часі, стане зрозумілим, що легких перемог не буде і що єдиним шляхом просування вперед є синтез таких моделей, де абстрактні поняття дадуть змогу най- ефективніше реалізувати основні принципи моделювання. Нагадаю, що, як на мене, одним із таких понять є ЗВ’ЯЗНІСТЬ. В усякому разі, виходячи з понять ІНФОРМАТИКИ, деякі задачі можна коректніше ставити, а надалі й вирішувати. Та поки що основне завдання цієї частини — аналіз понять на рівні «інформації до роздумів», а цього підрозділу — переконати читача, що все, що тут обговорюється не таке вже й екзотичне. І в цьому питанні Кейнс чи не «найчистіший» інформатик серед класиків. Ось ще назва розділу 15: «Психологічні та ділові мотиви переваги ліквідності» [там само, с. 288]. Безперечно, описати ці «мотиви» у взаємозв’язку з економікою, якщо не розглядати їх як екзогенні поняття (що неминуче призведе до порушень основних принципів синтезу моделей), можливо тільки в загальнішій теорії в рамках меншої кількості більш інформативних понять. Я наводжу лише назви розділів, аналіз яких ще більш підтверджує «істинну» спеціальність Кейнса. А ось коротка цитата з розділу 15, яка показує, що справа не тільки в назвах розділів, а й у їхньому змісті: «…Очевидно, що норма процента —значною мірою психологічний феномен» [там само, с. 294]. А ось цікавий погляд Кейнса на поняття капіталу. Нагадаю, що це поняття ми аналізували в підрозділі 1.3 і дійшли висновку, що вирватись із логічно порочного кола не дуже вдається, хіба що обмежитись загальною фразою: «Капітал (capital) — це ство¬рені людиною ресурси…» Отож, на думку Кейнса, «єдина причина, з якої той чи інший вид капіталу дає змогу отримати протягом часу його служби прибуток, що перевищує за своїм загальним розміром ціну пропозиції, полягає в тому, що він є рідкістю» [там само, с. 302]. Звідси випливає, що капітал, за Кейнсом, — кумулятивна система, ціна якої визначається її рідкістю. Якби все-таки треба було дати визначення поняття інформації, то, напевне, це (з урахуванням визначення Шеннона) могло б бути одним із кращих. Пропоную ще цікаву думку Кейнса, яка дасть змогу за нашої інтерпретації інакше поглянути на відомі поняття і відношення між ними: «…За відсутності грошей і за відсутності будь-якого іншого товару з властивостями грошей (ми повинні припустити і це) норма процента досягала б рівноваги в разі повної зайнятості» [там само, с. 319]. Зверніть увагу, Кейнс явно відчуває, що гроші не є істина в останній інстанції і що є сенс припустити існування й інших товарів з такою властивістю. Ми ж уже знаємо (?), що це СІ, окремим випадком яких і є гроші. А чи можна повну зайнятість визначити як рівність 1 міри інформаційної зв’язності інформативних систем, якщо, скажімо, визначити цю міру як відношення кількості елементів множини ПІ до кількості елементів множини ОІ, тобто в найпростішому вигляді ЗІ=|ПІ|/|ОІ| =1 (див. підрозд. 1.4.5)? Подумаймо. А що таке норма процента? Повторимо те саме слово.
Вы читаете Інформатика інвестування
