— Як на мене, то ступінь наочності цих перетворень суттєво залежить від того, як ми домовимось позначати істину і хибність. Можна використовувати ці слова або відомі їх англійські аналоги, що й робиться у багатьох книжках із логіки. Далі, використовуючи аксіоми булевої алгебри, можна робити відповідні перетворення. Але більш наочним, мені здається, є використання для позначення істини звичайної одиниці — 1, а хибності — 0, за досить природними правилами, що цілком відповідають звичайній ариф¬метиці, якщо під кон’юнкцією розуміти множення, а під диз’юнк¬цією — додавання з одним доповненням: 1 \/ C = 1, незалежно від того, дійсна чи хибна довільна булева форма С. Із використанням цих правил вивід формул, аналогічних (2) і (3), стає очевидним. Ці правила значно полегшують перетворення булевих форм «вручну», але якщо вони не дуже складні. У будь-якому разі ком¬п’ютер це зробить швидше. Читач (економіст): — Щось ми знову «заформалізувалися». Може, все-таки час звернутися до змістовної розмови? — Ну відносно «беззмістовності» формалізації ми вже говорили, оскільки яка завгодно «змістовність» виражається в тих чи інших формах — СІ, а значить, як любить говорити Іра, формалізована «за визначенням». А щодо морфізму в категорію економіки, тобто деякого «розфарбування» здобутих результатів, то це, дійсно, слід зробити, враховуючи, що булеві змінні ми асоціювали, зокрема, з економічними поняттями. Але давайте тепер спробуємо поспілкуватися з комп’ютером майже «людською» мовою. Для цього використаємо програму, про яку вже згадувалось у підрозд. 3.2.1, і безпосередньо копії екранів, тим самим одночасно більш докладно ознайомившись із нею та іншими програмами, що уже зараз є підпрограмами комп’ю¬терної моделі АСА-діаграми. Процес створення такої моделі згідно з ЕПЦМ може послужити ще одним практичним прикладом (Р-моделлю) ефективності цього методу. Але це вже в наступному (більш «патріотичному») розділі, бо цей виявився надто великим. 3.3. І ЗНОВУ ПРО МОВУ, АБО ЧАС ВВОДИТИ ЧАС Якщо досить довго сидітимеш на березі річки, побачиш пропливаючий по ній труп ворога. Китайський вислів 3.3.1. Чому виникають непорозуміння? Читач (справедливий): — В основному тому, що, як влучно зазначив хтось із поетів: «Каждый мнит себя стратегом, видя бой со стороны». І тому, коли діло доходить до участі цього «кожного» в бою, то самовпев¬неність поступається місцем більш тверезим оцінкам. — Тут важко заперечувати, але чому можливі взагалі ілюзії? Певне, тому, що якщо моделюють реальну ситуацію, дуже часто (інколи й свідомо) порушують ПМД або ПМВ. Та коли ми бачимо перед собою якусь «наочну» картину — Р-модель, звісно, зробити це значно важче. В навчанні відповідно більш звичні і наочні (цікаво, який зв’язок між цими поняттями..?) моделі приводять від ілюзій до справжнього знання. Тому-то в економіці (як СІ) останнім часом особливо популяр¬ними стали книги з великою кількістю діаграм, графіків, таблиць та інших наочних матеріалів. Досить згадати, наприклад, цікаві книги [55; 156; 157; 164] та багато інших. Одночасно з цим з’являються й інші «наочні» моделі, побудовані на переході від авторських «монографічних» монологів до таких, наприклад, діалогів із читачем, які наведено в [135]. Оксана: — Щось я не розумію, чого це ні з того ні з сього автор впав у якусь архіваріусно-сентиментальну банальність. Так завжди було, що люди намагались для більшого взаєморозуміння представляти свої думки (звичайно, коли вони були) в наочній формі. Іра: — А щодо переваг у багатьох випадках мови типу унітермів порівняно з мовою предметних рубрик, то це теж ясно (див. [36]), і взагалі, про що це ми говоримо… коли комп’ютер працює? — Я якраз про це. Саме у зв’язку зі справді новими можливостями комп’ютера, які до того ж весь час розширюються, виникає принципово нове поле діяльності — такий собі комп’ютерний інтелектуальний дизайн. Читач (меланхолік): — Саме через цей дизайн мій син став двієчником (навіть за дванадцятибальною системою), оскільки цілими днями сидить біля комп’ютера і грає… в якісь «Дум». — А що йому робити, якщо нічого більш інтелектуального Ви йому на тому самому рівні наочності не запропонували. Тому й виникає у принципі нове завдання створення саме інтелектуалізації наочності. І тут навіть невеликі кроки можуть принести багато користі стосовно як навчання і досліджень, так і збільшення інформативного перерізу людини і комп’ютера, що особливо актуально для тих гуманітаріїв, які вважають комп’ютер такими собі милицями для інтелектуальних інвалідів, які просто не здатні мислити самі. І починати, як на мене, все ж слід із мови. А оскільки єдиною спільною мовою для всіх людей і всіх комп’ютерів є логіка (0 і 1 «розуміють» всі), то саме тут слід бути особливо наполегливим. Власне, в попередніх розділах ми поступово відшукували найбільш зручні «милиці» у вигляді універсальних позначень, що відомі всім «інвалідам», але не всім гуманітаріям. Оскільки основ¬ним завданням книги все ж є «стирання різниці між» обома цими поважними групами, то ми й виконуватимемо цю операцію далі, а довгі розмови навколо цього досить очевидного питання потрібні саме для тих, хто ніяк не хоче переходити «на інвалідність», хоч це й неминуче. Я ні в якому разі не хочу сказати, що мислити можна тільки з комп’ютером, але, підозрюю, що завжди вибирати найефективніші альтернативи можна тільки тоді, коли зв’язність ІС—СІ буде максимальною, і нам, людям, боюсь, не гоже думати, що ко¬жен із нас може наблизитись до тієї межі, що задекларована в [1]. Людство в цілому, звісно, має більше шансів, виходячи із уявлень фон Неймана, наблизитися до цієї недосяжної границі, а збільшити його зв’язність у сучасних умовах без комп’ютера, гадаю, неможливо. 3.3.2. Згадаймо про АСА-діаграму Так-от, першим можливим наочним кроком в цьому напрямку, який ми з читачем зробили, є, по суті, загальна декларація АСА-діаграми (як деякої графічної структури зокрема), і її наслідків (розд. 2.7), які можна спробувати тлумачити як діаграми типу АСА над тими чи іншими схемами (категоріями), або структурами роду АСА (підрозд. 2.7.8). Це дозволяє деякою мірою зменшити невизначеність, характерну для U-мови, шляхом «стантартизації» моделей вищих ступенів системності. І, мож¬ливо, найголовнішим є той факт, що АСА-діаграма є динамічною моделлю, оскільки вона є діаграмою типу біпрямокутної динамічної схеми над відповідними категоріями (підрозд. 2.7.4). Проте АСА-діаграма, як і всяка інша модель, має підпорядковуватись законам логіки, у зв’язку з чим постають цікаві запитання про співвідношення її «стрілочок», морфізмів і, скажімо, такою «стрілочкою», як імплікація. І саме у зв’язку з динамічністю АСА-діаграми в ряді випадків можна говорити про динамічність імплікації, а це принципове питання, оскільки виникає можливість логічного моделювання процесів. Власне, це саме питання виникає і при визначенні ІНФОР-МАТИКИ як теорії взаємозв’язку, зв’язності ІС і СІ. Справді, якщо «стрілочка» — імплікація, то як «правильно» трактувати цей взаємозв’язок: ІС ->СІ, ІС<- СІ чи ІС<=>СІ? І це, як Ви розумієте, дуже принципове питання по суті, бо мова йде про те, що було «На початку…». Повертаючись до АСА-діаграми, питання інтерпретації стрілочок виникає і в ній самій. Так чи можна вважати, що, скажімо, існуючі системи «визначають» існуючі цілі, чи, може, у деякому сенсі, навпаки, саме ті чи інші цілі (й інші ознаки), власне, і є тією СІ, що повністю визначає відповідну ІС, і питання про існуван-
Вы читаете Інформатика інвестування
