— То це значить. ви вважаєте, що я повинна була потрапити до Ан Нувіну?
Шимас аб Неиван похитав головою:
— Я цього не говорив, пані. І саме пророцтво нічого подібного не вимагало. Насправді воно повністю здіиснилося. Провидиця виконала всі иого умови: спершу віддала Темряві свою душу, а потім — і вашу. Інша річ, що Темрява не змогла нічого з вами вдіяти, їи не вдалося скористатися цим подарунком. Але ж у пророцтві ніде и не говориться, що жертвоприношення мало відбутися до самого кінця. На заваді цьому стало інше пророцтво, завдяки якому леді Рі- ана приишла вам на допомогу.
— Разом з вами, — додала Еирін.
— Так, разом зі мною. Ці два пророцтва тісно пов’язані між собою, але до пори до часу вони діяли незалежно, поки не зіишлися в так званіи точці доповнення. Друге пророцтво доповнило умови першого — не порушивши иого, не заперечивши, воно провело чітку межу між двома, здавалося б, нерозривними подіями — принесенням у жертву и отриманням жертви.
— Поки що я розумію хід ваших думок,— сказала Еирін. — І вони видаються мені переконливими. Але що далі? У чому був сенс цього пророцтва? Яким чином учорашні події відвернуть кінець світу? Я, звичайно, перебила чимало чудовиськ, та й демонам непогано дісталося. Та хіба такі втрати зупинять Китрайла від спроби захопити земний світ?
— Я, леді Ейрін, не думаю, що ближчим часом Ворог збирався йти на таке завоювання. Зовсім недавно, за космічними мірками часу, він зазнав нищівної поразки і навряд чи оговтався від неї. А проте, після невдалих спроб захопити вас хитрощами та підступами, він міг наважитися на масоване вторгнення з однією лише метою — заволодіти вашою Первісною Іскрою. Цілком можливо, що через свою теперішню слабкість Ворог не зміг би тримати події під контролем, і демони, потрапивши до земного світу стали б чинити, що їм заманеться, тому в людей склалося б враження, що повернулися ті жахливі стародавні часи, коли всюди панувала нечисть. А наразі ми маємо надто побожний Південь, правителі якого, щоб тримати народ у покорі, дали волю місцевим духівникам. Лише восени я подорожував Південним Абрадом, спілкувався з тамтешніми мешканцями, і певен, що за таких обставин переважна більшість із них стане ревно молити Небеса про захист і допомогу.
Ейрін ствердно кивнула, вже розуміючи, до чого все йде.
— Не сумнівайтеся, професоре, вони б так і вчинили. Крім того, є ще Лахлін, хоч і невразливий для нечисті, але суціль населений тупоголовими фанатиками. У часи Мор Деораху вони тільки те й робили, що прикликали Небесне Воїнство. Та й на Півночі знайдеться чимало легкодухих дурнів, які благатимуть про допомогу замість помагати собі самим.
— У тім-то й річ, леді Ейрін. Цілком могло скластися так, що локальне і, загалом, незначне вторгнення призвело б до Битви Останнього Дня і неминучої загибелі світу. Але вчора...
— Так, правильно! — раптом вигукнула Фіннела і враз почервоніла. — Ой, даруйте, що перебила вас. Просто я здогадалася.
— Тоді прошу, принцесо, — чемно мовив Шимас аб Ней-
ван. — Цікаво буде послухати.
— Учора ви, Еирін та леді Ріана показали Ворогові, що грубою силою вас не візьмеш. Раз ви завдали иому поразки в Тиндаярі, на иого власніи території, то на що ж він може розраховувати в земному світі?
— Саме так, леді Фіннело. Хоч про мене не варто и згадувати, я був просто спостерігачем цих подіи, нехаи і активним спостерігачем. Зважте також і на те, що леді Еирін упродовж п’яти годин сама-одна, без сторонньої допомоги, стримувала демонів та чудовиськ. А отже, всі плани захопити її зненацька і живцем затягти в Ан Нувін безнадш- ні и безперспективні. Я, пані,— знову звернувся він до Еирін, — зовсім не стверджую, що небезпека минула і вам більше немає чого остерігатися. Безперечно, Ворог і далі полюватиме на вас — та вже не для того, щоб полонити. Тепер він просто прагнутиме вашої смерті. А для цього не треба ніяких масованих вторгнень, досить раптового і влучного удару в спину.
— Атож, розумію, — сказала Еирін і подивилася на Івін. — Але ти, сестро, не згодна з професором?
— Ну, загалом, згодна. Його пояснення здаються мені логічними и послідовними. Проте я не можу, просто не маю права виключати, що в пророцтві може итися про якусь іншу жертву. А ще я не погоджуюся з професором у тому, що Ґлиніш зробила все правильно. Вона
— Тут ми з леді Івін, — прокоментував професор аб Неиван,— кардинально розходимося в поглядах на одну з центральних проблем теорії передбачень. На моє тверде переконання, будь-які спроби обшти пророцтво, перехитрити иого, можуть призвести до непередбачуваних і вкраи небажаних наслідків. Якби Ґлиніш вер Леифар знала, що ви, леді Еирін, не постраждаєте, вона б не виконала другої умови пророцтва — бо жертвоприношення неможливе без щирого наміру принести жертву. І тоді могло б статися те, що ми називаємо спонтанною компенсацією: згадка про другу невинну душу змінила б своє значення і вже вказувала б не на вас, а на якусь іншу людину.
