Він задоволено потер руки: звичайно, вони не задовольнялися простим
вилуплюванням ембріонів, адже всяка корова може це робити.
- Ми також визначаємо долю, випускаємо дітей як соціалізованих людських
істот, як альф або епсилонів - майбутніх каналізаційних робітників або
майбутніх... - він хотів сказати “майбутніх управителів світу”, але замість цього,
поправляючи себе, сказав: “майбутніх директорів Інкубаційно-Кондиціювальних
Центрів”.
Директор ІКЦ сприйняв комплімент з усмішкою.
Вони проминули двісті двадцятий метр одинадцятого стелажа. Молодий
механік бета-мінус із викруткою й гайковим ключем встановлював насос сурогату
крові на черговій ампулі. Коли він прикрутив гайки, гул електромотора
погрубішав на чверть тону. Нижче, нижче... Останній поворот ключа, погляд на
індикатор обертів - і справу зроблено.
Він ступив два кроки вперед і почав налагоджувати наступний насос.
- Зменшено число обертів, - пояснив містер Фостер. - Кровозамінник циркулює
тепер повільніше, тобто проходить через легені з довшими інтервалами - дає
зародку менше кисню. А ніщо так не гнітить ембріон, як нестача кисню. - Він
знову потер руки.
- Але для чого вам потрібно морити ембріон? - запитав допитливий студент.
- Осел, - сказав Директор по довгій мовчанці. - Хіба тобі не приходить в голову,
що епсилон-ембріон мусить мати також епсилонське середовище, а не тільки
епсилонську спадковість?!
Студентові це, очевидно, й справді не спадало на думку. Він просто згорав від
сорому.
