згідно з ЕПЦМ, раніше — в U-мові, а зараз пробуємо ці поняття уточнити. Зазначимо, що терміни «номіналістичний» і «реалістичний» побудовані на базі назв двох основних філософських шкіл, що існували в середньовіччі. Не варто вважати, що поняття Р-моделі є дещо надуманим. Звернімося знову до міркувань Анни. Вона явно будує Н-модель системи своїх стосунків з іншими людьми. Але як? «…Що ж Кіті перестане так дивитися…? Ні.» і т. д. Хіба це не перевірка істинності якоїсь частини загальної Н-моделі, що будується зіставленням її частин із якоюсь іншою системою, Р-моделлю, істинність якої для Анни беззаперечна. У протилежному випадку, що ж дозволяє Анні сказати «ні»? Та Бог з нею, з Анною. За такою самою схемою в принципі мислять всі і навіть дійсно видатні економісти. Ось початок класичної праці А. Сміта: «Найбільший прогрес у розвитку продуктивної сили праці і значної частки мистецтва, уміння і кмітливості, з якими він направляється і використовується, стали, видно, наслідком поділу праці. Результати поділу праці для господарського життя суспільства в цілому найлегше усвідомити, якщо ознайомитися з тим, як він діє в якому-небудь окремому виробництві» [4, с. 83]. Перша частина є явна Н-модель можливого (зверніть увагу на обережність А. Сміта) зв’язку продуктивності праці і поділу праці. Але тут же в другій частині А. Сміт пропонує, по суті, деяку Р-модель (окреме виробництво), на якій «можна усвідомити», а значить, і перевірити істиність пропонованої моделі. Можна, правда, заперечити, вважаючи, що «усвідомити» — не означає перевірити істинність, але який сенс «усвідомлювати» на моделі, істиність якої під сумнівом? Важко втриматись, щоб не спробувати поки що на рівні «видно» «усвідомити» Н-модель А. Сміта в рамках ІНФОРМАТИКИ (можливо, саме в цьому сила великих вчень — адже хочеться, щоб інформаційний переріз із ними був побільшим). Так чому «поділ праці» визначає «найбільший прогрес…»? «Очевидно» тому, що побудувати модель складної системи (що б вона собою не являла) зразу значно важче, ніж зробити це по частинах. Саме в цьому суть еволюційного програмно-цільового методу — ЕПЦМ, який, сподіваюсь, є Р-моделлю динаміки створення довільних моделей і систем. Читач (зі схильністю до гумору): — Навіть ІС? — А хіба, вибираючи собі дружину чи чоловіка (якщо і дівчата мають таку схильність, у чому дехто, наприклад, Ф. Ніцше, здається, сумнівалися), Ви не балансуєте між Вашими програмно-цільовими рішеннями та еволюційним процесом..? 2.2.2. Діалог з Оксаною Синтез Н-моделі будь-якої системи передбачає перевірку істинності частин, фрагментів, етапів, підмоделей створюваної Н-моделі, тобто будь-яка система може виявитися і Н-моделлю і Р-моделлю. Більш того, після синтезу Н-моделі її перевірка зрештою здійснюється порівнянням із вихідною системою (нехай в інший момент часу і за якимись іншими показниками). Тому, позначивши одну з систем буквою S1 — а іншу — S2, й умовившись, що стрілка спрямовується від МС до СМ, можна записати: (S1 > S2) \/ (S1 < S2), (1) де символ «\/» позначає слово «або». Тобто та сама система S1 є то МС, то СМ (і тоді МС стає інша). Але при цьому спочатку S2 є Н-моделлю, а потім S1 — Р-моделлю. Якщо прийняти в ряді випадків додаткову умову, що стрілка зліва праворуч — це перехід до Н-моделі, а справа ліворуч — до Р-моделі і позначити деяку множину систем символами S1, S2,…, то можна побудувати діаграми, що характеризують взаємозв’язок Н- і Р-моделей у кожному конкретному випадку. Та сама система може мати, зрозуміло, найрізноманітніші Н-моделі, що можна умовно записати у вигляді: (S0 > Si), i = 1,…, n. (2) Але одна і та сама Н-модель може бути прийнята для найрізноманітніших систем: (Sj > S0), j = 1,…, m. (3) У першому випадку можна вважати, що система описується з різноманітних точок зору. Так, країну можна описувати як географічне поняття, економічну систему, множину юридичних чи фізичних осіб ...людину — як фізичну істоту чи набір молекул і т. д. У другому випадку про Н-модель S0 можна сказати, що вона є абстрактною, оскільки вона є Н-моделлю для багатьох систем. При цьому інтуїтивно «ступінь абстракції», очевидно, якось пов’язаний із кількістю систем, що їх описує дана Н-модель, і зростає разом із цією кількістю. Повернімо стрілки в діаграмах (2) і (3). Тоді дістанемо такі діаграми для співвідношення МС і СМ: (S0 < Sj), (4) (Sj < S0). (5) Діаграма (4) означає, що S0 є Р-моделлю для систем Si. Тепер систему S0 уже нелогічно називати абстрактною. Так, конкретна людина може бути Р-моделлю, на якій перевіряються в колективі (чи ще в якійсь ІС) початкові уявлення (Н-моделі) про неї як працівника, громадянина і людини; якась країна може бути «полігоном» для перевірки різних моделей її розвитку… На відміну від діаграми (3), де S0 — Н-модель, можна сказати, містить тільки найістотніші риси, притаманні системам Si, у діаграмі (4) S0, будучи Р-моделлю, є синтетичною, комплексною системою, на якій можна перевірити різноманітні Н-моделі. У свою чергу, діаграма (5) означає, що (дедуктивну) Н-модель S0 можна перевірити на найрізноманітніших системах (Р-моделях). Тут слід зазначити, що запропонована формалізація, звісно, не є єдино можливою, як і всяка інша формальна чи неформальна модель. Наскільки вона може бути корисною і взагалі прийнятною, залежить від СК чи взагалі ПВ читачів і наукової громад- ськості. А це визначається, в кінцевому рахунку, агрегацією співвідношень (4) тією самою науковою громадськістю і відповідними інформативним і інформаційним перерізами, що зрештою приведуть до тієї чи іншої зв’язності. Може здатись, що ми щось дуже далеко відійшли і від економіки, і навіть від нашої Р-моделі — Анни Кареніної. Але ж чим, власне, вона займалась весь час? Спочатку я написав «вільний від кохання й інших приємних чи неприємних турбот», але ж, враховуючи перший розділ, сподіваюсь, що читач поділяє мою думку, що яка завгодно діяльність людини, навіть «конкретний труд» (кохання теж), все-таки зводиться не до «пригноблення трудящих», чи ще якихось червоних розфарбувань графа Анни, що породжують привиди, які ще десь блукають, а до розумової діяльності, пов’язаної з управлінням енергією і ресурсами, звісно, з урахуванням класових, касових, а може, просто інтелектуальних можливостей. А думати — це якраз і займатись аналізом і агрегацією співвідношень (4) для різних Анн чи будь-яких інших систем за допомогою інтелектуальних механізмів, які ми ще хоч і не знаємо повністю, але намагаємось якось описати, тобто побудувати їхню модель, зокрема ту, термінологія до якої пропонується. Якщо читач прискіпливий (нехай це буде читачка, яку називатимемо далі Оксаною, з урахуванням української специфіки). Оксана в усякому разі засвоїла введену термінологію, і може єхидно запитати: «Усе це в кращому разі якась Н-модель, а чи існує хоч якась відповідна Р-модель, хоч би аналізу та агрегації співвідношень (4)»? Припустимо, що наведені роздуми Анни не переконали Оксану, що Анна якраз цим весь час і займалась. Наведемо іншу Р-модель, про яку ми багато говорили в першій частині. Ця Р-модель — ринок, де агрегуються співвідношення (4) багатьох різних суб’єктів ринкових відносин: від пацієнта до президента.
Вы читаете Інформатика інвестування
