Феилан, раніше підкорялися Кіннанові аб Мадоґу, цьому иолопові, ко- трии примудрився загинути від першого ж удару Шимаса аб Неивана. Решта иого колеґ виявилися обачнішими: вони тримались осторонь сутички, а коли переконалися, що відьма з мечем перемагає і її просто неможливо зупинити, розважливо забралися геть. На щастя, Темнии Володар не став їх за це засуджувати, а навпаки, оцінив їхню поміркованість, тому доручив їм і далі виконувати місію, пов’язану з Еирін вер Ґледіс. А ще Феилан надзвичаино тішився з того, що тепер він не заиматиметься Лахліном і більше не матиме справи з відступниками, які там хазяинують. За словами демона, це завдання було покладено на Ґлиніш вер Леифар. Феилан припускав, що для цього їи доручено зібрати и очолити окрему групу, але точно не знав, бо після тих прикрих подіи півторатижневої давнини з нею не зустрічався. Та и не хотів зустрічатися — що менше иому буде відомо про тои клятии Лахлін, то спокшніше він почуватиметься.
Четверо із шести Феиланових підлеглих, що вишикувались уздовж глухої стіни, де висіла велика карта Континентальної півкулі, були вдягнені, як і він сам, у чорні шовкові мантії з каптурами. Ще двоє стояли біля двереи у самому лише спідньому; це були новачки, одного з яких обрав сам Феилан, а другого рекомендував иого заступник, Неил аб Ільсвин. Схиливши голови, вони сумирно чекали подальших наказів.
— Дешине, підіиди, — урочисто мовив Феилан.
Молодии чаклун, аспірант із Кованхара, підступив до
нього і вклякнув навколішки, молитовно склавши на грудях руки.
— Я, Дешин аб Едан, нікчемнии слуга Темного Володаря Ан Нувіну, засвідчую, що міи попередніи темнии маистер звільнив мене від присяги. Відтак прошу вас, темнии маи- стре, прииняти мене до вашого кола і присягаю коритися вам у всьому, виконувати всі ваші накази та розпорядження, самовіддано служити під вашою орудою нашому великому Володарю, господареві Смерті та Пітьми.
— Я приймаю тебе до нашого кола, — відповів Фейлан, поклавши долоню йому на маківку. — Тепер ти один із нас, пов’язании з нашим колом через мене, і лише моя смерть або моя власна воля може звільнити тебе від цього зв’язку.
— Хай буде так! — урочисто проказали чаклуни в чорному.
Неил аб Ільсвин узяв з круглого столу посеред кімнати одну з двох мантій і надяг її на Дешина. Той підвівся, накинув на голову каптур, низько вклонився Фейланові, а потім решті своїх нових товаришів по темному колу, і приєднався до їхнього гурту.
Серед простих людей та звичайних чаклунів побутувала думка, що чорні неодмінно влаштовують свої обряди о нічніи порі, але це була дурниця. Певна річ, навернення на службу Ан Нувінові відбувалося переважно вночі, бо більшість неофітів отримували владу над Темною Енерґією вві сні. А решта церемоній не мали жодної прив’язки до часу і могли проводитися коли завгодно. Фейлан, попри своє служіння Темряві, віддавав перевагу денній порі.
Далі присягнув сорокарічний Адерин аб Ронан з Тір на х-Ейдалу. Фейлан витримав за нього справжню битву з його попереднім темним маистром, якии навідсіч відмовлявся відпускати такого цінного підлеглого. Зрештою довелось апелювати до демонів, які вві сні приструнчили впер- тюха, і на ранок він поступився.
Семеро чаклунів у чорних мантіях поставали довкруг стола і взялися за руки.
— Темне коло замкнулося! — виголосив Фейлан. — Славімо Темного Володаря, браття! Славімо сімох темних янголів, сімох
— Славімо! Славімо! Славімо! — вигукнули його підлеглі.
Вони повсідались, і Фейлан, уже суто діловим тоном, без найменшої урочистості, заговорив:
— Нашим завданням залишається Первісна Іскра. Ми вже двічі підвели Володаря, але він, у безмежній милості своїй, зглянувся на нас і вирішив дати нам ще один шанс. Наш покіинии колеґа Кіннан припустився фатальної помилки, коли після невдачі на Іхелдироидському тракті и далі намагався захопити відьму Еирін вер Ґледіс живою. — Феилан перехопив швидкии погляд Неила аб Ільсвина. їм обом було добре відомо, що на цьому наполягав Ан Нувін, а Кіннан аб Мадоґ лише виконував иого вказівки. Але ж не стануть вони звинувачувати в прорахунку самого Володаря...— Тепер ми діятимемо інакше. Наше завдання чітко розділимо на два етапи: першии полягатиме в убивстві Еирін вер Ґледіс, а до другого належатиме пошук і викрадення наступного носія Первісної. В ідеалі бажано знаити її раніше за відьом і захопити ще в материнськіи утробі. Проте не будемо забігати наперед, зосередьмося на першому етапі. На жаль, ми більше не маємо аґента на Тір Мінегані. Колеґа Падераи... тобто, Ґлиніш вер Леифар, блискуче впоравшись зі своєю частиною роботи, мусила втекти з відьомського острова і зараз отримала нове завдання, ніяк не пов’язане з нашим. На моє тверде переконання, спроба заслати на Тір Мінеган когось іншого, безперспективна. Відтепер кожен чужинець, тим більше чаклун, привертатиме до себе пильну увагу відьом і всіх тамтешніх чаклунок. Отож нам годі и сподіватися на те, що він зможе підібратись до Еирін вер Ґледіс. Інша річ, коли вона закінчить навчання и покине Тір Мінеган. На Абраді іи уже не вдасться цілком ізолювати себе від усіх сторонніх.
— Але цього ще дуже довго чекати, — зауважив Шанві аб Бардир, літніи чаклун із Ґулад Хамраиґу. — Вона ж лише розпочала навчання.
— Проте вміє вже багато, — озвався Неил аб їльсвин. — їі Первісна Іскра запозичила великии обсяг знань у відьми Ґвенет вер Меган.
— Атож, це всім відомо. Тачи досить цих знань для складання іспитів?
