— Так вони взагалі сумніваються в існуванні диннеші, — знизала плечима Ейрін. — Як от майстер Іґан аб Кін, кардуґальськии чаклун. Він переконании, що це просто вигадки духівників, а відьми використовують наївну віру простих людей, щоб морочити їм голови. То де ж там чаклунам було здогадатися про зв’язок драконів з
Пообідавши, Ейрін вирішила більше не ховатись у себе, а вдяглася в звичаине вбрання — штани, сорочку та кофту, прихопила про всяк випадок пелерину і разом з Фіннелою, Ґвен та Ріаною вийшла зі свого помешкання. Коли вони спустилися на перший поверх, їх негайно оточила зграйка меншеньких сестричок, у яких щойно закінчилися ранкові заняття. Ріана відповідала на запитання з великим задоволенням, бо досі ніколи не тішилася такою популярністю. На їхні численні прохання вона знову розказала свіженьку леґенду про дванадцятьох драконів-диннеші, відтак стала описувати битву з почварами в Тиндаярі, а Ейрін переважно кивала на її слова і раділа з того, що увага малечі не зосереджена цілком на ніи.
Тією самою мірою це стосувалося й дорослих сестер. За час перебування Еирін на Тір Мінегані вони потроху призвичаїлися до неї та її Первісної, тож її вчорашня пригода, хоч і дуже схвилювала їх, не стала ні для кого аж такою несподіванкою. Чого не можна було сказати про участь у цих подіях Ріани, яка за всі попередні двадцять шість років свого життя не зарекомендувала себе нічим видатним, мала посередню відьомську силу, постіино засмучувала наставниць недбалістю в навчанні, а чи не єдиним її помітним досягненням стало те, що наприкінці позаминулого року вона примудрилася скласти іспити, хоча всі пророкували їи перебування в лавах менших сестер як мінімум до тридцяти. Загальної думки про неї не змінила навіть історія з Пророцтвом про Першу. Дарма що переважна більшість відьом і далі вірили в те, що Ріана витлумачила иого незалежно від Шимаса аб Неивана, вони розглядали це як чисту випадковість, результат одного-єдиного вдалого здогаду.
Однак усе подальше вже не можна було списати на зви- чаинии збіг обставин. Хаи там як, а диннеші обрав для місії на Ініс на н-Драиґу саме Ріану, хоча спокшнісінько міг зачекати, поки вона передасть упокореного чорного до рук старших і досвідченіших сестер. Ріана стала першою за тисячу років відьмою, що спілкувалася з мешканцями Ґвифі- ну, вона з’ясувала правду про драконів, здобула и опанувала меч, якии виявився матеріальним утіленням краплини сили диннеші, не побоялася піти в біи з ордою демонів та чудовиськ і цим урятувала Первісну Іскру від чергових зазіхань Ан Нувіну.
У спрямованих на Ріану поглядах сестер Еирін помічала і захват, і повагу, і заздрість, але наибільше в них було подиву. А ще розгубленості — схоже, вони просто не могли вирішити, чи то помилялися в своїх попередніх оцінках Ріани, чи то доля и справді сліпа та дурна і часто-густо звеличує тих, хто на це ніскілечки не заслужив. Було ще зарано робити якісь певні висновки, проте Еирін гадала, що у відповіді на це питання Сестринство розділиться на дві приблизно рівні частини. І вже точно Шаина належатиме до другої.
Сама Ріана відверто насолоджувалася враженням, яке справляла на сестер, і для повного щастя їи бракувало лише меча, відібраного в неї наистаршими. Та навіть цю обставину вона повернула собі на користь, бо мала вагомии привід лаяти їх; а ще охоче розповідала всім про те, як Кейліон та Аверлін зрештою звернулися до неї по допомогу, але вона їх гордо відшила — нехай самі розбираються, коли такі розумні.
Невдовзі їм зустрілася Етне вер Рошін, під чиїм керівництвом Еирін вивчала побутові чари, і сьогодні по обіді якраз мало бути чергове заняття. Передовсім Етне трохи поганила її за необережність, потім запитала про самопочуття, а почувши у відповідь запевнення, що все гаразд, сказала:
— Ну и слава Дивові, що ти не постраждала. Але покарання тобі не уникнути. Іншу ученицю я примусила б навчатися до самісінької вечері, а ти сьогодні залишишся без занять. Байдикуватимеш увесь день — щоб знала, якустря- вати в такі пригоди.
Ріана тихо розсміялася:
— Оце так покарання!
Етне гостро зиркнула на неї.
— Як то кажуть, кожному своє, люба сестрице. Знаючи твої слабини, я б загадала тобі змаиструвати світильник чистого жовтого кольору, а в тебе раз по раз виходили б помаранчеві. І не думаю, що теперішня сила твоєї Іскри чимось зарадила б... До речі, як воно — бути старшою над усіма звичаиними сестрами? Либонь, почуваєшся великим цабе?
— Я ще не розібралася в своїх почуттях, сестро, — на диво стримано відповіла Ріана. — І взагалі не думаю, що сила дає мені підстави задирати носа.
Коли Етне, неабияк утішена Ріаниними словами, пішла далі, Ґвен глузливо промовила:
— Чудасія та и годі! Невже меч додав тобі ще и скромності?
Ріана збентежено всміхнулась:
— Просто не хочу сваритися з Етне, вона мені подобається. Та и сказала це несериозно, лише щоб подражнити мене. Ти в неї не навчалася, тому не знаєш її звичок.
— Ои, Фіннело! — раптом спало на думку Еирін. — Ти ж через мене пропускаєш заняття. Тобі добряче перепаде.
