А відмінності …хіба що Анну цікавить престиж, а інвестора — гроші. Не обговорюючи питання очевидного взаємозв’язку і цих понять, безсумнівно, що обговорюється щось таке, що є спільним і для Анни, і для інвестора, і для …кого завгодно, навіть для лівої частини Верховної Ради, бо в усіх випадках (правильно!) йдеться про вибір інформаційними системами — ІС альтернатив — СІ на основі підстав для вибору — ПВ, що умовно можна поділити «по-перше» — на СК, «по-друге» — на О. А між іншим, саме на цьому поділі і пролягає одна з найбільших трагедій ХХ століття. Адже матеріалізм, по суті, означає пріоритет (може, тільки на словах?) — О над СК. А що говорив, наприклад, Т. Мальтус декілька століть тому «…про моральне приборкання та про його вплив на суспільство» [4, с. 132]. Хіба знову ж таки — не про поділ ПВ? А якщо вже говорити про значення поділу ПВ і «частки» в ньому СК, то це одне з основних питань не тільки розвитку людства, а й конкретного питання, скажімо, «гіпотези про інформаційну ефективність фінансового ринку» [130, с. 111], бо якщо «ринок правильно оцінює істинну вартість фінансових активів, внаслідок чого ринкова ціна активу відповідає його істинній вартості» [130], то ПВ = О? Але ж на ринку ціна немовби формується на основі СК учасників ринку, так що тут первісне? «Ну то й що? — може не вгамуватись читач, — один… може поставити стільки запитань, на які багато розумних людей не зможуть дати відповідь, та й взагалі йдеться все-таки про різні речі». Що стосується кількості питань, то тут читач, безумовно, правий, і саме тому треба ставити одне — про поділ ПВ на СК і О в загальній формі, а не для кожного хутора окремо. І тоді відповідь, можливо, буде одна й та сама, скажімо, і для економіки, і для фізики (наприклад, на основі принципу доповняльності В. Гейзенберга). А щодо «різних речей», то тут можна з читачем і не погодитись. Справді, між суспільством Анни і сучасною, скажімо, фондовою біржею немовби очевидна різниця, але, якщо при прий- нятті рішень чи інвестором, чи Анною, чи Періклом є щось спільне, то, напевне, це спільне треба зрозуміти незалежно від об’єкта, що це спільне реалізує, хоч би для того, щоб не наступати на ті самі граблі в різних обставинах, протягом, скажімо обережно, — століть. Але що означає «зрозуміти»? В усякому разі — якось описати те чи інше поняття чи то на папері, чи то виголошуючи палкі промови на майдані. Поки слову «описати» ми надаємо чисто інтуїтивного змісту (звісно, з урахуванням частини 1, яку читач, сподіваюсь, все-таки проглянув, і тоді його інтуїція вже не така, як… у інших ІС). І в цьому розумінні можна сказати, що СК Анни погано описане. Оскільки це швидше правило, ніж виняток, має сенс ввести на інтуїтивному рівні загальне поняття погано описаної системи, що й було зроблено (як видно, не дарма) у першій частині книги. А що можна сказати про СК інвестора, який приймає (чи не приймає) рішення про інвестування. На перший погляд, здається, що його СК більш визначена. Чому? Насамперед він немовби знає, чого він хоче. Скажімо, отримати прибуток при мінімальному ризику. А навіщо? Щоб жити краще, бути більш щасливим, хоч би як у межах свого СК він розумів це слово. Та хіба Анна не хоче того самого? Можна, правда, припустити, що СК Анни ґрунтується на «більш духовних» цінностях, ніж СК бізнесмена. Та ці поняття явно «погано описувані», хоч би тому, що, по-перше, може виник¬нути досить серйозний сумнів у «духовності» відносин Анни та Вронського, а по-друге, і в тому і в іншому випадку можливі помилки, як про це свідчить не тільки історія Анни, а й доля багатьох інвесторів та інвестованих (наприклад, України). Так що тут знову більше спільного, ніж відмінностей (в усякому разі на цьому рівні абстрагування), що дає нам всі підстави залишатись поки що у приємній компанії Анни, оскільки все, що ми зрозуміємо на її прикладі, може бути корисним, зокрема, і для економістів- теоретиків й інвесторів-практиків, тим більше, що, як випливає із попередньої частини, поняття інвестицій теж поки що погано описувано, в усякому разі в економіці, якщо вона все-таки не захоче використовувати інформативну термінологію. А що означає описати «добре»? Для початку зменшити кількість слів, а ще краще — замінити їх символами, які означають тільки те, що їм приписано, так що всі розуміють одне й те саме. Отже, формалізація — найкращий засіб проти дьюїзму, звісно, якщо вона не насаджується силою згідно з якоюсь доктриною, вченням чи моделлю. Тут використані три різні слова, а чи різні вони? Напевне, бо інакше в живій мові їх би не було, хоча, звісно, це все — СІ. Інша справа, чи необхідні вони всі при побудові найбільш загальних моделей, без яких, як показує історія людства, у нього б не було історії, принаймні такої. Чому? Та просто тому, що ефективний вибір (ПВ) можливий тільки при формалізованій системі моделей. Саме тільки тоді поняття, що є, по суті, назвами (ярличками) моделей можна зіставляти й обговорювати, а не регламентувати силою. Цей невеличкий відступ тільки для того, щоб ще раз читач, по-перше, замислився над тим, про що говориться, і по-друге? був готовий до того, що буде далі. Та для того, щоб не з’явилась ілюзія, що можна і далі мислити тільки взагалі, спробуємо дезагрегувати задачу Анни в досить загальному (формалізованому) вигляді. Про синтез моделей на основі мови математики буде спеціальний розділ, але можна спробувати вже зараз зрозуміти, що може дати формалізація, принаймні для постановки задач. Слід зазначити, що альтернативи і їхні композиції (плани) були різними протягом роману. Було б дуже цікаво побудувати відповідні графи для різних частин роману, але це спеціальна задача, що могла б зацікавити літературознавців. Щоправда, є підозра, що якби це було зроблено, то граф «роману», скажімо інвестора У. Кесселя з українськими підприємцями, можливо, не дуже б відрізнявся від графа Анни при відповідній інтерпретації понять. Так що знову ж таки є виправдання і далі залишатися з Анною, щоб не забувати вже визначену (сподіваюсь, для нас із читачем) істину: все, що існує — системи, і все відоме — моделі. 2.1.6. Прийшов час При яких завгодно інтерпретаціях істотно, що всі процеси відбувалися у часі й ті можливі події, що здавалися Анні важливими спочатку або про які, навпаки, взагалі не могло бути й мови (подія 9) підрозд. 2.1.1 зникали або з’являлися, зокрема відповідно до зміни ПВ — об’єктивних або суб’єктивних. Отже, якщо позначити буквою А множину альтернатив, то і вони самі, і їхня кількість n залежать від часу t (Аt, nt). Аналогічно залежать від часу і зв’язки між альтернативами та їхні можливі композиції. Якщо нумерувати альтернативи із самого початку і не змінювати нумерацію (а тільки додавати в міру виникнення нові), то можна вважати, що ?i, j? = ?i, j?t, де i, j = 0, 1,..., nt, а nt — загальна кількість пронумерованих на даний момент альтернатив. Якщо якась альтернатива i1 ставала несуттєвою після моменту t1, то ?i1, j?t = ? j, i1?t = 0 для всіх t > t1 і всіх j. Якщо, навпаки, після моменту t2 з’являлася якась нова можлива подія (наприклад, 7 або 9), то їй можна присвоїти новий номер i2, і її істотність («істинність») полягає, зокрема, у тому, що ?j, i2? t або ?i2, j?t не дорівнюють 0 хоча б для одного j при t > t2. Можна, звичайно, вважати, що важливість деяких альтернатив періодично залежала від часу — вони то були істотними, то ні. Як описувати їх за допомогою введеного формалізму, — очевидно. Відповідно до зміни в часі величини ?i, j? змінюються і матриця суміжності (4), а також напрямлені графи (діграфи), які можна побудувати на основі цих матриць. Прицьому в кожний даний момент матимемо якийсь визначений діграф, який ми назвемо фотографією динамічного графа — біграфа [32], об’єкта, що визначається матрицею суміжності, елементами якої є ?i, j?t відповідно для всіх i, j, t. У тій або іншій формі Анна повинна була аналізувати зміни в часі і числа, і характеру можливих подій і їхніх взаємозв’язків. Так що задача дуже не з простих. Але це задача вибору тих або інших альтернатив і їхніх композицій (планів) в умовах тих чи інших підстав для вибору, що змінюються залежно від обставин і характерів героїв. У такий спосіб ми вважаємо, що множина альтернатив (А), їхніх композицій (К) і результатів вибору (Р) в «Задачі Анни» залежить від часу А = Аt, К = Кt, Р = Рt,. Аналогічно підстави для вибору також залежать від часу (ПВt). Чи можна вважати, що характер залежності ПВ від часу визначає характер залежності Аt, Кt, Рt? Хоча питання і поставлене у дуже загальній формі, воно не таке просте, як здається на перший погляд. Це стає очевидним, коли його спробувати сформулювати у формі: чи визначали обставини вибір Анни або в неї все-таки була «свобода волі»? Щоб не обговорювати ці складні питання, ми використовуємо замість слів «обставини вибору» слова «підстави для вибору», вважаючи, що коли знати всі «підстави», тоді вибір визначений. Але річ у тім, що знати ми їх, як правило, не можемо, і тому для «свободи волі» завжди залишається можливість хоча б у вигляді «свободи помилок» або «свободи незнання». Отже, якщо відомо ПВt, то це якоюсь мірою визначає залежність Кt і меншою — Рt, залишаючи місце «свободі волі». Проте далеко не завжди наявність такої «свободи» є бажаною: адже цілком може бути, що «вільний» вчинок Анни все-таки просто був наслідком звичайного недогляду, незнання кращого і для неї і для навколишніх Р. Природно тому прагнути до більш повного визначення і підстав, і результатів вибору. У «Задачі Анни» ПВ залежать не тільки від часу, а й від тих або інших попередніх учинків Анни («контекстно залежні» СІ—КЗСІ), тому що ці вчинки впливали і на неї, і на інших, що, у свою чергу, призводило до зміни ПВ для самої Анни.
Вы читаете Інформатика інвестування
