надміром галасливої сердечності.
Молодий чоловік глибоко й щасливо зітхнув.
- Тільки подумати - здійсниться те, про що я снив усе своє життя. Пам’ятаєш,
що говорила Міранда?
- Хто?
Але молодий чоловік, очевидно, не чув запитання.
- О диво! - вигукнув він, сяючи очима, його обличчя зарум’янилося. - Скільки
на світі прегарних створінь! Яка досконала істота людина! - Рум’янець раптом
погустішав: він згадав про Леніну - повненького, усміхненого, в розквіті юності, з
гладенькою шкірою ангела в темно-зеленій віскозі. Голос його затремтів. - О
прекрасний новий світ... - але тут він затнувся, кров відійшла від щік, він
сполотнів. - Ти одружений із нею? - ледь вимовив він.
- З нею - що?
- Одружений. Назавжди. По-індіанському “назавжди” означає, що не можна
ніколи розлучатися.
- Хай Форд милує, - Бернард мимоволі засміявся. Засміявся й Джон, але з іншої
причини - від нестримної радості.
- О прекрасний новий світ, - повторив він. - О прекрасний новий світ, де є такі
люди. Негайно в дорогу!
- Ти часом висловлюєшся дуже дивно, - сказав Бернард, здивовано глянувши на
юнака, - у кожному разі, чи не краще стримати своє захоплення, доки сам
побачиш той прекрасний новий світ?
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
Після такого дня, протягом якого довелося побачити стільки дивовиж і жахів,
