Не можна оминути нищівну критику Кейнса стосовно теорії цін: «Поки економісти займаються так званою Теорією Вартості, вони звичайно вчать, що ціни визначаються умовами попиту та пропозиції… Але коли потім …переходять до Теорії Грошей і цін, ми не чуємо більш нічого про ці прості і доступні поняття… При спробі ж глибше вникнути в суть справи ми попадаємо в туман, де нічого невідомо напевне і все можливо…» [там само, с. 365]. Щоб прояснити «туман» слід було б з’ясувати хоч те, що таке гроші. Ось відповідь Кейнса: «Гроші за своєю сутністю є насамперед хитромудрим засобом зв’язку між сучасним і майбутнім» [там само, с. 366]. В «інформативній» термінології очевидно, що єдиний засіб зв’язку… є інформація, а точніше відповідні нам СІ. Якщо «ми» — це все суспільство як ІС, то відповідні СІ мають бути загальнозначущими. Тобто гроші належать до класу загальнозначущих СІ (звісно, до цього класу належать і деякі інші СІ). Ось що, по суті, хотів сказати Кейнс …як ІНФОРМАТИК. Це здається вже очевидним, тому вважатимемо його нашим союзником і попрощаємось із класиками, з-поміж яких усі, як видно, були інформатиками… різного ступеня. 1.6.3. Сучасні економісти-інформатики і всі, всі, всі… Якщо економісти-класики тяжіли до інформатики, то багатьох сучасних відомих економістів я б скоріше назвав інформатиками, що тяжіють до економіки. Судіть самі. Ось лекція «Інформація і економічна поведінка» лауреата Нобелівської премії з економіки К. Ерроу, яку він прочитав у Федерації шведських галузей промисловості 30 травня 1973 року (цит. за [50]). Ця лекція цікава, по-перше, вже самою вельми промовистою назвою, а по-друге, тим, що вона адресувалась такій аудиторії, яка навряд чи зацікавилась би сумнівними чи неперевіреними результатами. Та й сам Ерроу, напевне, не зважився б на те, щоб розповідати такій аудиторію щось несуттєве. Так що ж найважливішого сказав Ерроу? Ось деякі цитати з його лекції: «Визнання ролі інформації… приводить до висновку про необхідність серйозного перегляду теорії загальної конкурентної рівноваги, створеної в минулому сторіччі і такої, що набула згодом розвитку. …Поводження економічних агентів залежить не тільки від традиційних для нашої теорії параметрів (як правило, цін), але також і від тих сигналів, що самі по собі не належать до економічних…» «У економічних моделях дотепер приділялося мало уваги чинникам, завдяки яким ринок адаптується до інформаційної нерівності. Такими чинниками є підприємницька етика і моральні цінності, що поступово впроваджуються в ринкові відносини...» По-перше, слід звернуту увагу на те, що продовжується «лінія Кейнса» на важливість (а по суті, визначальність) неекономічних факторів, хоч би тому, що вони належать до незалежних змінних (див. підрозд. 1.3.5). По-друге, якщо врахувати, що й ціни є інфор¬мативними системами (СІ), то їхня «традиційність» як «економічних факторів» може бути виправдана дійсно лише традицією. Або таке: «…Є ще дві тези, які, на мій погляд, мають набагато більше значення для перегляду неокласичної теорії: — інформація (або сигнал) є товаром, що має вартість». «…Різні індивіди мають у своєму розпорядженні різноманітну інформацію». Коли врахувати, що будь-який обмін завжди починається з обміну інформацією (треба ж знати, що обмінюється), то стає очевидним, що економічна термінологія може стати інформативною, якщо моделювання кожної економічної системи починається з використання моделей ІНФОРМАТИКИ, яке ґрунтується, нагадаємо, на принципі ІС—СІ. Дуже цікавим є факт, що Ерроу надзвичайно близько підійшов до необхідності введення більш загальних понять, ніж традиційні економічні, і спинився, по суті, всього лише на півкроку до введення загального поняття ІС. Ось цитата: «Учасниками господарського процесу є фірми, споживачі, інвестори і держави, що у ході цього процесу роблять той або інший вибір. Щоб дати їм єдину назву, я далі буду використовувати термін «економічні агенти», тому що всім їм властиве економічне поводження — тобто дії, спрямовані на вибір найбільш вигідних альтернатив». Абсолютно очевидно, що « дії, спрямовані на вибір найбільш вигідних альтернатив» аж ніяк не притаманні тільки «економічному поводженню» і «економічним агентам». Це задача Анни — властивість людей і всіх систем «вищого ступеня системності», що їх люди утворюють (фірми, партії, держави…), що б вони там не робили. Адже не переробляючи інформацію для вибору за тими чи іншими критеріями найбільш вигідних альтернатив, просто нічого зробити не можна, навіть ступити півкроку, який чомусь не зробив Ерроу. Тобто якщо в наведеній цитаті замінити «економічні агенти» на ІС, а слово «економічне» перед словом «поводження» відкинути, то це й буде, по суті, одне з визначень ІС. Читач: — Ну то й що ж з того? Просто замінили один термін іншим, це так — філологічні іграшки. — Правильно, якщо за терміном «нічого не стоїть» (мається на увазі модель) і всі терміни одного й того самого рівня абстракції (СС). Але в даному випадку очевидно, що всякий «економічний агент» — це ІС, а обернене твердження не правильне, бо далеко не всі ІС є цими самими «агентами». Тобто поняття ІС описує значно ширший клас систем, і якщо вдасться побудувати загальну модель, то постане можливість інтеграції різних поглядів (СІ), тобто збільшення відповідного інформативного перерізу (ІП) і, можливо, зв’язності (З), яка, не виключено, є визначальним критерієм розвитку… Цитувати багатьох інших сучасних економістів, що «приховують» свою справжню «інформативну» суть, можна дуже багато. Я хотів би тільки звернути увагу на одного з порівняно «свіжих» (1993 р.) лауреатів Нобелівської премії з економіки Д. Норта, який вже частково цитувався в дещо іншому контексті. Ось тільки одна цитата з висновку до праці «Інституційні зміни: рам-ки аналізу» [81]: «— безперервна взаємодія між інститутами і організаціями в умовах рідкісності ресурсів і, отже, конкуренції є ключем до аналізу інституційних змін; — конкуренція змушує організації постійно інвестувати в здобуття знань і досвіду з метою виживання; — інституційна структура визначає, які типи знання необхідні, щоб отримати максимальну віддачу; — уявні конструкції гравців, задані складністю навколишнього світу, обмеженим інформаційним зворотним зв’язком із результатами діяльності, успадкованими культурними традіціями, визначають їх сприйняття; — економія від обмеження видів діяльності, взаємодоповнюваність, сітьові зовнішні ефекти в рамках інституційної матриці роблять інституційні зміни безперервними і залежними від траєкторії розвитку». Нагадаю, що за Нортом: «Якщо інститути — правила гри, то організації є гравцями». Як на мою думку, Норт у наведеній цитаті непогано роз’яснив принцип ІС—СІ, про який він, звісно, нічого не знав (хоча я його опублікував ще в 1975 р. [32]). Та досить з економістами, хоч і цікаво. Раніше вже наводились приклади взаємозв’язку (зв’язності!?) економіки і психології. Зробимо ще один експеримент. Багато говориться про поняття «модель», скажімо, в економіці. Спробуємо звичайною мовою дати відповідне визначення: «Модель: — суб’єктивна репрезентованість предметів навколишнього світу, зумовлена як почуттєво сприйманими ознаками, так і гіпотетичними конструктивами. Будучи основою для реалізації практичних дій з оволодіння навколишнім світом, модель також визначається характером цих дій, у процесі яких вихідна модель видо¬змінюється, дедалі більше задовольняючи практичні потре-би». Ну як подобається читачеві таке визначення? Думаю, що в принципі з цим визначенням погодилися б і Кейнс, і Хаєк, … й, напевне, і Маркс.
Вы читаете Інформатика інвестування
