приблизно на дев’ятисотому метрі. Не можна починати формування інтелекту, аж
поки зародки стануть безхвостими. Ходімо за мною.
Але Директор глянув на годинника.
- За десять третя, - сказав він. - На жаль, ми вже не маємо часу на інтелектуалів.
Мусимо зайти в ясла, поки в дітей не кінчилась мертва година.
Містер Фостер був розчарований.
- Ну принаймні один погляд у Відділ розкупорки, - благав він Директора.
- Гаразд, - поблажливо посміхнувся Директор. - Лише один погляд.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Містер Фостер залишався у Відділі розкупорки, а Директор і студенти зайшли в
найближчий ліфт і понеслися на п’ятий поверх.
“Ясла для немовлят. Неопавловські кімнати виховання” - повідомляв напис при
вході.
Директор відчинив двері. Вони опинилися у великій голій кімнаті, дуже ясній і
сонячній, бо вся південна стіна була суцільним вікном. Півдюжини няньок,
одягнених у білу віскозно-лляну уніформу, що складалася зі штанів і курток та
білих асептичних шапочок, які щільно покривали коси, поралися біля довгого
ряду мисок з трояндами на підлозі. Великих мисок, заповнених квітами. Тисячі
пелюсток, достиглих і шовковисто гладеньких, як щоки незліченних маленьких
херувимчиків, але не лише рожевощоких арійських, а й променисто-китайських і
мексиканських, апоплексичних, немов від надмірного дуття у небесні сурми, й
блідих як смерть, блідих надмогильною білизною мармуру.
Коли зайшов Директор, няні стали струнко.
- Виставте книжки, - наказав він коротко.
