Читач: — Щось тут не те, знову якась провокація. Чому це визначення взято в лапки, неначе цитату, і колективне «спробуємо» замість індивідуалістичного «спробую»? — Саме так — провокація… в наведеній цитаті (а це саме цитата!), де словом «модель» я замінив слово «уявлення», і якщо зробити зворотну заміну, то матимемо типове визначення з психології [137]. Нехай читач спробує зробити ще ризикованішу заміну слова «модель» на СІ. Можна чи ні? Подумайте. В усякому разі «провокаційне» визначення, принаймні як робоче, цілком можна використати і в економіці. А що визначається в такому твердженні: «Квазіперіодичний процес …комплекси хвиль, що проявляються з приблизною регулярністю»? Читач (економіст): — Ясно що — це щось пов’язане з циклами Кондратьєва або з чимось подібним до них. — Правильно, подібним — фізіологічними реакціями (див. [168]). А ось ще дуже цікавий опис процесу (позначимо його для скорочення буквою С), що призвів, наприклад, до розпаду СРСР. «С. характеризує ряд ознак: 1) гетерохронність — різночасність настання С. у різних системах організму...; 2) гетеротроп¬ність — неоднаковість ступеня С....у різних структурах; 3) гетерокатефтенність — різнонапрямленість змін: пригнічення одних, активізація інших». А що — може, слід було б вивчити ці процеси докладніше, та й на прикладі України, хоч «С. — це розділ геронтології» і означає старіння. На відміну від попередніх цитат, я тут не змінив жодного слова, хоч дещо й скоротив визначення (див. [там само]). Читач може спробувати «пристосувати» будь-які інші визначення з різних наук, піднімаючи їхній рівень абстрактності за допомогою «інформативної» термінології, аби впевнитись, що «наукам» як CІ справді є що «сказати» одна одній, звісно, за посередництва відповідних ІС. Але настав час відповісти на три можливі запитання читача: 1. Чому зовсім не було розглянуто погляди «маржиналістів»? — Тому що вони використовували, зокрема, кількісні моделі, які базувались на абсолютних шкалах, а ми в цій книзі обмежуємося, здебільшого, номінальними та іншими «слабкими» шкалами (див. частину 2). 2. А яке все-таки значення можуть мати поняття ІНФОРМА-ТИКИ для економіки і чи справді є якась потреба в їхньому введенні, крім необхідності авторові написати цю книгу? 3. А якщо є, то як розуміти такі основні поняття економіки, як ринок, ціна, вартість в «інформативній» термінології, а то критикували, критикували, а де конструктив? В’їдливий у нас читач, але, безперечно, правий. Треба відповідати, але як? 1.6.4. Основний критерій Що стосується другого запитання (на перше я вже відповів), то якщо читач прочитав і щось зрозумів із усього попереднього, то в нього воно в принципі не повинно було б виникнути (треба ж якось оборонятися). Але оскільки читач завжди правий, то я все-таки наведу ще деякі аргументи з огляду на потреби економічної науки (а по суті — науки взагалі) і мислення, використовуючи «чисту» U-мову. Навіщо ми взагалі мислимо (що б ми під цим не розуміли)? З метою зробити той чи інший, але правильний вибір. Не торкаючись питання про підстави для вибору (докладніше див. частину 2), доходимо очевидного висновку: в усіх випадках вибір можна зробити тільки тоді, коли є змога якось порівнювати ті чи інші альтернативи. А чи можна щось порівнювати, якщо є багато різних можливостей і критеріїв? — Звісно, можна, — скаже читач. — Якщо мене спитають, що краще: бути багатим і здоровим чи бідним і хворим — відповідь очевидна. — А якщо… багатим і хворим чи бідним і здоровим… замислиться навіть читач, який міг би поставити попереднє запитання. А що означає — замислиться? Він почне порівнювати можливі наслідки свого вибору (тобто синтезуватиме відповідні моделі), намагаючись замість двох альтернатив дістати одну (бо інакше вибір просто неможливий). Отже, якби ми завжди мали якийсь показник, значення якого характеризувало б «ступінь відповідності» того чи іншого вибору тим чи іншим критеріям, життя було б раєм, хоча, можливо, це б нас і не задовольнило б (згадайте Адама). Та повернімось до економіки. «Ефективність держави може оцінюватись відповідно до економічного, політичного або соціального критерію... Бажано мати єдиний універсальний показник, за допомогою якого можна визначити становище націй, держав, проте такого показника не існує і навряд чи він з’явиться. Разом із тим оцінювання та порівняння... проводяться постійно.» Це пише Б. Гаврилишин на початку своєї цікавої праці [53, с. 9, 10]. А ось його роздуми вже майже наприкінці книги на с. 206 у спеціальному розділі «Система показників ефективності»: «Впродовж кількох останніх десятиліть спостерігається вибухоподібне збільшення числа кількісних показників; для визначення параметрів численних явищ розроблено десятки тисяч нових стандартів, критеріїв і показників. Проте ми не наблизились до визначення комплексного показника ефективності суспільства і, напевне, не скоро до нього дійдемо. Одна з причин такого стану полягає в тому, що суспільство ніколи не розглядалось у ракурсі сукупності ефективності суспільства, а поняття ефективності застосовувалось лише до конкретних процесів, корпорацій, організа¬цій, програм або, в кращому разі, економіки в цілому.» Чи не здається Вам, шановний читачу, що пан Б. Гаврилишин, просто агітує Вас, аби Ви прочитали цю книгу до кінця, де такий комплексний показник пропонується. Так, це зв’язність (див. підрозд. 1.4.5). Нагадаю, що це поняття визначалось у згаданому підрозділі як засобами U-мови, так і більш коректно. Інтуїція підказує, що коли, скажімо, інформативна зв’язність визначається найпростішою формулою ІЗ = |ІП| / |ІО|, то ІЗ зростає зі збільшенням інформативного перерізу (ІП) інформаційних систем (за інших однакових умов). Це повністю узгоджується з інтуїтивною моделлю, що відповідає слову «зв’язність». А наскільки це слово є загальновживаним науковим терміном? Ознайомившись із деякими словниками, я дійшов висновку, що, напевне, цей термін буде порівняно новим. Судіть самі. У довіднику з логіки [99] цього терміна немає, а є лише «связь» — «зв’язок», що визначається як «притаманна матерії корінна якість, яка полягає в тому, що всі предмети, явища об’єктивної дійсності перебувають у нескінченно багатоманітній залежності і в найрізноманітніших відношеннях один до одного…». Але хоч якість і корінна, ніякої загальнозначущої міри або поняття, яке б могло принаймні асоціюватись із такою мірою, немає. У економічному словнику [21] теж нема поняття зв’язності, але є поняття «связь» із багатьма атрибутами. Найцікавішим, на мою думку, є поняття «зв’язок у системі», яке наведу повністю: «ЗВ’ЯЗОК У СИСТЕМІ — те, що об’єднує елементи системи в одне ціле. Зв’язки між елементами економічної системи можуть бути жорсткими і гнучкими, змінюваними у процесі функціонування системи, а також безпосередніми й опосередкованими. Найважливішими вважаються такі види зв’язків: прямі, зворотні, рекурсивні, синергічні й циклічні. За напрямом передаваних впливів зв’язки можна поділити на позитивні і негативні. У першому випадку зростання однієї змінної спричинює зростання іншої, пов’язаної з нею змінної. У другому — навпаки, зростання однієї змінної призводить до спадання іншої». Економіко-математичний словник [115] теж подає тільки визначення поняття «зв’язок у системі», яке майже повністю повторює щойно наведене, але це «майже» досить цікаве. По-перше, у другому реченні пропущено слово економічної, що увиразнює більш абстрактний ухил словника, пов’язаний зі словом «математичний» у його назві. По-друге, у зв’язку з відмовою розглядати тільки економічні системи розширено зміст деяких атрибутів і їх множину. І, по-третє, що головне, після другого речення в поданій щойно цитаті вводиться такий пасаж: «З точки зору кібернетики зв’язок — це процес обміну інформацією, який регулює поведінку систем (тобто управляє ними)». Подальші відмінності між «суто економічним» і «економіко-математичним» визначеннями несуттєві. Постає законне запитання: а що, «з точки зору» економіки в системах немає «процесу обміну інформацією» чи її «точка зору просто не інформативна»? А якщо так, то чому? Нехай читач принагідно подумає. А я поки що зверну його увагу на те, що в усіх вищеназваних джерелах зв’язок у системі визначається в принципі як одна з найважливіших категорій буття. Тим більш дивно, що коли судити за словниками, не існує загальноприйнятого терміна, який націлював би на
Вы читаете Інформатика інвестування
