землі й на небі цим філософам і не снилося все це (він повів навколо рукою), ми і
наш сучасний світ. “Від Бога можна не залежати, доки ви молоді й благополучні,
все життя незалежним не проживеш”. Ну, а в нас молодості й добробуту вистачає.
Що ж виходить? Очевидно, те, що ми можемо бути незалежними від Бога.
“Релігійне почуття компенсуватиме нам усі наші втрати”. Але в нас немає жодних
втрат, щоб їх компенсувати; релігійність стає зайвою. І для чого нам треба шукати
заміну молодечих жадань, коли ті жадання ніколи не вичерпуються? Заміняти
молоді розваги, коли ми до останнього дня втішаємося й жируємо як завжди?
Навіщо нам спочивати, коли наш розум і тіло знаходять радість в активності?
Навіщо нам заспокоєння, коли в нас є сома? Навіщо непорушна підвалина, коли є
міцний суспільний лад?
- По-вашому, Бога нема?
- Ні, можливо, й навпаки, що є.
- Тоді ж чому...
Мустафа Монд не дав закінчити.
- Але Бог проявляє себе по-різному в різні епохи. У передмодерні, дофордівські
часи він проявляв себе, як описано в цих книгах. Тепер...
- Ну, а як тепер? - нетерпеливився Дикун.
- Тепер він проявляє себе в своїй відсутності - неначе його немає зовсім.
- Самі винні.
- Називайте це хибою цивілізації. Бог не співмірний з цивілізацією,
машинерією, науковою медициною й загальним щастям. Доводиться робити свій
вибір. Наша цивілізація вибрала машинерію, медицину й щастя. Через це я й
тримаю ці книжки в сейфі. Вони непристойні. Вони б викликали обурення у
