— За твердженням колеґи Ґлиніш, цілком досить, — сказав Феилан. — Принаимні, так вважає ївін вер Шінед, наставниця та кураторка Ейрін вер Ґледіс.
— А що думають найстарші відьми? — запитав Шанві.
— Іхня думка не має значення. Якщо Ейрін вер Ґледіс вимагатиме іспитів, вони не зможуть їй відмовити. А наша задача — посприяти тому, щоб вона якнайшвидше захотіла стати повноправною сестрою.
— І як ми посприяємо?
— Такий спосіб є. Для цього я й запросив до нашого кола колеґу Адерина, що служить при дворі Амона аб Гова- на, герцоґа Рувінського. Він не простий собі придворний чаклун, а має великий вплив на рішення старого герцоґа, хоч сам герцоґ про це не здогадується.
— Яким же чином? — не стримався молодий Дешин.
— Через одного з найдовіреніших радників лорда Амо- на, якого колеґа Адерин упіимав на скоєнні тяжкого злочину. Відтоді цей чиновник, рятуючи своє життя, служить йому вірою та правдою, виконує всі його накази, — пояснив Фейлан. — А тепер даю слово самому Адеринові. Він коротко змалює вам ситуацію, що склалася наразі в Рувіні. Прошу, колеґо.
Адерин аб Ронан стримано прокашлявся і трохи відтягнув комір мантії, що виявився замалим для його бичачої шиї.
— Як вам, мабуть, відомо, колеґи, Ейрін вер Ґледіс по материній лінії доводиться внучкою лордові Амону. Відколи в неї виявили Відьомську Іскру, старий герцоґ загорівся бажанням розширити володіння свого роду шляхом нових завоювань. Якийсь час він замірявся на сусідній Ферманах, але тамтешня королева-матір, леді Блодвен вер Феиґлім, заручилася з леннірським королем Келлахом аб Тирнаном, і вже за два тижні вони мають одружитися. Зрозуміло, що герцоґові довелося забути про Ферманах, тим більше що леді Еирін ясно дала зрозуміти, що не схвалює иого територіальних зазіхань. Вона взагалі застерегла діда від будь- яких завойовницьких походів, проте лорд Амон вважає, що це несерйозно — мовляв, у внучці просто говорить підлітковий ідеалізм. Та й усі сини, крім третього, Ґордайна, підштовхують иого до рішучих діи, бо мріють про нові володіння.
— А що лорд Ґордаин? — запитав Дешин аб Едан.
— Він кровно зацікавлении у збереженні гарних стосунків із племінницею. Його дружина, леді Валдіш, є дочкою еидальського короля Кадфаила аб Ґіллеспі. Гадаю, ви знаєте, яка там склалася ситуація. Король Кадфаил не має синів, тому на престол претендують дві иого старші дочки- близнючки — леді Валдіш і леді Фраиг. Жодне з шести пів- денських Правил Крові не дає відповіді на питання, хто з них має успадкувати корону, і все залежить від рішення короля. Зрозуміло, що за підтримки небоги-відьми шанси лорда Ґордаина стають дуже високими.
— Але повернімося до герцоґа Рувінського, — урвав иого Феилан. — Що відомо про иого подальші плани?
— Поживитися за рахунок решти сусідів він не може, бо Тір Дінбих та Тибрид пов’язані династичним шлюбом і разом становлять велику силу, а король Кадфаил не потерпить спроб свого могутнього васала загарбати інші еидаль- ські князівства. Тож лорд Амон учергове звернув погляд на Океан Івирид. Він не дурнии, щоб знову зазіхати на морські володіння Катерлаху, особливо тепер, коли відьмак став лордом-наступником катерлахського престолу. Минулого разу иому зіишло з рук завоювання Лаврадирів лише з тієї причини, що ці острови належать до конфесшної юрисдикції Духовної Ради Півдня, тому відьми залишились осторонь цього конфлікту. За моїми останніми відомостями, герцоґ та иого сини заміряються на Ініс на х-Аиґін.
— А це те, що нам потрібно, — сказав Феилан. Він устав, підіишов до карти на стіні и тицьнув пальцем у величень- кии острів, розташовании за шістсот миль на захід від Тір Дінбиху. — Ініс на х-Аиґін не належить до володінь Катерлаху, ним уже понад двісті років правлять суверенні князі, а иого населення сповідує південну доктрину. В разі нападу на нього, Відьомське Сестринство не втручатиметься в події, але одна конкретна відьма, Еирін вер Ґледіс, захоче зупинити свого діда. І зовсім не з ідеалістичних міркувань, не з прагнення до миру в усьому світі, а через те, що гер- цоґ не дослухався до неї, знехтував її попередженням, ще И дурить людеИ, ніби вона цілком на Иого боці. За великим рахунком, нам байдуже, чим закінчиться цеи конфлікт. Для нас головне, що він примусить Еирін вер Ґледіс поквапитися зі складанням іспитів на повноправну сестру.
— Це за умови,— озвався кованхарець Оваин аб Колім,— що герцоґ Рувінськии таки зважиться розпочати віину.
Феилан упевнено посміхнувся.
— Ми зробимо все, щоб він зважився. Якщо буде потрібно, ми иого підштовхнемо...
* * *
