(ПМД...) і реалізують ПІБ на основі ЕПЦМ. 2.2.5. Читачі думають Здається, тепер стало ясніше все те, про що йшлося раніше. Читач: — Щодо «раніше», може, і ясніше, а от стосовно цього пункту, як так, то — ні. По-перше, чому замість чи поряд із введеним терміном ступінь системності (СС) використовується і термін рівень абстрак¬ції, — як тут з Оккамом? По-друге, якщо стосовно формули (1) підрозд. 2.2.4 більш чи менш ясно, що означають крапки в її кінці, то що вони означають у формулі (2) підрозд. 2.2.4 — неясно. По-третє, чи має якесь значення напрям стрілочок у тих самих згаданих формулах? По-четверте, де обіцяні «технічні» спрощення? …поки що досить. — Якщо читач поставив ці запитання, то я дуже задоволений, бо це означає, що наша зв’язність (яка?) з ним збільшується. Але комплімент (кому?) не допоможе. Треба відповідати. По-перше, справді можна було б, у принципі, обмежитись тер¬міном СС (адже не систем немає), але при розгляді різних систем слід вводити атрибути, які б характеризували ту чи іншу систему. Деякі з цих атрібутів характеризують досить великі класи систем, наприклад, ІС і СІ. Тому зручно мати відповідні (нехай навіть деякою мірою ненезалежні терміни), які б допомагали звер¬нути увагу на ці особливості. Так, наприклад, якщо приписати громадянину СС(ІС1)=1, то для фірми СС можна вважати таким, що дорівнює 2, а для держави, скажімо, — 3. Між іншим, можна, враховуючи попередню інформацію, просто писати ІС1-людина, ІС2-фірма, ІС3-держава (це вже дещо і до «по-четверте»). Але коли мова йде, власне, про СІ, то тут інколи зручніше говорити про рівень абстракції. Я сказав тут не все, але нехай читач подумає… По-друге, крапки у формулі (2) підрозд. 2.2.4 означають те саме, що й у формулі (1) підрозд. 2.2.4 — можливе продовження дедуктивного шляху дезагрегації моделей. А от як позначати ступені системності, менші за l, це питання скоріше до «по-четверте». Тому поки що його відкладемо. По-третє, все залежить від домовленості. У принципі, можна використати (якщо це можливо в конкретному випадку) ті умови, що описувались на початку розділу. Можна просто домовлятись щоразу, що саме індексують стрілочки (морфізми), або робити відповідні помітки на них типу: , читач може пофантазувати… Тепер по-четверте. Звісно, наведені позначення, м’яко кажучи, не дуже зручні. Спробуємо їх спростити, використовуючи напрям І?Д. Повертаючись до (3) підрозд. 2.2.2, говоритимемо, що модель моделей — модель2, модель моделей2 — модель3. Так, S3 є моделлю3 стосовно S1. У загальному випадку будемо говорити, що деяка модель S є метамоделлю, а якщо вони (моделі) належать різним рівням аб- страктності в рамках діаграми типу (1) підрозд. 2.2.4 (метамодель = модельl; l > 1; при l = 2 метамодель — теорія). Такий спосіб індексування рівня абстрактності моделей дає змогу, як це уже зазначалося, розглядати цей рівень формально як деякий ступінь (системності) однієї моделі (системи) щодо іншої. Якщо S і T — дві моделі, то ступінь системності S віднос-но T позначатимемо, несуттєво узагальнюючи попередню домовленість, так: CC(S/T) = l, якщо S — модельl T. А чи можна розглядати CC(T/S), беручи за «початок відліку» більш абстрактну модель S, обертаючи, наприклад, стрілки в діаграмі (1) підрозд. 2.2.4, або розглядаючи діаграму (2) підрозд. 2.2.4? Тут формально є дві можливості — використовувати дробові або від’ємні показники. Дробові «ступені системності» зручно використовувати при індексуванні безпосередньо символа моделі. Якщо, наприклад, узяти CC(T/S)=1/2, то тоді припустимий запис T = S1/2 і S = T2, що можна вважати скороченням фрази: S — модель моделі T. При цьому CC(T/S) • CC(S/T) = 1. У деяких випадках зручнішим може виявитися введення від’ємних «ступенів системності». Наприклад, CC(S/T) = +2 і CC(T/S) = –2 приводить до «співвідношень» S — модель2 T; T — модель–2 S, звідки ясно, що в усіх випадках CC(S/T) + + CC(T/S) = 0, що іноді зручніше, і «алгебра відповідає логіці». Такий спосіб індексування формально зручний під час аналізу складних «багаторівневих» моделей. Оскільки інтуїтивно будь-яка модель є системою (і навпаки?), то, очевидно, така символіка може виявитися правомірною й у цьому випадку. Все це поки не більш ніж можлива ілюстрація шляхів виникнення абстрактних понять і формалізованих Н-моделей на основі узагальнення деяких спостережень відповідно до «індуктивної» діаграми (3) підрозд. 2.2.2. Справді, спостерігаючи деякі конкрет¬ні формальні закономірності в позначеннях, ми приходимо до поняття ступеня системності, що відповідно до «дедуктивної» діаграми (5) підрозд. 2.2.2 може мати сенс (Р-моделі) у набагато більшій кількості випадків. Тепер, щоб покінчити з «по-четверте» читача, можна спробувати знайти інші позначення для «багаторівневих» моделей типу (1) і (2) підрозд. 2.2.4. Можливо домовитись, використовуючи досвід комп’ютерів, застосувати позначення, що використовуються при індексуванні послідовно вкладених папок і файлів, із відповідними застереженнями. Так, можна було б, наприклад, записати: для Д?І і аналогічно з іншим напрямом прямої риски — для І?Д. Формули (1) і (2) підрозд. 2.2.4 могли б мати відповідно вигляд: (1) . (2) Ця форма запису, напевне, простіша, але менш наочна (чому я й починав із досить громіздкої, але все ж наочної форми). Звісно, можливі й інші форми запису (наприклад, замість «рисок» ставити «крапки» чи ще якісь позначення), які індексують, напевне, одну із найважливіших властивостей не тільки людського мислення, але, й в більш загальному випадку, моделювання взагалі. І нарешті ще одне суттєве питання: а яке відношення ця моя самодіяльність має до сучасної «загальноприйнятої» термінології. Лапки поставлено, бо сучасне вже за своєю «вдачею» не може бути загальноприйнятим, і тому самодіяльність в усякому разі допустима. А проте,
Вы читаете Інформатика інвестування
