бідності і примноження багатства народу» або ні «підвищення конкурентоспроможності національної економіки» ні «інтеграції України до Європейського союзу». Зверну увагу ще раз, що це інша логічна форма виразу (2). Що не кажіть, а в такій формі початкова думка про можливу «інтеграцію…» завдяки розвитку торгівлі, навіть сировинними товарами, видається більш сумнівною. В усякому разі ясно, що за такої передумови існують тільки два шляхи: або… або, причому обидва, м’яко кажучи, не оптимістичні. Це вже само по собі може полегшити відповідні політичні рішення на основі їх зважування (це я нагадую, що ми займаємось інформатикою… і прикладами для роздумів, а не рекомендаціями). Постає для початку запитання, як же це так, що у формулі (2) було припущено, що Україна може вступити до Європейського союзу… без підвищення конкурентоспроможності своєї економіки, хай на правах «колонії», а в цій логічній формі такої можливості немовби і нема. Ні, вона є (приховано) у першому члені диз’юнкції (перше або»). Отже, вираз (3) може бути істинним або в першому, або в другому випадку. А чи можна допустити істинність і першої, і другої частини диз’юнкції одночасно? Тобто, не буде ні зниження рівня бідності, ні підвищення конкуренції, ні вступу… Так, у принципі можна. Але як же тоді з можливим місцем «на кухні»? Ну, його в цьому разі не буде, якщо вступ розуміти однаково і в першому, і у другому члені. А якщо — ні, то можна вважати, що, використовуючи невизначеність поняття «членства» (див. вище нашу дискусію з Оксаною), «дійсним» членом вона не стане, а «на кухні» місце знайдеться. Оксана: — Нічого подібного, це вже домисли — у Вашій же термінології. Поняття, що використовуються у формально логічних конструкціях, повинні мати чітко визначений зміст. — Точно, я теж так вважаю, а якщо — ні, то ті самі конструкції — чудовий привід, аби про це поговорити. Я хочу нагадати, що ціль цієї книги — не розповісти про відомі факти, зокрема з логіки (є багато інших хороших книг), а навчити читача сумніватися і, по змозі (читача, чи автора? — бачте, знову невизначеність), мислити в таких умовах (і що це я таке написав, не інакше Оксана довела). Давайте повернемось до «думки» (3) комп’ю¬тера. Може, хтось скаже, що «дійти» такої думки, як комп’ютер, виходячи із попередніх посилок, можна і без нього. Чесно кажучи, я справді для початку зробив відповідні перетворення і сам, але потім… все-таки звірився з його думкою. А ось що стосується виразу (1), то я вже говорив, що помилив¬ся при його перетворенні. Давайте спробуємо зрозуміти, що ж думає комп’ютер про ту невеличку корективу (і її можливі наслідки), яку я вніс до «Стратегічної цілі» пЦ4, оскільки в ній Каб¬мін явно порушив ПМВ. Нагадаю, щоб читач не шукав: ПМВ — принцип максимізації відповідності. А порушений він тому, що враховано не всі можливі альтернативи, а до чого це може призвести, ми бачили в разі самостійної творчості комп’ютера в підрозд. 3.1.7 («якщо реформи, то безпорядок»). Отож займемось перекладом. Зразу зізнаюсь, що я буду користуватись допомогою комп’ютера. ?(пЦ4д, ~ (пЦ4),~ (пЦ4о), пЦ3 ? пЦ2, пЦ2 ? пЦ5) = = пЦ4д ?~ пЦ4 ?~ пЦ4о ? пЦ3 ? пЦ2 ? пЦ2 ? пЦ5 = = або пЦ4д, або не пЦ4, або не пЦ4о, або пЦ3 і пЦ2, або пЦ2 і пЦ5. У («нашій, патріотичній») U-мові: або «забезпечення захисту безпеки держави», або не «забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, безпеки особи, суспільства, держави», або не «забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, безпеки особи, суспільства», або «підвищення конкурентоспроможності національної економіки» і «зниження рівня бідності і примноження багатства народу», або «зниження рівня бідності і примноження багатства народу» і «інтеграція України до Європейського союзу». Ви, читачу, щось розумієте? Я — ні. Спробуймо розібратися. Оскільки ми маємо деякий набір «цілей» (згадайте арифметику, де множення завжди передує додаванню, якщо немає ніяких дужок), об’єднаних сполучником «або», то результуюча булева форма може бути істинною, якщо істинні будь-які підмножини (крім порожньої) «доданків». Для того щоб легше розбиратися, надалі перейдемо від «докладних ключових рубрик» до «окремих» ключових слів — КС (скорочених рубрик). Нехай пЦ1: = людський потенціал, пЦ2: = багатство, пЦ3: = конкурентоспроможність, пЦ4: = право, пЦ4о: = особа, пЦ4д: = держава, пЦ5: = інтеграція. Оксана: — Для скорочення кожної з «цілей» використано одне КС, крім пЦ1. Чому? — Бо поки що я не буду особливо використовувати пЦ1, але хотів би наголосити на слові «потенціал», до обговорення якого ми повернемось в останніх розділах книги. Що стосується інших скорочень, то не слід забувати, що досі йдеться про звичайні позначення, зміст яких завжди можна визначити… хоч уже зараз постають деякі запитання. Ну, скажімо, стосовно пЦ4. — Я саме хотіла звернути на це увагу. Кабмін має на увазі: «Забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, безпеки особи, суспільства, держави…», і тому, напевне, більш підходить КС — «захист», аніж «право». — Правильно, «моя міліція мене береже», — так вважали за радянської влади. От тільки не зрозуміло, чому гинуло так багато ні в чому не винних людей. Річ у тім, що «захист права» і «право захисту» — це речі дещо різні. Можна дати «право» людині сидіти у в’яз¬ниці, скажімо, за свої переконання, а потім це «право» захищати. — Але ж ідеться про захист не тільки прав, а й свобод. — Ну що стосується «свобод», то, як добре відомо, скажімо із гімну СРСР («Союз нерушимый республик свободных сплотила навеки...»), можна бути «свободным» і «…сплотится… навеки», та ще й «нерушимо», тобто незалежно від того, які такі думки можуть прийти у Вашу (завдяки такому «захисту» цілком «свободну» — від думок) голову. Так що, може, у Кабміні просто «випадково» переставили слова і задекларували «забезпечення захисту прав» замість «права на захист». Чогось мені здається, що в нормальних суспільствах все-таки первісним є право, зокрема й на захист (напевне, надивився голлівудських фільмів, де чогось спочатку, як правило, звертаються до суду, а не до безпосередніх захисників). І що цікаво: особа має право подати до суду і на цих самих захисників. Я уявив собі на хвилинку реакцію радянського суду на позов до такого «захисника прав», як КДБ, і зрозумів, що просто так віддав якомусь гумористові дуже смішний сюжет. Таким чином, право на захист у «нормальному» суспільстві, напевне, все ж є більш важливим і первинним, аніж захист прав, але ІС, що захищає права, має вже бути як рS, бо інакше яким же чином можна реалізувати це своє право. Тому виникає відома колізія «курки і яйця», яку, як мені здається, все-таки вже вирішено в Біблії: «На початку було Слово», тобто ті передумови (закони), які дозволили виникнути і одному і другому. Звісно, можливі й інші моделі (одну із яких я розглядав раніше [34], і маю надію ще розглянути пізніше), але тут приймаємо пріоритет права, нехай поки що як можливу гіпотезу, тим більше, що в завдання цієї книги не входить безпосередній пошук «прикладних» істин, а тільки ілюстрація можливих шляхів такого пошуку. В усякому разі мені здається, що вибрані КС дають більше можливостей для дискусій, що і є основною метою книги. Та піде¬мо далі, не використовуючи поки що пЦ4 і його похідних, а обмежуючись пЦ2, пЦ3 і пЦ5. Нагадаю, що ми обговорюємо, у принципі, «парадоксальний» варіант можливого співвідношення цілей програми Уряду (спе- ціально, щоб мати можливість отримати несподівані результати, бо ж, як на мене, головне завдання комп’ютера — стимулювати творчість). Так-от ми почали із припущення (2) підрозд. 3.2.2 комп’ютерною мовою, з перекладом (2) в цьому підрозділі, який у прийнятих скороченнях можна висловити так (порівняйте текст після (2)): наслідком того, що якщо не конкурентоспроможність приведе до інтеграції, то буде бідність (не багатство).
Вы читаете Інформатика інвестування
