хиріючі, перетворювались у немічних епсилонів. З легким шумом і стукотом
стелажі непомітно повзли тижнями через біологічні ери до Відділу
випорожнення, де нововипущені немовлята видавали свій перший крик жаху й
здивування.
У нижньому підвалі мурчали електрогенератори, вгору і вниз поспішали ліфти.
На всіх одинадцяти поверхах, у яких розмістилися дитячі ясла, був час приймання
їжі. Тисяча вісімсот обережно поярликованих немовлят одночасно ссали з тисяча
восьмисот пляшок свою півлітру пастеризованого молочного продукту.
Над ними, на десяти наступних поверхах загальних спалень, хлопчики й
дівчатка, яким належав пообідній сон, трудилися не менше за інших, хоча й не
знали про це, засвоюючи гіпнопедичні лекції з гігієни й товариськості, класової
свідомості й початків еротично-сексуального життя. А над спальнями були ще
приміщення для гри, де в дощову погоду дев’ятсот старших дітей розважалися
моделюванням із цегли й глини, забавою “лови черевика” й еротичною грою.
Гу-у-у! - працьовито й життєрадісно гудів вулик. Над пробірками весело
наспівували дівчата, посвистували Визначальники. А які славні жарти можна було
почути над опорожненими ампулами! Але обличчя Директора, коли він зайшов до
Відділу запліднення з Генрі Фостером, було серйозним і одерев’яніло суворим.
- Це має бути наукою для всього загалу, - говорив він. - У цьому відділі
робітників вищої касти більше, ніж у будь-якому іншому відділі Центру. Тому я й
велів йому о пів на третю з’явитися сюди.
- Він дуже хороший робітник, - з удаваною безсторонністю вставив Генрі.
- Знаю. Але саме це й зумовлює суворість покарання. Його інтелектуальна
вищість передбачає й відповідні моральні обов’язки. Чим людина талановитіша,
