намагання визначити міру цього самого зв’язку і в цьому зв’язку (повторення, як розуміє читач, навмисне, щоб наголосити ще раз на важливості поняття) відкривав би шлях або, принаймні, напрямок розробки загальносистемних критеріїв. Запропоноване поняття «зв’язність», на мою думку, може бути таким поняттям. Але… справедливість понад усе. Це поняття (правда, «не чисте», а з атрибутами) все-таки в науці існувало. В якій? Звісно, в якій: у найбільш абстрактній (зрозуміло, Ви здогадались) — у математиці. У томі 4-му фундаментальної «Математичної енциклопедії» [125] «зв’язність» визначається як “властивість топологічного простору, яка полягає в тому, що простір не можна подати у вигляді суми двох відокремлених одна від одної частин… Абстрактна властивість «зв’язність» виражає інтуїтивне уявлення про зв’язність простору в одне ціле, про відсутність у ньому ізольованих «острівців»…”. Визначається і «связности число», але …для «топологического пространства». У загальному випадку синтезу моделей довільних систем логічно допустити й «острівці», більш того, на мою думку, саме це і є найцікавішим у складних системах. Так що навіть математика …не повністю використала абстрактний потенціал терміна. Хоч далі при великому бажанні, аналізуючи «связность на расслоенном пространстве», може, й можна було б щось подумати про узагальнення, але я впевнений, що такого бажання в жодного прикладника не виникне, якщо взагалі він буде здатний зорієнтуватися, де перебуває, після ознайомлення з цією статтею (хай читач спробує). Щоправда, у деяких розділах математики (наприклад, у теорії графів) термін «зв’язність» використовується досить широко, але все ж потрібно зазначити, що йому не надавалося загальносисте-м¬ного характеру, який, на мою думку, дає підстави вважати його одним із визначальних метапонять у будь-яких моделях. Отже, термін зв’язність в усякому разі не є моєю «незаконнонародженою дитиною» і пов’язаний з важливим, із погляду багатьох наук, поняттям «зв’язку в системах», що відповідає інтуїтивному уявленню про «корінну якість» …реальності, якою б вона не була. Звісно, буде цей термін корисним чи ні, залежить від моделі, яка буде з ним пов’язана. Але про це пізніше, у цьому підрозділі ми розмовляємо U-мовою і тому обмежимось інтуїцією при обговоренні цього терміна в рамках конкурсу на заміщення високої (а на мою думку, — порівняйте також висловлювання Б. Гаврилишина, що наводились раніше, — найвищої) «по¬сади» в ієрархії відповідних нам СІ. Поміркуйте (на прикладах), чи відповідає цей термін усім вимогам, які ставляться до такого поняття. Порівняйте для початку зв’язність США і України або щасливої сім’ї і не… Читач: — Порівняйте, а як? — Правильно, необхідні відповідні моделі, що дають змогу ввести кількісні міри, але поки що просто подумайте, чи відповідає це поняття інтуїції, тобто первісній підсвідомій моделі. А для коректного синтезу загальнозначущих моделей потрібно робити... те, що ми, власне, і робимо — створювати теорію, яка б синтезувала, зокрема, економічні, політичні та соціальні критерії, про які Б. Гаврилишин згадує в першій цитаті. А яке поняття (метапоняття) може реалізувати це велике об’єднання? Тільки те, що є настільки загальним, щоб практично всі ці та й багато інших понять можна було б віднести до «сфери визначення» цього метапоняття. Правильно, це все СІ — інформативні системи, що й визначає напрям пошуку. Його слід здійснювати в рамках інформатики як теорії відповідності ІС і СІ. Між іншим, Б. Гаврилишин (як і багато економістів, яких я вже цитував) це прекрасно відчуває. Ось підсумкова думка зі згаданого розділу: «Отже, комплексними, хоча й важко вимірюваними показниками сукупної суспільної ефективності виступають відповідності між економічним потенціалом (природним і людським) і економічними здобутками, соціальними прагненнями і соціальними відносинами, політичними ідеалами і прагненнями та їх втіленням, тобто узгодженість між цінностями, потребами і їх задоволенням» [53, с. 218]. Так що йдеться, по суті, про відповідність ІС (потенціалом…) та СІ (…ідеалами…). — Так може все вже зроблено, і автор просто не хоче цитувати тих, хто вже довів усі згадані думки до якоїсь загальнозначущої теорії?, — це читач. — Може, нехай читач знайде того, кого не зацитував ні я, ні Б. Гаврилишин, а поки він шукатиме (а для цього йому доведеться прочитати дуже багато, що важливо вже само по собі в навчанні), нехай поки що подумає про мою пропозицію стосовно загальнозначущого критерію для всіх (інформаційних і інформативних) систем, а також про те, чому я в цьому реченні не виділив свої улюблені поняття і навіть узяв їх у дужки. Звісно, у цьому підрозділі більше запитань, аніж відповідей. А що Ви чекаєте від U-мови? І, крім того, все-таки хочеться, щоб книгою, можливо, зацікавились не тільки математики (тим більше, що в них і так є чим цікавитись), а й інші спеціалісти. І тут хочеться навести ще слушну думку, висловлену одним із найвидатніших вчених ХХ сторіччя, творця кібернетики Н. Вінера: «…Багато важливих досліджень виконуються три і чотири рази. Водночас інші важливі дослідження затримуються через те, що в одній галузі невідомі результати, які вже давно стали класичними в інших галузях, оскільки яке завгодно питання до вузького спеціаліста не його мовою він розглядатиме як дещо, що стосується колеги, який працює через три кімнати далі по коридору». Саме тому бажання знайти відповідні абстрактні загальнозначущі поняття і моделі, які б не примушували людей блукати по коридорах у пошуках істини, а пов’язували їх в одній «кімнаті взаєморозуміння», є… ще однією ілюстрацією важливості єдиного критерію, конструктивну модель якого, як я вважаю, можна побудувати на основі поняття ЗВ’ЯЗНОСТІ. 1.6.5. Від економічних до інформативних понять А тепер щодо третього питання з підрозд. 1.6.3. Відповімо «відповідно»: Ринок («статичне визначення») — це ІЗ двох ІС (продавців і покупців) — пор. підрозд. 1.4.5 і 1.4.6. Незрозуміло? Ну добре, я не злопам’ятливий. Ринок — це Інформативна зв’язність інформаційних систем двох ІС (покупців і продавців), «власними» СІ яких є відповідно множини попиту і пропозицій. Нагадаємо, що інформативна зв’язність (ІЗ) — це деяке співвідношення ІП і ІО з можливою мірою. Зокрема, міра може зростати зі зростанням ІП при фіксованому (або «повільніше» зростаючому) ІО згідно з нашою інтуїцією щодо поняття «зв’язність» (але це тільки — «зокрема»!). Що стосується «взагалі», то можна робити деякі припущення (типу цього), але всі вони будуть у рамках первісних визначень. А це, у разі задоволення основних принципів синтезу моделей, даватиме змогу говорити про «коректні» моделі (а отже, за великим рахунком, взагалі про щось говорити, розраховуючи на «взаєморозуміння», тобто збільшення зв’язності). А як можна інтерпретувати, скажімо, ІдЗ? Може, як ринок, що створюється за активної участі держави як ІС, що забезпечує («дедуктивно») «достатній» інформативний переріз інформаційних систем (ІП) за рахунок відповідних нормативних актів, політичної і соціальної зв’язності для нормального функціонування «економічної» складової ринку. — А що таке «нормальне функціонування» — все-таки без «зайвих» термінів не обійтись?, — це читач. — «Нормальне функціонування» — це, знову ж таки, забезпечення достатнього (за тими чи іншими критеріями) рівня зв’язності того чи іншого ринку, зокрема «економічного». А от що стосується вибору критеріїв, то це, може здатись, лежить поза інформатикою. Так, якщо не враховувати інтуїтивно виправдане, а згодом і обґрунтоване «відчуття», що одним із основних критеріїв якраз і є збільшення зв’язності будь-яких систем. Звісно, це «відчуття» в деяких випадках може й підвести, але все може прояснитися після ідентифікації та специфікації зв’язності.
Вы читаете Інформатика інвестування
