Але оскільки найвидатніший, на мій погляд, вчений — І. Нью-тон вважав, що «в навчанні приклади важливіші за правила», то простежимо на цьому шляху і далі за Анною. Вона все-таки більш приємний попутник, аніж, скажімо, натовп «вузьких» спеціалістів, які фарбують граф Анни в різні кольори, включаючи червоний, і зчиняють у зв’язку з цією нехитрою операцією страшенний гвалт у товстих книгах. 2.1.3. Розширимо компанію? Після того як став, сподіваюсь, більш зрозумілим семантичний (а що це, згадайте частину 1) зв’язок між Анною Кареніною, У. Кесселем та ким завгодно в рамках однієї моделі (1) підрозд. 2.1.1 і в загальному випадку — матриці і графа Анни, зосередимось на аналізі вибору (перебору?) Анною різних композицій альтернатив. Як це вона робила (як це робимо ми і не можуть не робити навіть не економісти)? Тут, як звичайно, можна заперечити, що Анна — не обчислювальна машина (хоч і ІС), і їй нема чого безпосередньо перебирати всі варіанти, вона й так інтуїтивно знає, що краще і що гірше. Мислення не завжди зводиться безпосередньо до послідовного перебору. Можливо, це й так. Але безсумнівно, що в результаті мислення має бути зроблено вибір, при якому астрономічна кількість варіантів так чи інакше зводиться до малого числа, а кінець кінцем — до одного, що звичайно і пов’язується з тим або іншим рішенням. У цьому виборі нам допомагають і почуття, і інтуїція, і попередній досвід інших людей, втілений у закони, принципи і забобони. «…Вронський і Анна і далі сиділи біля маленького столу. — Це стає непристойно, — прошепотіла одна дама» [176]. Отже, «непристойно», а що це, по суті, означає? Тільки те, що так поводитись не можна, що відразу зменшує кількість варіантів тих або інших можливих вчинків, тобто полегшує вибір. У граничному випадку його взагалі немає. Жорстка система правил, що визначала життя вищого світу в часи Анни (і, наприклад, пролетаріату під час «його» диктатури), часом регламентувала поведінку будь-якої людини, по суті, до бездумного виконання цієї системи і звільняла її від необхідності вибору (цікавий зв’язок між тоталітарністю взагалі та її розфарбуванням у суспільні, етичні, економічні та інші «фарби»). В інші часи закони і правила були іншими, іноді, можливо, кращі (Стародавня Греція), іноді гірші (середньовіччя), на наш погляд. Але вони завжди були. І важко звільнитись від думки, що ці обмеження вироблені людством для полегшення розв’язання задачі вибору в зв’язку з неможливістю її розв’язати безпосереднім перебором. Але в такому разі далеко не завжди рішення може виявитися найкращим у тому або іншому розумінні. А найкраще рішення, навіть якщо його і знайдено, не завжди прийнятне. (не «найкраще» для кого?). Так чи інакше, Анна здійснювала деякий вибір. Підстави для вибору (ПВ) могли бути різні: почуття, логічні міркування, об’єктивні обставини, але вони були. І тут доречно дещо уточнити використовувану термінологію. Насамперед ті первинні альтернативи, що їх Анна вибрала, не є, очевидно, ні єдино можливими, ні вичерпними. А чому б, наприклад, Анні не розглянути альтернативу «я порву з цим суспільством». Вона неприйнятна для Анни, але об’єктивно можлива. Проте можна, зрозуміло, придумати й такі альтернативи, що в той час були, у принципі, неможливими (наприклад, «я піду на курси математиків-програмістів»). Ті самі міркування можна висловити і про композиції альтернатив. Таким чином, ПВ можна умовно розбити на дві частини: 1) ПВ, що не залежать від Анни і мають об’єктивний характер; їх ми назвемо обмеженнями (О); 2) ПВ, що визначають той або інший вибір самої Анни; такі ПВ ми назвемо суб’єктивними критеріями (СК). Так, умови ?i,i? = 0 при будь-якому i можна було б вважати наслідком обмеження типу: «ніяка подія не здійснюється двічі підряд». Скажімо, розлучатися двічі підряд із Кареніним абсурдно в усіх випадках. А от бажання вчинити так чи інакше припустимо віднести до СК. 2.1.4. Дороги… які ми вибираємо Але виникають ті тонкощі, про які варто сказати явно. Якщо вважати, що СК Анни визначають завжди її оптимальний план, то тоді за самим визначенням СК вона вчинила оптимально й обговорювати, по суті, нічого. Однак, якщо думати, що вона зробила вибір не відповідно до своїх СК, то, природно, постає запитання, а в зв’язку з чим? Запитання не таке безневинне, тому що, зрештою, воно пов’язане із визначенням такого поняття, як особистість (інформаційна система — ІС?), і з масою інших, не менш неясних понять. У цьому обговоренні припустимо, що в Анни є «помилкові», «хибні» й «істинні» СК, про які вона нічого не знає. Наприклад, керуйся вона «істинними» СК, їй взагалі варто було б абстрагуватися від свого суспільства і поїхати в Лондон до Герцена випускати «Дзвін». Але в такому разі це, мабуть, була б уже не Анна Кареніна, а хтось інший. Це не означає, що виключається можливість зміни СК. Але мова просто йде про визначену послідовність. Спочатку вибір при даних СК, а вже потім можлива зміна і самих СК, тобто СК інерційніше за вибір альтернатив (яких?). Тому буде прийнято таку умову: Анна вчинила оптимально, якщо ніяка додаткова інформація про інші можливі плани не змінила б її вибір. Іншими словами, ми приймаємо гіпотезу про те, що первинною причиною неоптимальності плану для Анни була недостатність інформації про інші можливості (як вам, читачу, зв’язок із поняттям «демократія»). Якщо використати «інформативну» термінологію першої частини, то принцип ІС—СІ для Анни як ІС реалізувався неоптимально у зв’язку з неповнотою множини відповідних їй СІ. Ця неповнота може бути пов’язана з різними причинами, але одна з головних — це обмежений час аналізу наявної інформації. Ми вже бачили, що навіть у межах десяти альтернатив кількість планів, очевидно, дуже велика. Тому як би там не було, до розгляду допускаються далеко не всі плани, особливо в умовах обмеженого часу, і який би «немашинний» метод аналізу не був у Анни, вона могла б упустити оптимальну для себе (своїх СК) можливість. Щодо неповноти СІ для інвесторів в умовах України, то аналіз цієї ситуації в термінах, скажімо, законодавства, що визначає О (СК?), чи інших СІ читач може зробити без усяких труднощів самостійно. Зв’язок цих понять з основними принципами моделювання (ПІБ, ЕКА, ЕПЦМ,…), що їх на інтуїтивному рівні було введено в першій частині книги, залишимо поки що на тому самому рівні для роздумів читачеві. Єдине, на що хотілось би звернути його увагу — це очевидний зв’язок критеріїв вибору з поняттям дедуктивного компонента моделей. Та повернімося до більш приємної компанії. Попередній вибір альтернатив і планів, оптимальних для СК на початку роману, прекрасно описаний Л. М. Толстим: «Вона перебрала всі свої московські спогади. Усі були гарні, приємні. Пригадала бал, пригадала Вронського і його закохане покірне обличчя, пригадала всі свої стосунки з ним; нічого не було соромітного. А водночас на цьому самому місці спогадів почуття сорому посилювалося, начебто якийсь внутрішній голос саме тут, коли вона пригадала про Вронського, говорив їй: «Тепло, дуже тепло, гаряче» [176, с. 891]. Чи не вважає читач, що ця цитата дуже нагадує стан брокера на перегрітому фондовому ринку? Але це так, тільки аналогія, а що це, читачу, означає? Та повернімось до Анни. 2.1.5. Терпець увірвався І тут читач-економіст може втратити терпець — при чому тут якийсь там роман, коли мене цікавить, скажімо, фінансова теорія. «З точки зору фінансової теорії інвестори, приймаючі рішення про фінансові вкладення, керуються, по-перше, власними цілями і уявленнями відносно ризику і прибутку, по-друге — оцінкою інвестиційних можливостей, пропонованих ринком, тобто цілями і перевагами фінансових активів. Наскільки точно інвестор визначить істинну вартість активу, залежить від того, наскільки повно він поінформований відносно всіх факторів, що впливатимуть на майбутні прибутки» [130, с. 110]. Якщо в наведеній цитаті, яку взято з явно економічної книги майже випадково, зробити просто заміну деяких слів, скажімо, «власними цілями і уявленнями» — замінити на СК, а обмеження — О пов’язати з «оцінкою інвестиційних можливостей, пропонованих ринком», тобто підстави для вибору — ПВ поділити на СК і О, або (за Мертенсом) на «по-перше» і «по-друге», то ми говоритимемо про одне й те саме. Я вже не кажу про інформованість, тим більше, що поки взагалі не дуже ясно, що це таке.
Вы читаете Інформатика інвестування
