повнюючи розчином шприц. “Джон, - прошептала вона тужливо, - Джон... - І
раптом похопилася: - Форде мій! Чи ж зробила я ін’єкцію проти сонної хвороби
цьому зародку? Зовсім не пам’ятаю... Але краще не ризикувати з подвійною
дозою...”- і вона перейшла вздовж конвеєра до наступної ампули.
Через двадцять два роки вісім місяців і чотири дні багатообіцяючий молодий
мінус-альфа, адміністратор з Мвамза-Мвамза, помре від трипаносоміазизу -
сонної хвороби, і це буде перший випадок за півстоліття з гаком.
Зітхаючи, Леніна продовжувала свою працю.
Через годину, в переодягальні, Фенні енергійно протестувала:
- Абсурдно доводити себе до такого стану. Просто абсурдно, - повторювала
вона. - І то через що? Через чоловіка - якогось одного чоловіка!..
- Але він саме той, кого я хочу.
- Ніби нема мільйонів інших на світі.
- Але їх я не хочу.
- А ти спробуй, тоді кажи.
- Я пробувала.
- Багато? - зневажливо хихикнула Фенні. - Одного, двох?..
- Кілька десятків. Ефекту жодного - не помагає.
- А ти ще пробуй, не лінуйся, - повчала Фенні, хоч було видно, що її впевненість
у власних приписах захиталася. - Нічого не досягнеш без наполегливості.
- Але я... він...
- Викинь із голови!
- Не можу.
- Прийми сому.
- Приймаю.
