Щоб глянути в журбу мою до дна?..
О мамо люба, не женіть мене!
Лиш місяць, тиждень почекайте з шлюбом,
Як ні - мені готуйте шлюбне ложе
У тому ж склепі, де лежить Тібальт, -
Гельмгольц вибухнув нестримним реготом. Мати й батько (подвійна непристой-
ність) змушують дочку мати когось, кого б вона не хотіла! А дочка, як ідіотка,
приховує, що має іншого, кому, принаймні в даний момент, віддає перевагу!
Абсурдна й брудна ситуація, надзвичайно комічна. До цього він героїчним
зусиллям умудрявся стримувати натиск веселощів, але “рідна мамо” (ці слова
Дикун вимовив тремтливим, страдницьким голосом) і посилання на Тібальта, що
лежить десь мертвий (очевидно, неспалений, тобто марнує свій фосфор у темній
гробниці), доконали його. Він реготав, аж сльози котилися йому з очей, не в змозі
зупинитися, тимчасом як зблідлий від образи Дикун дивився на нього поверх
сторінок, і врешті, обурено закрив книжку, підвівся й сховав її до шухляди -
нічого, мовляв, розсипати перли перед свинею.
- Втім, - сказав Гельмгольц, перевівши дух і вибачившися, чим дещо
змилостивив Дикуна, - я визнаю, що драматург потребує смішних, безглуздих
ситуацій, подібних до цієї, бо без цього не можна написати по-справжньому
захоплюючий твір. Чому той старий дідуган був таким чудовим техніком
пропаганди? Тому що писав про безліч безглуздих, болісних речей, які хвилювали
його. Вам мусить щось дошкуляти й виводити вас із рівноваги, інакше ви не
зможете придумати справді хороших, проникливих, як рентгенівське проміння,
фраз. Але “Батько! Мати!”. - Він покрутив головою. - Вибачте, але я не можу
сприймати всерйоз батьків і матерів. Та й хто з нас, хто перейматиметься тим, чи
