Леніна вирішила, що має право відключитися й відпочити. Як тільки вони
повернулися до турбази, вона проковтнула шість півграмових таблеток соми,
лягла в ліжко і за десять хвилин вирушила в місячну вічність. Мине принаймні
вісімнадцять годин, доки вона знову повернеться в звичайний час.
А Бернард лежав напружений, із широко розплющеними в темряву очима. Уже
було далеко за північ, коли він заснув. Далеко за північ, але його безсоння не було
безплідним - він виробив план дій.
Наступного ранку, точно о десятій, з прибулого гелікоптера вийшов мулат у
зеленій уніформі. Бернард чекав на нього між агавами.
- Міс Краун пішла в самовідпустку, - пояснив він. - Повернеться не раніше
п’ятої. Так що в нашому розпорядженні сім годин.
(Можна злітати до Санта-Фе, міркував Бернард, влаштувати всі необхідні
справи й повернутися до того, як вона прокинеться.)
- Чи їй безпечно лишатися тут самій?
- Цілком безпечно, як у гелікоптері, - запевнив мулат.
Вони сіли в машину й негайно злетіли. О десятій годині тридцять чотири
хвилини вони причалили на даху санта-феського поштамту. О десятій тридцять
сім Бернард додзвонився до канцелярії Головконтра у Вайтхолі, о десятій
тридцять дев’ять він уже викладав свою справу четвертому секретарю його
фордності, в десять сорок чотири він повторив те саме першому секретареві, а в
десять сорок сім з половиною в його вухах забринів басовитий голос самого
Мустафи Монда.
- Я смію думати, - говорив, затинаючись, Бернард, - що ваша фордність
побачить у цій справі достатній науковий інтерес...
- Так, я справді вважаю, що цей випадок має достатній науковий інтерес, -
