соми. - Беніто вийняв слоїк із правої кишені своїх штанів. - Соми ковтнем - і
немає проблем... Але куди ж ти?
Та Бернард, відвернувшись, заспішив геть.
Беніто пильно й збентежено подивився йому вслід: “Що з цим хлопцем
діється?” Дивуючись та похитуючи головою, він вирішив, що Бернардові й
справді, мабуть, домішали алкоголь у кровозамінник. Видно, йому пошкодили
мозок, бідоласі. Він засунув слоїк соми назад до кишені, а з другої витяг жувальну
секс-гормонну гумку, запхав до рота й, жуючи, повільно пішов до ангарів.
Генрі Фостер викотив свою машину і, коли підбігла Леніна, він уже чекав на
неї, сидячи за кермом.
- Запізнилася на чотири хвилини, - зауважив він, коли вона сіла поруч. Запустив
мотори і включив гвинти гелікоптера. Машина рвонулася вертикально. Генрі
натиснув на акселератор, гвинти задзижчали, як джмелі, потім, як оси, і нарешті,
як комарі; тахометр показував, що вони підіймаються з швидкістю не менше двох
кілометрів за хвилину. Лондон зменшувався під ними. Величезні будови з
рівними, як стіл, дахами через декілька секунд стали не більшими за грядку
кубовидних грибів, що розповзлися у зелені парків і садів. Серед них на тоненькій
ніжці розташувався вищий і стрункіший гриб - Черінг-Т вежа підносила до неба
свій диск-таріль з блискучого залізобетону.
Як контури казкових атлетів, величезні пухнасті хмари розлягалися по синьому
небі. Раптом з-поза одної з них виринула дзиготлива багряна кузька.
- То “Червона ракета” повертається з Нью-Йорка, - сказав Генрі й поглянув на
годинника. - На сім хвилин припізнилася, - додав і похитав головою. - Ці
атлантичні маршрути скандально непунктуальні.
Він відпустив прискорювач. Гудіння над головою спало на півтори октави, і
