— Не думаю, що вона чекала тебе на заняття, — сказала Ґвен. — Та й сьогодні їй не до цього.
— Через Ґлиніш? Найстарші звинувачують у всьому Івін? Це ж несправедливо!
Ґвен заперечно похитала головою:
— Ніхто з них і словом їй не дорікнув. Але Івін сама себе звинувачує — мовляв, пригріла змію на грудях. Хоча всі розуміють, що Ґлиніш стала чорною вже за її відсутності, вона не змогла б так довго протриматися на Тір Мінегані. Сестра Кейліон вважає, що це сталося вже після нещасного випадку зі мною. — При цих словах Ґвен лише трохи спохмурніла, достоту так, як це буває з людьми на згадку про біду, що вже минула й більше ніколи не повернеться. — Та я мала на увазі інше. Зараз Івін і дрючком не відженеш від професора аб Неивана.
— Через плащ?
— Атож. Він просто дивовижний, погодься. Коли я снідала, Івін якраз повела професора до впокорених чорних — хотіла подивитись, як плащ долає Темну Енерґію. Звичайно, вона була б рада заодно дослідити и Ріанин меч, але його забрали найстарші. Замкнули в Залі Реліктів і нікого, крім самих себе, до нього не підпускають.
— Гм. Не думаю, що Ріана цьому зраділа.
— Ще б пак! Вона аж казиться й вергає грім-блискави- цю — це майже буквально. Без меча її сила нітрохи не зменшилася, так і залишається на максимальному рівні. Сестра Раґвільд вважає, що це вже назавжди. На її думку, чари меча незворотно пробудили всі приховані ресурси Іскри.
— О! — вражено мовила Ейрін. — Виходить, усі сестри зможуть стати такими ж могутніми?
Сама вона вирішила в жодному разі не торкатися меча, навіть якщо вмовлятимуть. Рано чи пізно Первісна без будь-якої допомоги перевершить максимальну силу зви- чаиної Іскри, а пробуджувати всю її потенцшну міць, та ще и так різко, було б украи безвідповідально. І, можливо, небезпечно.
— Та навряд, — сказала Ґвен. — Ріана твердить, що меч належить лише їи і більше нікого не слухатиметься. Схоже, вона не бреше і навіть не перебільшує. Сьогодні я бачила Аверлін, яка, кажуть, узагалі не спала, цілу ніч розбиралася з мечем. Але від цього її сила нітрохи не зросла. Отож, мабуть, наистаршим таки доведеться визнати Ріану ліпшою подругою світлоносців.
Еирін розгублено закліпала очима.
— Як-як?
Ґвен усміхнулася и пояснила:
— Меншенькі сестрички вже вигадали вам титули — відтепер ти переможниця чудовиськ, а Ріана ліпша подруга світлоносців. Професора аб Неивана вони називають летючим чаклуном.
— Ага, він і справді гарно літає, — погодилась Еирін. Вона хотіла була запитати, до чого тут світлоносці, тобто дин- неші, та нараз і сама збагнула. — То цеи меч із Ґвифіну?
— А ти не знала?
— Ні. — Еирін підтяглася и сіла в ліжку. — В Тиндаярі не було часу на розмови, а потім. потім я просто відключилася. Теж мені переможниця чудовиськ!
— Ти билася з ними шість годин. Сама-одна, без допомоги, без надії.— Ґвен мерзлякувато пощулила плечі.— На твоєму місці я б з’їхала з глузду. А ти трималася, ти. Та що и казати! Ти ж розуміла, що порятунку не буде, але продовжувала боротися. А ми тут божеволіли від безсилля і нічогісінько не могли вдіяти.
— То ви знали, що зі мною?
— Так, знали. Ще о четвертіи я приишла до Ґлиніш — ні, без наименших підозр, просто була неподалік, а твоє заняття вже мало закінчуватись, тому вирішила прихопити тебе, щоб разом повернутися до Тах Ерахоиду. Знаишла її будинок, постукала, відповіді не було, і вже збиралась іти далі, коли вийшла сусідка, старезна чаклунка, і сказала, що ти точно маєш там бути. Вона, мовляв, від обіду сидить біля вікна і цілком певна, що ти звідти не виходила. Я знову стала стукати, а згодом перевірила будинок — і відчула сліди чорних чарів.
