Тому можна навіть без додаткового розгляду цієї основної ча-с¬тини програми заздалегідь сказати, що вона не може бути добре структурованою, а отже, і загальнозначущою. Хіба що структуризація здійснюватиметься, по суті, на базі М-понять членів Уряду в режимі «ручного управління». Тобто, звісно, якась вона буде в усякому випадку («хотіли як краще, а вийшло як завжди»), якщо Уряд не захоче, щоб йому знову закинули бездіяльність чи «відсутність політичної волі» (цікаво, що це таке: «Я сказал», чи що?). Наведемо основні підрозділи програми: 1) «Політична стабільність та посилення дієздатності Уря-ду. 2) Якість життя людини, соціальна захищеність і гуманіта-р¬ний розвиток. 3) Економічне зростання. 4) Конкурентоспроможність національної економіки. 5) Очікувані результати реалізації програми». Із них два перші безпосередньо не стосуються економіки, а є, на¬певне, цілями пЦ, що мають відповідно «інформативне і соціаль¬не забарвлення» і як СІ — 2) — явна метамодель щодо 1), 3) і 4). Так може її і слід було б узяти спочатку як сЦ, структуруючи решту цілей і функцій хоч би у вигляді примітивного дерева (а не, скажімо, графа Анни з урахуванням неієрархічних альтернатив) із подальшим переходом за морфізмом сЦ? пЦ, до того ж 2), що має починатися зі слів: «підвищити, покращити» чи ще якось… Читач: — От і дійшли до гасел, вітаю! — Вітання приймається, бо гасла — це, як правило, цілі вищого ступеня системності, а негативний відтінок, що має це слово, пов’язаний з тим, що вони не структурувались і не дезагрегувались на основі АСА-діаграми (без «п»)! — Сказати, що мені все зрозуміло, ніяк не можу. — Ще чого, а навіщо тоді дві наступні частини книги? СИНТЕЗ МОДЕЛЕЙ (Роздуми до інформації) Ця частина є природним продовженням основних етапів схеми мислення згідно з АСА-діаграмою. Сподіваюсь, ми з читачем як ІС після першого розділу вже маємо достат¬ній інформативний переріз для подальшого збільшення нашого інформативного об’єднання… Читач: — Знаю, знаю… на основі ЕПЦМ, але як, щоб не перетворитися в таких собі зірок естради, що повторюють одне й те саме на зразок шаманів із тим же, між іншим, ефектом? — Це питання непросте, оскільки еволюція, певне, не може розвиватися без програмно-цільових рішень, що й доводить, зокрема, нездатність теорії Дарвіна пояснити те, для пояснення чого її й було створено. Можна у випадках «еволюційного ступору» скористатися, зок¬рема, рекомендацією з американського фільму «Туз у рукаві»: «Я можу роздобути для вас будь-яку новину — хоч велику, хоч маленьку, а якщо немає ніяких новин, я вийду на вулицю і вкушу собаку.» Але собаки, як і «коні, не винні». Так що треба якось обходитися без жертв або принаймні без жертв невинних. Щодо Анни Кареніної, про яку йтиметься далі, то з приводу її невинності можуть бути різні думки, тому її «вкусити» можна. Звісно, це стосується насамперед вибору можливих альтернатив її програмно-цільової еволюції разом з іноземними інвесторами, що і розглядатиметься у розд. 2.1. Між іншим, чому ці інвестори поки що не дуже поспішають кидатися під потяг української економіки, хоч він і стоїть «на запасном пути?» Може саме тому, що ніякої тобі динаміки. А щоб цей «розгляд» був хоч у якомусь розумінні загальнозначущим, доведеться обговорити, яким чином цієї мети (загальнозначущості, та й динаміки) досягти, і тут природно постає привид формалізації (розд. 2.2). «Привид» тому, що власне формалі¬зація (а точніше «обставини можливості її реалізації» — це я взяв цитату зі стандартної наукової книги) з’явиться на світ і заговорить різними мовами (розд. 2.5—2.7) після того, як читач буде до цього підготовлений (розд. 2.3 і 2.4). Звісно, я не маю на увазі того читача, який вже в цьому вступі сказав, яким чином це здійснюватиметься. Може, він вже все знає і тому перейде безпосередньо до етапу адаптації своїх знань, зок¬рема до якоїсь Анни… 2.1. АННА КАРЕНІНА ТА УЛЬРІХ КЕССЕЛЬ У них однакові схеми, але різні об’єкти мислення. Цікаво, чи знайшли б вони спільну мову, якби зустрілися, чи може права М. Тетчер: «Якщо жінка проявляє характер, про неї говорять: “Шкідлива баба”. Якщо характер проявляє чоловік, про нього говорять: “Він хороший хлопець”». А де в такому разі міркування і сумніви щодо вибору однієї альтернативи серед багатьох? Це доля лише хороших жінок і поганих хлопців чи як? 2.1.1. Анна як Р-модель «Ну я одержу розлучення і буду дружиною Вронського. Що ж, Кіті перестане так дивитися на мене, як вона дивилася нині? Ні. А Серьожа перестане запитувати або думати про моїх двох чоловіків? А між мною і Вронським яке ж я придумаю нове почуття? Чи можливе яке- небудь не щастя вже, а тільки не мука? Ні і ні» [176]. Так думала Анна Кареніна перед тим, як прийняла фатальне рішення. А чи був у неї інший вихід? Мабуть, знайдуться люди, яким спаде на думку, що сама постановка питання про інший вихід просто блюзнірська. Але ж хіба ми не думаємо про «інший вихід», якщо явно не туди ввійшли, та й взагалі, що таке, власне, думати, як не шукати «виходи»… Не відмовляти ж Анні в здатності думати? Отже, Анна, якщо прочитати її роздуми, перелічувала деякі можливі події — альтернативи, у певній послідовності в часі й оцінювала, чи можуть вони реалізуватися. Виділимо ці альтернативи явно і пронумеруємо їх парними числами, починаючи з 0 (це виявиться зручним надалі): 0 — розлучення (з Кареніним); 2 — шлюб (із Вронським); 4 — світське життя («...Кіті перестане так дивитися…»); 6 — спокій сина («…Серьожа перестане запитувати…»); 8 — стерпне життя з Вронським. Тепер звернімо увагу, що нездійснення будь-якої події є, по суті, теж подія, що може спричинити якісь наслідки. Пронумеруємо відповідні альтернативи непарними числами: 1 — розлучення не буде; 3 — шлюбу не буде і т. д. Як будь-якому парному числу відповідає наступне
Вы читаете Інформатика інвестування
