2 — шлюб (із Вронським) 2 — інвестиції в Україну 4 — світське життя («…Кіті перестане так дивитися…» 4 — міжнародний престиж 6 — спокій сина («…Серьожа перестане запитувати…») 6 — «спокій» фірми в Німеччині 8 — стерпне життя з Вронським 8 — стерпна праця з колега¬ми в Україні (без офі¬ційних інвестицій) Неважко переконатись, що при зіставленні номерів альтернатив Анни відповідним альтернативам У. Кесселя граф (1) підрозд. 2.1.1 і матриці суміжності будуть тими самими. То, може, для нього підійде й альтернативний граф (2) підрозд. 2.1.1, і спра¬ва з інвестуванням української економіки не така вже безнадійна? Спробуємо побудувати відповідну порівняльну таблицю. Можлива альтернативна Програма Анни Можлива альтернативна Програма У. Кесселя 0 — розлучення (з Кареніним) 0 — вихід із ринку Польщі 3 — не шлюб з Вронським 3 — офіційне неінвестування в Україну 4 — «світ», можливо, простить 4 — міжнародний престиж не втрачається 6 — Серьожа, можливо, заспокоїться, у крайньому разі запитуватиме: «Де тато?» 6 — на власній німецькій фірмі заспокояться і хіба що інколи запитають: «Як там у Польщі?» 8 — стерпне життя з Вронським 8 — стерпна праця з колегами в Україні (без офіційних інвестицій) А що, багато іноземних інвесторів і вибирають цей альтернативний варіант програми дій, звісно, по-різному трактуючи поняття «офіційного інвестування». А може, справді, якщо «офіційно» — завжди через державні (офіційні) структури (як і шлюб Анни), то програма не така вже й погана і, можливо, нею (або чимось подібним) і слід користуватися. Більше того, чи не здається нам, що регламентація життя Анни в рамках жорсткої системи тогочасних правил етикету щось дуже нагадує сучасне бажання держави регламентувати все і вся, що неминуче призводить до девальвації, зокрема і взаємної довіри в інвестуванні капіталу або/і любові. А можливо, можна взагалі обійтись без «або», оскільки любов теж капітал (напевне, найдорожчий!), оскільки вкладається в загальне визначення цього поняття. Так чи інакше, але, користуючись одними й тими самими моделями — СІ (1) і (2) підрозд. 2.1.1 можна щось сказати про зовсім різні ситуа¬ції, між якими, на перший погляд, немає нічого спільного. Більш того, можна проаналізувати безліч ситуацій (і в процесі інвестування, і в економіці, і в повсякденному житті, та й не тільки), які за відповідної нумерації альтернатив приведуть до графа (1) і його матриці суміжності. А в загальному вигляді матриця суміжності (4) підрозд. 2.1.1 є моделлю всіх ситуацій, що мають 10 альтернатив. А що це практично означає? А те, що на одній і тій самій моделі ми можемо аналізувати зовсім різні ситуації, незалежно від того, до якої конкретної предметної області вони належать. Саме в цьому сила абстрактного мислення і, зокрема, математики, яку ми визначили як теорію абстрактних систем (ТАС) [34]. Між іншим, якщо додати ще одну літеру, то вийде ТАСС — відоме скорочення — «телеграфное агентство Советского Союза», основною рисою якого була максимально можлива централізація і контроль. У принципі, це має свою аналогію і в математиці, тому такий «збіг» скорочень символічний. — А якже з тим, що ТАСС далеко не завжди давало істинну інформацію, що… і математика аналогічно…?, — може запитати в’їдливий читач. — Як це не дивно, так. Ось висловлювання одного із найвизначніших математиків ХХ століття Г. Вейля: «Ми менше ніж будь-коли впевнені в первинних основах логіки і математики. Як всі і вся у світі ми переживаємо кризу, яка триває вже майже п’ятдесят років. На перший погляд, вона не заважає нашій повсякденній роботі, однак я можу зізнатися, що вона сильно вплинула на мою математичну діяльність; вона направила мої інтереси в область, що здавалась мені відносно «безпечною», і постійно підривала в мене ентузіазм і рішучість, необхідні для будь-якої дослідницької роботи» [218]. Читач (допитливий): — Так це Г. Вейль сказав ще у 1953 році. А за цей час… — Нічого з цього питання не змінилось… парадокси, що спричинили кризу, як були, так і залишились, а можливі виходи з кризи не стали загальнозначущими. Один із них, запропонований у [34], полягав у явному використанні в математиці поняття «час», що давало змогу перейти від ТАС(С), яка не мала Р-мо-делі, до АТС-абстрактної теорії систем, що аналогічно до автоматичної телефонної станції з’єднувала б ІС (СІ) на основі спіль¬них «реалістичних» СІ (ІС) і підвищила б їх ЗВ’ЯЗНІСТЬ. До чого це я? Ну, по-перше, цікаво мати справу з допитливим читачем, а може, й допомогти «просто» читачеві стати таким, а по-друге… буде далі. А поки що повернімось до нашої пари — красивої жінки Анни і чомусь (?) нерішучого інвестора — з дещо загальніших позицій. Та чи інша прикладна галузь визначається своїми особливостями — атрибутами, які можуть бути зовсім різними для однієї і тієї самої композиції альтернатив (наприклад, (1) під- розд. 2.1.1). Можна уявити, що залежно від предметної області відповідний граф «зафарбовується» в той чи іншій колір (на нього «навішуються» якісь атрибути), але він може й залишитись тим самим. А що це дає? Головне — виникає можливість переносити результати, отримані під час аналізу однієї предметної області, на іншу, а в загальному випадку — скорочувати час вибору найбільш ефективної за тими чи іншими критеріями (а що це означає?) альтернативи. А якщо говорити про послідовність альтернатив (а саме про це і слід говорити, поки не «досягнуто» кінцевої альтернативи графа Анни, — звісно, в кожного своєї), то мова йде про «якісь» лінійні ланцюжки альтернатив, що зображаються одновимірною послідовністю вершин та стрілочок графа (лінійне представлення діаграм категорій — ЛПК [32]). У випадку, коли граф динамічний — біграф, його я назвав послідовнісним [32]. Можна також такого роду граф Анни зобразити просто послідовністю якихось значків — символів. Тоді доведеться, залежно від тих правил, за якими ця послідовність створюється, говорити про різні мови або тексти, наприклад цей, який Ви зараз читаєте. А якщо послідовність не графічна, а скажімо, звукова, то маємо лекцію, розмову або музику при «звуковій» лінійній послідовності символів або в загальному випадку об’єктів (загальніше поняття) — маємо «звукову чи зорову» модель (nS) світу. Якщо ж узяти до уваги всі різні об’єкти, доступні нам у лінійній послідовності то …матимемо те, що маємо, — СІ або в загальному випадку світ як такий — «об’єктивну реальність, дану нам у відчуттях (підкреслено мною. — Б. Б.)», тобто суб’єктивну реальність. Головним тут є факт лінійної послідовності, що пов’язано з тим, що в кожний момент ми (і не тільки!) приймаємо якесь рішення, вибираючи одну (завжди!) альтернативу, і все своє життя нічого іншого, крім вибору в кожний момент тієї чи іншої альтернативи з матриці суміжності Анни (можливо, іншої розмір¬ності — у кого більшої, у кого меншої!) не робимо. А як це ми робимо? Це і є основна загадка мислення, яку вивчає багато наук і, зокрема, теорія систем та абстрактна теорія систем — АТС [34], що, як і автоматична телефонна станція, з’єднує не лише ІС, а й СІ — систему теорій в теорію систем [34]. Яке відношення до цього має ІНФОРМАТИКА (у загальносистемних аспектах), може вже визначити і сам читач, ураховуючи, зокрема, попередню частину книги, де було, сподіваюсь, на прикладі основних економічних понять показано, що основні економічні поняття, такі як інвестиції, вартість, капітал… так, по суті, і не мають загальнозначущого визначення, тобто є погано визначеними у традиційній економіці і, в усякому разі краще, визначеними в загальнішій теорії — ІНФОРМАТИЦІ, де є надія відійти і від погано ідентифікованих, а зрештою — і взагалі від погано описуваних моделей. Та принаймні поки що будемо вважати, що в економіці так склалося, зокрема, тому, що саме поняття «визначення» є погано описаним, а не тому, що хтось когось хотів спасти негайно, блукаючи по Європі разом із привидами. Тому долатимемо поки що «погано визначений» шлях з надією на світло в кінці тунелю.
Вы читаете Інформатика інвестування
