- Це у Шекспіра так: “Але якщо, не дочекавшись шлюбу, ти розплетеш її вінок
дівочий...”2
- Джоне, Форда ради, говори по-людськи. Я не можу зрозуміти ні слова з того,
що ти тут мелеш. Спершу якісь вакуумні пилососи, потім якісь вузли. Ти доведеш
мене до нестями. - Вона схопилася й, ніби боячись, що й Джон утече від неї, як
тікає смисл його слів, стиснула його зап’ястя. - Відповідай мені прямо: подобаюся
я тобі чи ні?
Зробилося тихо. І він ледь чутно сказав:
- Я люблю тебе більше за все на світі.
1
2
- Так чому ж ти відразу так не сказав? - вигукнула вона, і її роздратування було
таким сильним, що гострі нігті самі вп’ялися йому в шкіру. - Верзеш нісенітниці
про віночки, пилососи й левів і позбавляєш мене радості стільки тижнів. - Вона
випустила його руки й відкинула їх від себе. - Якби ти мені так не подобався, -
сказала вона, - я б на тебе люто розсердилася...
І раптом її руки обхопили його шию, він відчув її ніжні губи на своїх губах. Такі
приємно ніжні, такі теплі й електризуючі, що Джон не міг не згадати обіймів у
“Трьох тижнях у гелікоптері”. “Ууу-ууу!” - завивала трьохвимірна блондинка;
“Ааа! Ааа!” - нелюдським голосом гув негр-полюбовник. Жах, Паскудство!.. Він
спробував був визволитися, проте Леніна ще тугіше стисла свої обійми.
- Чому ти мовчав? - прошепотіла вона, відкинувши голову, щоб глянути на
нього. В її очах був лагідний докір.
“Так ти повір, що ні нагода зручна, ні мла печер, ні зваба духів злих ніколи не
здолають обернути мою любов на хіть”1. Ніколи, нізащо! - вирішив Джон.
