Насамкінець вона написала:
Про те, що сталося після розмови зі світлоносцем, розпо-
вім згодом. У крайньому разі, про подальші події в загальних рисах відомо Дарахові аб Шолвеґу та Інґріг бан Дарах. А зараз ми з професором Шимасом аб Нейваном і впокореним чорним Колвином аб Девлахом повертаємося до Тиндаяру, щоб відігнати демонів та чудовиськ від Драконячого острова й завдати Ворогові поразки на його власній території.
— І це все? — здивувався Шимас. — Не збираєтесь навіть пояснювати свої справжні мотиви?
— Хто захоче, тои зрозуміє, — відповіла Ріана, надіславши їхні записи на Тір Мінеган. — А як ніхто не зрозуміє, не- хаи вважають мене просто безвідповідальною. Проте не думаю, що так станеться. Передовсім тому, що ми переможемо. Бо інакше якии сенс у моєму мечі та вашому плащі.
Покликавши Колвина, Ріана сказала, що вони знову вирушають до Тиндаяру, і дала иому дозвіл застосовувати ма- ґію проти всіх, крім неї самої та Шимаса. У відповідь Колвин палко запевнив, що всіма силами боротиметься проти ворогів своєї пані та її товариша.
— Якщо демони не дурні,— звернулась відьма до Шимаса, — то утворили вільнии простір, щоб при спробі перейти до Тиндаяру ми потрапили в оточення. А якщо їм вистачило дурощів з’юрмитися під нам, тим краще — нас просто віднесе вбік. У будь-якому разі, биите без роздумів.
— Я так і збираюся робити, — відповів Шимас, усіма силами намагаючись не виказати свого страху. Він підозрював, що Ріана боїться не менше за нього, але вміло приховує свої почуття.
Вони втрьох поставали спинами один до одного, і Колвин щільно огорнув їх плетивом з чорних чарів. Цього разу иому було набагато важче, бо драконячии плащ відштовхував Темну Енерґію, а проте він упорався. Лівим плечем Шимас відчув, як Ріана затремтіла від огиди.
— Професоре, — мовила вона. — Спілкуючись із вами, я стала краще розуміти чаклунів.
— А я, — навзаєм сказав він, — трохи змінив свою думку про відьом.
— Сподіваюсь, не в гірший бік. Ну, Колвине, давай!
Наступної секунди вони опинились у Тиндаярі, і сяйво Відьомської Іскри розірвало темряву підземного світу. їхні вороги виявилися розумними и утворили коло завширшки кроків десять. Така диспозиція не дозволяла бачити, що відбувається в Драконячому Гнізді, тому посередині кола, вочевидь, стояв спостерігач, якии, помітивши, що Колвин удається до чарів переходу, поспіхом звільнив місце. Лише так Шимас міг пояснити, чому в момент їхньої появи до тісного кільця демонів та чудовиськ квапливо задкував чоловік з блідим видовженим обличчям і сплутаним чорним волоссям.
Шимас миттю впізнав у цьому чоловікові Кіннана аб Мадоґа, викладача з кафедри медицини, чиї семінари відвідував у студентські роки. Його неабияк розлютила думка, що серед кованхарської професури виявився ще один кля- тии чорнии, і він без наименших вагань скерував свіи пер- шии удар у зрадника.
Засліплении і дезорієнтовании раптовим спалахом світла, професор аб Мадоґ не встиг відреагувати і з пропаленими грудьми гепнувся під ноги височенному та дебелому демонові, біля якого стояв іншии чорнии чаклун, також знаиомии Шимасові — Феилан аб Мередид. На відміну від свого колеґи, він нітрохи не розгубився і спробував був уразити Шимаса маистерним плетивом із чорних чарів. Маиже одночасно з цим полетіло и кілька потужних, але безхитрі- сних імпульсів Темної Енерґії від демонів. Шимас відбив усі удари з такою ж легкістю, з якою тепер літав, і в нього навіть склалося враження, що їх можна було спокшнісінько пропустити, плащ би сам з ними впорався. Окрилении цією думкою, він щосили атакував Феилана, але тои продемонстрував відмінну реакцію та винахідливість — замість створювати маґічнии щит, збив чарами з ніг дебелого демона і прикрився иого тілом. Падаючи, демон не зміг захистити себе і був сериозно поранении, а Шимас не став марнувати такої нагоди и завдав іще серію потужнихударів, які остаточно добили иого. Коли ж демонічна плоть розсипалася, професора аб Мередида вже и слід загув.
А за Шимасовою спиною безперервно тріщали блискавки, сповнюючи повітря характерним металевим запахом. І в хижому реві чудовиськ, яких виявилося менше, ніж він побоювався, дедалі виразніше вчувалося болісне скавуління. Шимас здогадався, що чорнии професор утік не від нього. Він накивав п’ятами, налякании могутністю відьми з мечем...
Розділ XXVI
Переможниця чудовиськ
Еирін поступово знесилювалася. Вона давно згубила лік убитим почварам, але від того їх не меншало. Вона цілком втратила відчуття часу і не мала ні наименшого уявлення, скільки минуло відтоді, як опинилась у цьому моторошному місці, звідусіль оточена демонами та
