чудовиськами. Не знала, чи вже настав вечір, чи лише наближаються ранні зимові сутінки — а може, над Тір Мінеганом панує глупа ніч. Якщо останнє, то сестри напевно хопилися її і зараз шукають по всьому Абервену. Та навіть з’ясувавши правду, нічого не зможуть удіяти. У них немає жодного впокореного чорного з доступом до Тиндаяру, тому вони нізащо не потраплять сюди, не стануть пліч-о-пліч з нею проти пекельних істот.
Опритомніши після підступного удару Ґлиніш, Еирін відразу збагнула, що чаклунка закинула її в Тиндаяр. І розуміла, навіщо — через пророцтво, буцімто надіслане шкільною подругою, хоч насправді воно належало саміи Ґлиніш. Аркуш із текстом цього пророцтва, вже добряче потоптаний лежав у Еирін під ногами і служив своєрідним орієнтиром — міткою, що вказувала на приблизне розташування Абервена и дозволяла іи зберегти бодаи ілюзорне відчуття простору. Вона відчаидушно трималася цього клаптика, не дозволяла потворам відтіснити себе казна-куди, а якщо и доводилося відступити, то за першої ж нагоди з
боєм поверталася назад.
„Я тебе вб’ю, Ґлиніш!“— уже вкотре подумала Ейрін, спопеливши чергове чудовисько, а заодно вразивши блискавкою найближчого демона, який від цього удару беркицьнувся додолу, проте не сконав, а швиденько відповз під прикриття величезної потвори з гострими рогами і всіяною кількома рядами зубів пащею. Тим часом інший демон нацькував на Ейрін відразу двох чудовиськ, і вона мусила зосередитись на них. — „Неодмінно знайду і вб’ю. Хай тільки виберуся звідси.“
Правда, якраз останнє видавалося досить проблематичним. Ейрін не вміла прокладати тунель до земного світу, бо в часи Ґвениного учнівства це не входило до програми іспитів, а сама вона поки цього не вивчала — послухалася, на свою голову, сестру Кейліон, яка не втомлювалася твердити їй про послідовність і систематичність. Утім, Ейрін була свідома того, що якби й знала потрібні чари, то навряд чи змогла б ними скористатися. Напади чудовиськ змушували її постійно рухатись, а тунель треба пробивати в одному місці, причому надзвичайно точно — адже простір у Тиндаярі в тисячу разів менший порівняно із земним світом.
Щоино Еирін розібралася з двома чудовиськами, на неї кинулося ще одне. Демони, що керували цими безмозкими істотами, діяли неквапно и методично. Могло навіть здатися, що вони таким чином розважаються, прагнуть розтягти задоволення, але це було хибне враження. Ейрін уже успішно відбила чимало масованих атак, скориставшись тим, що на близьких відстанях розсіяний удар дає такий самий ефект, що й спрямований. Отож далі потвори нападали одна за одною, в крайньому разі, по дві за раз, і на кожну з них Ейрін доводилося витрачати стільки ж сил, скільки їй вистачило б і на п’ятьох чи шістьох одночасно. Тому вона за першої-ліпшої нагоди намагалася вразити котрогось із демонів, і коли це вдавалося, підпорядковані йому чудовиська, залишившись без контролю, атакували всі разом — безладно и непродуктивно.
Обрана демонами тактика ясно свідчила про те, що во- ни мали завдання захопити Еирін живою. Власне, вбити її могла и сама Ґлиніш, без будь-якої допомоги з боку почвар, але це не відповідало змістові пророцтва, бо тоді Ан Ну- він не отримав би очікуваної жертви — душі, та и Первісна Іскра иому не дісталася б. У часи Мор Деораху дві відьми були загинули в Тиндаярі, проте їхнім Іскрам це нітрохи не зашкодило — вони повернулись у земнии світ і знаишли собі нових носіїв. Отже, Китраил має лише один-єдинии спосіб здобути в своє розпорядження Первісну — затягти її в самісіньке пекло разом із живою відьмою.
На саму цю думку Еирін поимав дикии, панічнии жах. Проте він не паралізував її, не сковував волю, а навпаки, лише додавав їи снаги, змушував ще завзятіше битися з потворами. Вона твердила собі, що Ґлиніш помилилась і насправді та друга невинна душа з пророцтва не має до неї жодного стосунку. Це ж просто очевидно! Первісна Іскра в руках Ворога стане могутньою зброєю і лише підштовхне иого до нової спроби захопити земнии світ. Крім того, властивість Первісної притягувати інші Іскри призведе до поступового зникнення відьом, поглинення їхньої сили Ан Нувіном... Ні, цього не можна дозволити!
Еирін дуже не хотіла вмирати, її життя тільки починалося, і вона була сповнена рішучості боротися за нього до останнього. Та якщо їи не вдасться подолати всіх демонів і чудовиськ, якщо виснажиться раніше, ніж переб’є цих почвар, і перед нею стоятиме вибір — померти або здатися в полон, вона без вагань обере смерть. Витягне зі своєї Іскри стільки енергії, скільки спроможеться, і, кинувшись у гущу пекельних істот, миттєво вивільнить її.
Це не буде самогубством, аж ніяк. Вона відважно загине в бою, її чиста душа вирушить на наступне переродження, а Іскра знаиде собі нову відьму. Залишається сподіватись на те, що сестри відшукають цю дівчинку раніше за Ворога і забезпечать їи надшнии захист. Вперте намагання Китраи- ла будь-що захопити Еирін живою переконливо свідчило про иого невпевненість в успіхові наступної спроби. Так, він наипершим розгадав справдешню природу нової Іскри, але довідався про неї не раніше за відьом — а отже, не має змоги відстежувати її. Очевидячки, тут не обійшлося без участі Ґлиніш — це вона, точно вона, доповіла своєму господареві про те, що відьмачка Доріс вер Мирнін зустріла в Леннірі вже дорослу принцесу-відьму.
„Я ненавиджу тебе, Ґлиніш! Ти просто самовпевнена дурепа! Отримавши це пророцтво, ти мусила піти до найстарших. Попри всі їхні недоліки, вони мудрі жінки і неодмінно щось придумали б. А так ти загубила своє життя, занапастила свою душу, та й мене ні за що, ні про що кинула на поталу Ан Нувінові...“
Зненацька чудовиська заревіли ще лютіше і знову пішли в масований наступ. А з ними — ще й кілька демонів.
„Що, терпець уривається?“— подумала Ейрін, наготувавшись до удару. — „Ваш господар вимагає результату? То ось вам!“
Вона вдарила довкола себе потужними короткими блискавками. Чудовиськ та демонів розкидало навсібіч, але через їхні трупи негайно полізли нові почвари.
— Ну ж бо, давайте! — гукнула вона, недбало відмахуючись від їхніх імпульсів Темної Енерґії. — Ходіть до мене!
Упоравшись іще з десятком чудовиськ та двома демонами, Ейрін нараз помітила, що стає дедалі світліше. Спершу вирішила була, що це її Іскра після таких інтенсивних вправ різко нарощує свою силу, та вже наступної миті відчула присутність десь віддалік сторонніх відьомських чарів.
