Інформатика інвестування

цієї послідовної дезагрегації (згадайте принцип ЕКА). — А як же зі шкалами, які мають бути досить сильними, а у принципі — абсолютними (а не «примітивними» — двохелементними, булевими)? — Читач, можливо, підзабув, що будь-яке число можна подати у двійковій системі числення, тобто синтезувати довільну шкалу чого б то не було багаторазовими «зважуваннями» якихось елементів цього «чого б то…». — Еге ж, можна, якщо ці «елементи» якось виділити, для чого та сама логіка і потрібна, або застосувати якийсь інший інструмент факторизації, що може оперувати із «сильними» шкалами… Хоча, якщо завжди купувати за одну «нерозмінну» гривню, а тобі будуть зважувати хоч щось, то, може, «у середньому» з голоду й не помремо, але боюсь, телевізора не буде. Щоправда, і «конкорди» не будуть розбиватися, бо їх теж не буде, отож хоч так, хоч так… все одно нічого хорошого. — Зауваження читача, хоч і не дуже оптимістичні, та в цілому, напевне, слушні. Єдине, що слід зазначити, що цей самий «інструмент факторизації» у принципі на будь-які шкали існує. Це U-мова. Але це тільки «у принципі», бо реально ми часом факторизуємо «у середньому», майже так, як описав читач (меланхолік), вводячи, по суті, ті чи інші міри ймовірності, істинності тощо. Але якщо нам вдається синтезувати сильні шкали коректно — так, щоб однозначно, а не «в середньому» «зважувати» альтернативи, тоді починають літати «конкорди», які все ж таки не завжди розбиваються, можна дивитись телевізор і взагалі виникає динаміка зв’язності ІС, що зветься прогресом. Щоправда, для того щоб для такої множини різних систем на основі U-мови синтезувати модель, що дозволяє абсолютні шкали, треба… бути Ньютоном. Але його вже (а може, ще) нема, і тому нема й відповідних моделей, скажімо, в економіці чи психології, де висновки, що не кажіть, а робляться «у середньому». Але ж, «зважуючи» величезні множини альтернатив, вибір людство все ж якось робить, а може, «у середньому» і правильний, з поступовою дезагрегацією і використанням « сильніших» шкал. І от тут, зокрема, великою заслугою саме логіки є те, що вона формально зафіксувала той факт, що цей вибір за тих чи інших умов реалізується, ввівши поняття імплікації (&implies), що формалізує достатню умову реалізації якоїсь події. Читач («чистий» гуманітарій): — Розуміння достатньої і необхідної умови реалізації… є природною властивістю людського мислення і вводити якісь позначення (між іншим, абсолютно різні у різних авторів) просто ні до чого… — Щодо «різних позначень», то це справді так, але чому б і ні, якщо комусь зручно, тим більше що їх не так багато і легко запам’ятати, якщо почитати (що обов’язково слід зробити, навіть «чистим» гуманітаріям), дійсно цікаві книги з логіки. На деякі з яких я, зокрема, посилався. Мені ж поки що зручно (чому, буде ясно в кінці цього підрозділу) ввести такі не дуже вже й загальноприйняті позначення (булевих) логічних сполучників [98]. На доповнення до введених раніше: &not — «ні, не» (заперечення), &iff — «якщо і тільки якщо..., то (необхідна і достатня умова)». А от щодо «розуміння», то хотілося б, аби гуманітарій пояснив, що «сказав» комп’ютер, видавши (самостійно!) таку спочатку досить просту «думку», що складатиметься тільки із двох, скажімо, КС, об’єднаних найпростішими логічними сполучниками… — Нічого не збираюсь пояснювати, бо все написане вище стосується або реклами, або ненаукової фантастики, бо комп’ютер може «сказати» тільки те, що в нього заклала людина. А що ж до «думок», то мені прикро, що в декого вони справді на рівні комп’ютерних. — Якби-то — це я відносно «думок» деяких «гуманітаріїв», які досі так і не знають, куди ж ми всі з ними йдемо. А от говорити комп’ютер вже може, і навіть різними мовами, та я, звісно, мав на увазі не те, а можливість отримати від нього інформацію, яку без його допомоги ми й зрозуміти не зможемо. І не тому, що вона надто вже складна, а скоріше тому, що ми часом надто прості. Саме через це ми почнемо розглядати деякий логічний вираз, синтезований комп’ютером повністю самостійно (як — поясню далі), що має всього лише дві змінні a і b, що можуть позначати довільні поняття. При цьому я зовсім не впевнений, що цей «розгляд» буде такий вже безхмарний, хоч ітиметься, повторюю, всього лише про два конкретні, скажімо економічні, поняття. А йому, комп’ютеру, дуже просто синтезувати аналогічно вирази із сотнями і тисячами понять і проаналізувати їх, так, так… із нашою допомогою, але ж не навпаки… 3.1.7. «Реформи і порядок». Діалог із комп’ютером Так-от такий собі синтезований комп’ютером вираз, про який я не мав уявлення (що він буде саме таким), аж поки не побачив його на екрані: &or(&not(a) &and &not(b), b &and &not(a), a &and &not(b)). (1) Для наочності замінимо логічні оператори на слова звичайної мови (це теж, звісно, зробив комп’ютер). Маємо: або (не (a) і не (b), b і не (a), a і не (b)). Нехай, скажімо, «a» — скорочення КС «реформи», а «b» — ... «порядок». Тоді «думку» комп’ютера з деякими незначними «людськими» доповненнями можна було б зрозуміти так: «або ні реформ, ні порядку, або порядок без реформ, або реформи і ніякого порядку». А що, думка цікава, згодьтесь, що подумати є над чим. Ну а для початку непогано було б зрозуміти, як можна «зважити» це висловлення (хоч би на терезах без шкал, тобто, якщо міра тільки булева). Для цього спробуємо, згадавши АСА-діаграму, провести такий собі аналіз (права частина АСА-діаграми) стану в Україні, вважаючи сЦ := «подальше існування», що цілком природно для існуючих систем. Домогтися ми цього хочемо за допомогою таких категорій (сФ чи сМ залежно від класифікації), як «реформи» і «порядок». Формально можна сказати, що йдеться про «істинність» чи «хибність» цього виразу відносно вибраної цілі. Тобто, як про це вже йшлося, істина відносна і залежить від вибраної цілі (у загальному випадку — від деякої метамоделі, яку модель, що розглядається, має задовольняти). Тільки тоді можна говорити про «зважування» і, зокрема, перетворення якоїсь логіч¬ної форми у висловлювання, що може бути або істинним, або хибним. Так-от, для подальшого існування (сЦ), якщо повірити ком-п’ютеру, має бути істинним — (1) і його «людський» переклад (вже висловлення, оскільки задано метамодель!) наведено вище. А що, схоже на істину?! Але цікаво, як залежить істинність цього висловлювання від його складових? Для початку поставимо, скажімо читачеві-гуманітарію, запитання, чи можна це (у принципі просте) висловлювання спростити. Іншими словами, чи не занадто ми з Вами, читачу, багатослівні в цьому разі. Не знаю, що відповів читач, а от комп’ютер помітно скоротив свій же вираз (1): &not(a) &or &not(b). (2) Тобто, він може зараз звучати так: «нема реформ або нема порядку». Отож комп’ютер вважає, що зберегти сучасну ситуацію в Україні можна, якщо не проводити реформ (при цьому можна наводити чи не наводити порядок), або не наводити порядок, незалежно від «ставлення» до реформ. Що цей вираз еквівалентний вихідному, що його комп’ютер синтезував спочатку, чесно кажучи, до мене дійшло не зразу, і я вирішив перепитати комп’ютер, чи справді це так. Ось копія запитання комп’ютеру і його відповідь (комп’ютерне КС «bequal» мовою програми Maple означає саме запитання: «Чи еквівалентні