— Може й так, але ж я не закінчила… і дорівнюють цьому поняттю як за змістом, так і за обсягом. — Якщо Ви так вважаєте, то значить, не можна сказати звичайною мовою: об’єднаємо в одне поняття «Ознаки» і Ознаки, і Функції, і Методи, чи може слід замінити у формальному запису «&and» на «&or» і сказати, що об’єднаємо в одне поняття «Ознаки» або Ознаки, або Функції, або Методи… — Треба поміркувати, але ж навіщо Ви записали формальні вирази? — Саме для цього… Та поки Ви міркуватимете, дамо слово іншому читачеві. Володя: — Я не зрозумів, між іншим, і раніше, але не наважився запитати, чому у правій частині АСА-діаграми не напрямлені стрілоч¬ки, а просто якісь лінії? — Спробуймо інтерпретувати АСА-діаграму за різних припущень, зокрема стосовно етапу «адаптація» (права частина). Та почнемо… з лівої. Якась ІС(1), скажімо держава (чи Ваш сусіда), у процесі функціонування вирішила поліпшити власні (політичні &and торговельні &and...) відносини з іншою державою (сусідом) — ІС(2) (набридло сваритися), тобто визначила проектовану ціль («поліпшити»), яка позначена Ц(1.2). Ця ціль може бути реалізована в рамках якихось ознак (О(1.2)) за допомогою відповідних інформативних систем — СІ (1.2), скажімо угод про співпрацю. Ці угоди можуть по-різному регламентувати в принципі як ІС(1), так і ІС(2). Для спрощення на початку припустимо, що ці угоди, оскільки їх ініціювала ІС(1), в усякому разі на початку не дуже помітно регламентують функціонування цієї системи. А ось щодо ІС(2) можливі, як то кажуть, варіанти. Угода може тією чи іншою мірою визначати як окремі категорії, притаманні ІС(2), так, у принципі, і їхню пріоритетність. Так може статися, що взагалі Ц(1) визначатимуть Ц(1.2), скажімо: Ц(1) > Ц(1.2). При цьому стрілочка (морфізм) символізує визначеність категорії Ц(1.2) категорією Ц(1), що в ряді випадків можна трактувати як епіморфізм, який в категорії множин відповідає відображенням «на» (сюр’єктивне). А далі, держава — ініціатор поліпшення відносин (як і Ваш сусіда) може заявити, що, оскільки Вона на це йде, то Ваші цілі Ц(2) мають визначатися вже самим фактом ініціації Ц(1.2). У такому разі (це я відповідаю Володі) у правій частині АСА-діаграми лінію можна було б замінити на стрілочку, тобто індексувати морфізм (можливо, також епіморфізм, а можливо, і щось на зразок ізоморфізму, якщо вважати, наприклад, що ІС(1) повністю визначає Ц(1.2)): Ц(1.2) > Ц(2). Це може по-різному впливати на взаємозв’язки Ц(2), О(2) і ІС(2), тобто на вигляд правої частини АСА-діаграми, перетворюючи якісь лінії на стрілочки, а отже, виникає та чи інша відповідна регламентація (пріоритетність) означених (і неозначених) категорій ІС(2). Наочний приклад: у тоталітарних системах, коли ІС(1) — дик¬татор, «адаптація» решти ІС (і напрямом стрілочок) буде відповідною. Читачеві, тим більше Володі, звісно ж ясно, що замість якоїсь цифри (наприклад, «2») як аргумент можна використати змінні і говорити про множини тих чи інших понять і категорій, тобто, наприклад, права частина АСА-діаграми може індексувати не обов’язково одну ІС. Звісно, це стосується і всіх інших понять АСА-діаграми. До слова, кажуть, що коли відомий у свій час французький письменник А. Жид запитав у Й. Сталіна, чи не забагато вусатих портретів (тобто СІ) на вулицях, вождь і вчитель «скромно» відповів щось на кшталт — «значить, народу потрібно». Так чи інакше можливі морфізми (або ж і функтори) між різними (моделями, поняттями, КС, предметними рубриками, категоріями,…) є АСА-діаграмами. Іра (нагадую — та, що все знає): — Автор знову починає поводитися непристойно, змішуючи різні поняття, які, між іншим, раніше він розрізняв. Нагадаю, що їх треба спочатку визначити відповідно до визначення поняття «визначення» (див., наприклад, [99])… а інакше якось просто не зручно і взагалі… — де логіка? — Правильно, я й визначав і визначаю їх так, щоби було зручно, а це не стан, це — процес… а логіка — далі. 3.1.6. Логіка як найпростіша факторизація зважуванням Уявімо, що в нас є терези, які не мають ніякої шкали, а лише можуть фіксувати, чи є якась маса у предмета, що зважується, чи немає, або ж нехай існують гроші, де існує тільки одна «нерозмінна» одиниця. Як Ви вважаєте, чи міг би існувати ринок, якщо ми вже говоримо про економічні категорії? Уявити це важко, а зрозуміти, що з цим пов’язано, спробуємо. Досить очевидно, що складні системи можуть існувати лише в тому разі, якщо їх факторизують ті, хто ними управляє, на моделі з досить «сильними» шкалами (порівняйте підрозд. 2.5.4), бо інакше буде неможливим своєчасний вибір відповідних «управлінських» альтернатив, що завжди пов’язані з якимись цілями (не забувайте про АСА-діаграму). Тому існують такі СІ, як гроші, чи такі ІС, як терези, що дають змогу використовувати під час моделювання складних систем досить сильні, у принципі — абсолютні шкали. Іншими словами, як кажуть, щоб зробити правильний вибір (задовольнити ту чи іншу ціль), треба все ретельно зважити або добре подумати. Чи не здається Вам, читачу, що в цьому випадку звичні вирази природної мови дозволяють наблизитись до загадки мислення, як «зважування» альтернатив? Ми до цього звикли, і тому нам важко уявити сучасну цивілізацію з однією «нерозмінною» грошовою одиницею, або терезами без шкал, або… читач придумає можливі «нісенітниці» й сам. Але ж класична логіка, на перший погляд, уявляється саме однією з таких «нісенітниць». Річ у тім, що (класична) логіка оперує у принципі з різними моделями, поняттями… (див. вище), реалізуючи, по суті, кінець кінцем морфізм у множину, що складається з двох елементів (скажімо, true, false або — 1,0, або…). (Випереджаючи можливі закиди в довільному нав’язуванні «категорійної» мови логіці, лише наведу назву однієї цікавої книги Р. Голдблатта [177].) Так-от, саме логіка (засобами своїх різних мов), незважаючи на цю свою «неповноцінність» дає нам можливість формалізувати деякою мірою процес синтезу моделей, що задовольняють ті чи інші цілі, як якихось комбінацій інших моделей, понять… (знову ж таки — див. вище), по суті, з єдиною метаціллю — вибрати якусь альтернативу в надскладних СІ, тобто розв’язати задачу Анни (звісно, інакше, ніж вона). Читач (меланхолік): — Ну ясно: і ти правий, і ти, і ти… так що всіх вилікуємо… — Це правда, питання не таке вже й просте, принаймні на перший погляд. — І на другий — теж, бо якщо нема ніяких шкал, то як Ви доведете, що Вас знову на ринку чи навіть у магазині обважили, хоча, правда… обважать і зі шкалами. Та все ж цікаво, як автор вийде з того глухого кута, в який сам себе загнав: з одного боку, без «сильних» шкал неможливо, а з іншого — без логіки, яка тільки й знає дві можливості, — теж. Хоч, напевне, якось вийде, бо всі ж праві… — Справді, логіку можна було б визначити як спосіб факторизації зважуванням на двохелементну множину (для подальшого — булева факторизація, або зважування). Але чого, яких моделей? Якщо Вам вдасться подати будь-яку модель як композицію якихось інших моделей (тобто якось її дезагрегувати), але так, аби морфізм моделі в той чи інший елемент множини {true, false} визначався такими самими властивостями підмоделей (а при потребі — їхніми підмоделями і т. ін.), то можна буде зробити висновок стосовно вихідної моделі на основі
Вы читаете Інформатика інвестування
