- Генрі? - її червона усмішка блиснула рядком коралових зубів.
- Чарівна, о чарівна, - провуркотів Директор і двічі чи тричі легенько поплескав
її по сідницях, на що вона шанобливо усміхнулася.
- Що ви їм упорскуєте? - запитав містер Фостер голосом професіонала.
- Звичайні ін’єкції - від черевного тифу й сонної хвороби.
- Робітників для тропічної зони обробляють на сто п’ятдесятому метрі, -
пояснив містер Фостер студентам. - Ембріони ще мають зябра: ми імунізуємо
рибу проти хвороб майбутньої людини, - й обернувся знову до Леніни: - Сьогодні
о четвертій п’ятдесят пополудні на даху, як звичайно.
- Чарівна, - ще раз сказав Директор і, поплескавши дівчину на прощання, пішов
за іншими далі.
На десятому стелажі ряди майбутніх робітників-хіміків проходили тренування
на витривалість щодо свинцю, каустичної соди, смоли і хлору. Перша група
ембріонів на третьому стелажі - двісті п’ятдесят майбутніх бортмеханіків
ракетопланів - саме підійшла до тисяча сотого метра. Спеціальний механізм
постійно й невтомно обертав ампули.
- Щоб поліпшити їхнє відчуття рівноваги, - пояснив містер Фостер. -
Ремонтування ракети зовні під час польоту - нелегка справа. Ми зменшуємо
циркуляцію крові, коли вони ногами вниз, і вони тоді голодують, а коли вони
ногами догори, ми подвоюємо потік кровозамінника. Вони привчаються
поєднувати стан догори ногами з добрим самопочуттям. Фактично вони щасливі
тільки тоді, коли стоять на головах. А тепер, - продовжував містер Фостер, - я
хотів би показати вам дуже цікавий процес формування альфа-плюс інтелек-
туалів. Велика група їх зараз на п’ятому стелажі. На рівні першої галереї! -
крикнув він до двох хлопців, що зібралися були йти на перший поверх. - Вони
