Який зв’язок пЦ3, скажімо, з пЦ5? Конкретніше, яка з цілей є необхідною, а яка достатньою умовою реалізації іншої? Чи може вони незалежні повністю або частково? Здається правдоподібним, що «підвищення конкурентоспроможності національної економіки» є скоріше необхідною, ніж достатньою умовою «інтеграції України до Європейського союзу», тобто без реалізації пЦ3 про будь-яку «інтеграцію» годі й говорити, хоча пЦ5 — в принципі достатня умова для пЦ3. Але тоді маємо формально: пЦ5 &implies пЦ3. (1) Як відомо, імплікацію можна «читати» звичайною мовою по-різному: «Якщо пЦ5, то пЦ3» (тобто якщо «інтеграція України до Європейського союзу», то «підвищення конкурентоспроможності національної економіки»), або (перелічимо далі деякі можливості тільки в позначеннях): «пЦ5 тоді, коли пЦ3»; «у випадку пЦ5 виконується пЦ3»; «пЦ3, якщо пЦ5»; «для пЦ3 достатньо пЦ5»; «для пЦ5 необхідно пЦ3»; пЦ5, тільки якщо пЦ3» і т. ін. Але ж таке «семантичне розмаїття» може привести під час обговорення, особливо якщо думати не про логіку, а наприклад, про політику, до, скажімо обережно, різних результатів, що, можливо, ми й спостерігали протягом останніх років. Тому прискіпливий аналіз логіки висловлювань, а тим більше програм, від яких залежить доля цілого народу, — це не просто вправи (як у цій книзі), а обов’язок тих, хто повинен мати не тільки права. Проілюструймо й далі складність питання. А може, правдоподібною є і «обернена» гіпотеза, що «підвищення конкурентоспроможності національної економіки» — достатня умова для «інтеграції України до Європейського союзу», або: пЦ3 &implies пЦ5. А наскільки вона реалістична, хоч і, можливо, бажана? Модель (1) можна, між іншим, розуміти й так, що причиною «підвищення конкурентоспроможності національної економіки» може бути її «інтеграція… до Європейського союзу». Проте, оскільки причина не може передувати наслідку, цей висновок хотілося б видозмінити, вважаючи, що бажання «інтеграції… до Європейського союзу» може тільки бути однією з причин «підвищення конкурентоспроможності національної економіки». Тут є семантичні нюанси, які тільки доводять, що в усіх випад¬ках необхідною і достатньою умовою (задоволення імплікації і реплікації «одночасно» (&iff)) є синтез «правильних» (звичайно ж, на основі ПІБ) моделей. А це складніше, ніж просто переписувати цілі, які, може, взагалі й не цілі, а, скажімо, функції чи методи із однієї програми в іншу. І крім того, саме у зв’язку зі склад¬ністю питання, яке все ж таки необхідно розв’язувати, хоч цього й не достатньо для переходу до нормальної економіки, без справжнього порозуміння з комп’ютером ми самі не порозуміємося. Але все зовсім не просто і в «королівстві» логіки, яка все-таки, незважаючи навіть на Арістотеля, поки що тісно пов’язана з ТАС (тому я взяв одне з КС в лапки). Для зацікавлених читачів, які уважно читали частину 2, зазначу тільки, що, на мій погляд, шлях до більш коректних визначень лежить через поняття узагальненого гомоморфізму і динамічних категорій (або динамічних мультиграфів-динграфів), тобто переходу до АТС [34]. Оксана: — Так, знову… повело, тільки хоч щось більш-менш конкретне, як знову… Повернімось усе ж до економіки, не забуваймо про КНЕУ. — Здаюсь, повертаймось. Так-от можна проаналізувати аналогічно і «взаємовідносини» інших «цілей» і дійти доволі невтішних висновків щодо їхньої структуризації, а це вже аж ніяк не лінгвістична проблема, а по суті, — велика політика… Та тут я згадав про Оксану… Може, все-таки погодитись із формулою (1), яка здається справедливою. Справді, без «підвищення конкурентоспроможності національної економіки» навряд чи можна говорити про те, що можлива «інтеграція України до Європейського союзу», тобто істинність першої моделі є необхідною умовою істинності другої. Володя: — У мене все ж залишається запитання стосовно цієї формули. Якщо Україна досягне мети пЦ3, то, одначе, навіщо Європейському союзу ще один конкурент? Отже не очевидно, що істинним буде і пЦ5. Може, взагалі для них вигідніше, щоб Україна не підвищила свою конкурентоспроможність і стала сировинним придатком Європейського союзу, тобто щоб формула змінилась на зразок ¬ (пЦ3) &implies пЦ5, більш того, може, саме тоді, коли Україна досягне пЦ3, її якраз і не «впустять до Європи»? — Останнє побоювання логічно не безпідставне, оскільки пЦ3 у формулі (1) є, можливо, тільки необхідною умовою вступу… (в усякому разі для України), але в принципі можна собі уявити й таке, що якісь обставини, зокрема небажання мати ще одного конкурента, приведуть до того, що необхідна умова не стане й достатньою. Існує також і широко, зокрема «лівими», мусується точка зору стосовно «сировинного придатка», і тут потрібен додатковий аналіз. Припустімо спочатку, що справедлива остання точка зору, тобто виконується формула, що її запропонував Володя. Запитаймо себе, які можливі наслідки такої ситуації для інших «стратегічних цілей урядової політики». Немовби ясно зразу, що пЦ2, напевне, не буде досягнуто, тобто: (¬ (пЦ3) &implies (пЦ5)) &implies ¬ (пЦ2). (2) У результаті може зростати незадоволення народу і можлива недовіра до влади, тобто почне зменшуватись (і без того невелика зв’язність суспільства). Чому я написав «можлива» недовіра? Бо зв’язність можна забезпечити, як показує історичний досвід, і за рахунок не «забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, безпеки особи, суспільства». Видно, що пропущено останнє слово з пЦ4. І очевидно чому, так що вже зараз ясно, що Кабмін не сформував повного набору можливих альтернатив, не кажучи вже про їх структуризацію (тобто порушено ПМВ). Отож правильніше було б пЦ4 змінити і подати, наприклад, у вигляді: пЦ4=пЦ4о &or пЦ4д, (3) оскільки «забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, безпеки особи, суспільства» (пЦ4о) — не завжди (а може, завжди не…?) збігається з аналогічними категоріями держави (пЦ4д). Може виникнути заперечення стосовно того, що в Кабміну мова йде про права (чи безпеку, чи права на безпеку) особи і держави, але це і по суті і за формою не зовсім ясно, тому надалі я буду інколи використовувати або «і», або «або» (і/або) з відповідним обговоренням (порівняйте наступний підрозділ). Між іншим, у зв’язку з пЦ4, як на мене, варто навести дуже цікавий факт. В «Украиской инвестиционной газете» (2000. — 28 марта. — № 12) опубліковано «Краткое изложение целей и результатов Программы» (Уряду). Так-от у частині «Стратегические цели правительственной политики, отображенные в Программе действий» відзначено всього 4 (а не 5) цілей, причому відсутня саме пЦ4. Я не знаю, чи це «скорочення» редакції, яка вважає, що в «Кратком изложении» «несуттєве» можна й відкинути, чи, може, між 28.03.2000 і 28.04.2000, коли в додатку до цієї самої газети було опубліковано Програму (з п’ятьма цілями), щось таке сталося і сам Кабмін згадав про цю «несуттєвість». Але в будь-якому разі цей факт (саме стосовно цілі ПЦ4) мені вважається глибоко симптоматичним для нашого суспільства. Тому мене зацікавила більш докладна думка комп’ютера про ті чи інші припущення стосовно зв’язків цієї цілі з іншими («звісно», тільки як приклад використання комп’ютера, а не будь-яких прогнозів і висновків). Та для початку «змістовно» обговоримо, за яких умов можливе співвідношення (2) з урахуванням (3). Здається досить очевидним, що необхідною умовою істинності (2) може бути ¬ пЦ4о &or пЦ4д. Іншими словами, реалізація стратегії (2) державою можлива у принципі лише насильницьким шляхом, у разі не «забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, безпеки особи, сус¬пільства» або з відповідними правами у держави. Дуже цікаві можливі шляхи досягнення цього стану, але поки що тут ми їх не розглядатимемо. Так що умовно можна було б записати: (2) &implies (¬ пЦ4о &or пЦ4д).
Вы читаете Інформатика інвестування
