сантиметрі від безсилих сонних пальчиків. Осмілитися? Осмілитися опоганити
дотиком недостойної руки те... Ні, не можна. Ця птаха занадто небезпечна й
полохлива. Він забрав руку. Яка прекрасна Леніна! Яка прекрасна!
Раптом він спіймав себе на думці, що якби сильно смикнути замок на шиї й
потягти... Він заплющив очі й тряхнув головою, ніби собака, що тільки-но вилізла
з води. Огидна думка! Він засоромився. О чиста й непорочна скромність!..
У повітрі почулося дзижчання. Знову муха хоче вкрасти безсмертне
благословення. Оса? Він приглянувся, але нічого не побачив. Дзижчання
робилося голоснішим і голоснішим. Ясно, що воно за віконницями. Літак! У
паніці Джон схопився на ноги, вибіг до сусідньої кімнати, виплигнув через
розбите вікно і, перебігши стежиною поміж агавами, якраз устиг побачити
Бернарда Маркса, що вилазив із гелікоптера.
1
2
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
На всіх чотирьох тисячах електричних годинників у чотирьох тисячах кімнат
Блумсберійського Центру показувало двадцять хвилин по другій. У вуликові
індустрії, як полюбляв говорити Директор, чулося робоче гудіння. Кожний при
ділі, все у впорядкованому русі. Під мікроскопами, люто помахуючи довгими
хвостами, сперматозоїди заривали свої голови в яйця і запліднювали їх, яйця
розбухали, ділилися або бокановськифікувалися, брунькувалися й
розчленовувалися на цілі популяції окремих ембріонів. Із Відділу суспільного
кондиціювання ескалатори з гуркотом ішли вниз до підвалу і там, у червонуватій
темряві, задушливому теплі, на подушках зі свинячої почеревини, наповнені
гормонами й кровозамінником, зародки росли й розвивалися або, затруєні й
